2. Стисла характеристика рушійних сил розвитку підприємства.

1)Традиційно рушійною силою розвитку, яка визнається значною кількістю дослідників, є протиріччя. Визначальною тенденцією змісту є розвиток, а форм – стійкість; як протилежні зміст і форма взаємодіють, будучи рушійною силою змін и розвитку.

Протиріччя змісту і форми веде до розвитку, якйи відбувається внаслідок еволюційних змін змісту, або, відповідно до закону переходу кількості змін у їхню якість, трансформістських змін форми. Для більшості явищ форма є значно більш пригідною, ніж зміст.

Протиріччя, виникнення та віришення яких у повній вдповідності до законів діалектики веде до набуття підприємством нових якісних та кількісних характеристик, виступають рушійною силою розвитку підприєства.

Протиріччя які визначають розвиток підприємства є численнимим:

- зовнішні (між підприємством та його оточенням)та внутрішні (між елементами підприємства);

- між фактичною та необхідною наявністю ресурсів;

- між існуючими та необхідними умовами зберігання цінностей;

- між фактичною та необхідною точністю.

Одним з фундаментальних протиріч, яке є актуальним для розвитку є протиріччя між зміною та збереженням. Значення цього протиріччя полягає в тому, що формою його вирішення часто є революційний розвиток, певний «дискретний» стрибок у стані системи, що розвивається.

2)Рушійною силою розвитку визнані й зміни. В процесі будь-якого розвитку відбуваються безперервні зміни, кількість яких згідно з відповідним законом діалектики приводить до суттєвих якісних змін у стані підприємства. Рушійною силою розвитку визнаються зміни в зовнішньому середовищі підприємства, які надалі потребують змін у внутрішньому середовищі підприємства.

3)Однією з рушійних сил підприємства слід визнати упорядкованість, що виступає у формі саморозвитку підприємства. Але вплив упорядкованості на розвиток підприємства не є однозначним, і, проявляється він, швидше, діалектично, ніж у формі причинно-наслідкового лінійного зв’язку. Такий розвиток є обмеженим: оскільки надто сильна упорядкованість системи буде протидіяти її розвитку, обмежуючи тим самим можливість змін.

Надмірна впорядкованість будь-якої системи, у тому числі й підприємства, пригнічую розвиток, оскільки чинить надто сильний опір змінам, навіть позитивним, й уномежливлює їх навіть у разі об’єктивної доцільності таких змін.

3) Визнаною рушійною силою розвитку підприємства є інновації. Впроваджені та комерціалізовані інновації дають підприємству нові можливості,створюють переваги перед іншими учасниками ринку. Дослідники з цього приводу зазначають, що всі нововведення на підприємстві орієнтовані саме на його розвиток та підвищення ефективності виробництва. Слід зазначити, що нововведення сприяють розвиткові підприємства, але не можна стверджувати, що вони орієнтовані саме на розвиток підприємства

4) Рушійною силою підприємства визнають також циклічність. Цикл має самовідтворювальну природу, відповідно до якої його слід визнати не просто властивістю об’єкта, щодо якого відбувається циклічність, а важливою рушійною силою, оскільки циклічність виходить за межі такого об’єкта.

5) В аналізі рушійних сил розвитку не можна оминути біологічний підхід до розвитку. У його межах рушійною силою розвитку є спонтанна зміна, яка довела свою виправданість, створивши позитивні зміни в діяльності підприємства, або позитивна мутація. Власне розвиток відбувається шляхом комбінування мутаційного процесу, популяційних хвиль та ізоляції: мутаційний процес протікає випадково, часто хаотично або квазіхаотично, популяційні хвилі закріплюють мутацію, а ізоляція дозволяє її розвити. Отже з позиції біологічного підходу рушійну силу пропонується визначити як «мутацію із закріпленням».

5) До проаналізованих рушійних сил розвитку підприємства пропонується додати з певними обмеженнями ще одну – кризу. У сучасній економічній літературі розповсюдженою є думка про те, що криза має не тільки негативні, але й позитивні наслідки. Безумовно, криза є негативним для підприємства явищем, що призводить до нестабільності та погіршення його стану.

Криза підприємства взагалі є таким станом, що ставить під загрозу можливість його існування. Тому визнавати кризу рушійною силою розвитку підприємства доволі незвично. У цілому багато дослідників відзначають і конструктивний характер кризи. Відповідно до законів діалектики, вирішення кризи може бути як деструктивним, коли стан системи погіршується,виникають тенденції її деструктуризації, так і конструктивним, коли вирішення кризи відбувається шляхом переходу системи до більш упорядкованого , більш досконалого стану.

Отже можна говорити про те, що кризі притаманний позитивний аспект, оскільки вона примушує підприємство до змін, і, саме тому кризу слід сприймати ще і як можливість пошуку шляхів покращення діяльності підприємства.

Парадокс та дуальний характер кризи, як рушійної сили розвитку підприємства, полягає в тому, що криза заперечує зростання та розвиток підприємства через відсутність ресурсів, швидке виникнення невизначеності, тощо, водночас сприяючи такому розвитку через необхідність змін у діяльності підприємства.