Плазміди бактерій
Це позахромосомні кільцеві, або лінійні молекули ДНК, що здатні до автономної реплікації. Плазміди, здатні до інтеграції в хромосому бактерій називають епісомами. Розміри плазмід - від декількох тисяч п.н. до декількох сотень тисяч п.н. Плазмідна ДНК зазвичай складає декілька відсотків сумарної ДНК клітини бактерій.Кожній плазміді властиве певна кількість її копій, що припадають на одну хромосому бактерії. Розрізняють плазміди: малокопійні (плазміда Р Е. соїі-1-2 копії на хромосому), олігокопійні (СоІЕІ - 10-15 копій) і мультикопійні (рШСІв, 200-500 копій).Бактерії різних видів здатні обмінюватися своїми плазмідами. Обмін плазмідами - важливий процес “горизонтального” перенесення генів і чинник мінливості бактерій, що дає їм змогу швидко адаптуватися до мінливих умов середовища існування.Плазміди бактерій - вихідний матеріал для створення векторних молекул ДНК для генетичної інженерії. Кільцеві плазміди знаходяться в клітині у вигляді суперспіралізованої молекули. Якщо не відомо, які ознаки контролюють плазміди, то їх називають криптичними.
Плазміди фертильності (F-плазміди), які містять tra-гени((33,3 т.п.н) містить близько 40 генів, що контролюють:утворення статевих ворсинок – пілів „поверхневе виключення”, яке унеможливлює кон’югацію між Г+- клітинами стабілізацію контактів клітин, що кон’югують регулювання кон’югаційного процесу. Здатні до бактеріальної кон'югації.
Плазміди опору (R-плазміди), які містять гени, що можуть надати клітині стійкість проти антибіотику або отрути. Історично відомі як R-фактории, до того як природа плазмід була розкрита.
Col-плазміди, які містять гени для виробництва коліцина, білка, який може вбивати інших бактерій.
Деградаційні плазміди, які допомогають травленню різних речовин, наприклад, толуолу або саліцилової кислоти.
Плазміди отруйності, які перетворюють бактерію на патоген.
Плазміди бактерій
Це позахромосомні кільцеві, або лінійні молекули ДНК, що здатні до автономної реплікації. Плазміди, здатні до інтеграції в хромосому бактерій називають епісомами. Розміри плазмід - від декількох тисяч п.н. до декількох сотень тисяч п.н. Плазмідна ДНК зазвичай складає декілька відсотків сумарної ДНК клітини бактерій.Кожній плазміді властиве певна кількість її копій, що припадають на одну хромосому бактерії. Розрізняють плазміди: малокопійні (плазміда Р Е. соїі-1-2 копії на хромосому), олігокопійні (СоІЕІ - 10-15 копій) і мультикопійні (рШСІв, 200-500 копій).Бактерії різних видів здатні обмінюватися своїми плазмідами. Обмін плазмідами - важливий процес “горизонтального” перенесення генів і чинник мінливості бактерій, що дає їм змогу швидко адаптуватися до мінливих умов середовища існування.Плазміди бактерій - вихідний матеріал для створення векторних молекул ДНК для генетичної інженерії. Кільцеві плазміди знаходяться в клітині у вигляді суперспіралізованої молекули. Якщо не відомо, які ознаки контролюють плазміди, то їх називають криптичними.
Плазміди фертильності (F-плазміди), які містять tra-гени((33,3 т.п.н) містить близько 40 генів, що контролюють:утворення статевих ворсинок – пілів „поверхневе виключення”, яке унеможливлює кон’югацію між Г+- клітинами стабілізацію контактів клітин, що кон’югують регулювання кон’югаційного процесу. Здатні до бактеріальної кон'югації.
Плазміди опору (R-плазміди), які містять гени, що можуть надати клітині стійкість проти антибіотику або отрути. Історично відомі як R-фактории, до того як природа плазмід була розкрита.
Col-плазміди, які містять гени для виробництва коліцина, білка, який може вбивати інших бактерій.
Деградаційні плазміди, які допомогають травленню різних речовин, наприклад, толуолу або саліцилової кислоти.
Плазміди отруйності, які перетворюють бактерію на патоген.