Чоловічий костюм

В 70-х рр. виникає нове вишукане рішення костюма: з'являється фрак, що прилягає по стегнах, зі скошеними полами, вузьким рукавом і коміром-стійкою. Наприкінці століття разом з ошатним французьким фраком з'являється повсякденний англійський — строгий двобортний. Єдиною його прикрасою були великі металеві, перламутрові, кістяні ґудзики або кольорові канти по комірі, борту й одворотам. Його також носили з жилетом і кюлотами. Укорочений камзол поступово повністю втрачає своє декоративне значення в чоловічому костюмі, перетворюючись у зручний, практичний, короткий жилет.

Основним видом обробки чоловічого костюма були мережива й ґудзики. Мережива застосовувалися для пишних жабо й білих краваток. Дорогоцінні скульптурні, карбовані, емалеві ґудзики прикрашали фрак і штани.

Взуття

Чоловічі туфлі кінця 18 століття більше стриманої строгої форми, тільки на підйомі прикрашені великою пряжкою. По конструкції – закриті туфлі або напівчеревики з великим язичком.

В 1789 у Франції чоловічі каблуки зникають. Але пізніше каблук у чоловічому взутті повертається, але тепер він має висоту порядку 1 дюйма, що залишається для стандартного чоловічого взуття сьогодні

Під впливом практичного англійського стилю в моду кінця 18 ст. входять шкіряні гетри, що носили в холодну погоду замість вишуканих панчох.

Завдяки англійцям в чоловічий костюм входять чоботи.

У кінці 18 століття паралельно існує кілька форм носкової частини взуття. В 1790 був загострений носок, хоча більш тупий овал носився теж, і в наступний період носок знову загострився.

У чоловічій моді більше популярними стають шнуровані конструкції верху, хоча металеві блочки будуть винайдені лише в 1820-х рр. Зі шнурівкою в моду входить низька коротка союзка. Спочатку таке взуття було з відкритою шнурівкою, потім з'явилася конструкція із закритою шнурівкою того типу, що зараз ми називаємо «оксфорд». Звичайно таке взуття було чорним.

Жіночий костюм

У період неокласицизму під впливом англійської класики в жіночих і чоловічому французькому костюмах створюються змішані, перехідні еклектичні форми. Прикладом такого «англізованого» жіночого плаття, що зберегло пишність і декоративність рококо, є полонез.

Англійське почуття міри й елегантності все-таки бере гору над устояними традиціями рококо, і в моді Франції з'являються більш скромні, строгі й прості форми. Їх так і називають «англез» на противагу близьким рококо «франсез». Насамперед ці форми розстаються з каркасною спідницею й створюють вигнутий профільний силует за допомогою ватяної або волосяної прокладка, що підв'язується на спині до низу корсета для створення вигнутої форми.

Плаття «англез» складається з ліфа, що облягає, і прямої збірчастої спідниці. Декольте найчастіше закрито нагрудною косинкою. Із платтям носиться фартух з тонкої тканини, прикрашений оборкою. Більш ошатним варіантом є подвійне плаття, де верхнє застібається на грудях, залишаючи відкритим весь перед нижнього плаття. Однак відсутні пишна декоративність і об'ємна орнаментація рококо, міняються колір і колірні сполучення, змінюються основні пропорційні відношення. Маса нижньої й верхньої частин костюма врівноважена, співвідношення елементів костюма гармонійно. Для жіночого костюма «англез» характерні зручність, практичність, розмаїтість форм верхніх асортиментів і певне наслідування чоловічому одягу в покрої, формі деталей, обробці. Як верхній одяг з'являються довгі рединготи прилягаючого силуету.

Дуже важливим елементом жіночого костюму стають головні убори. Капелюхи різних форм, прикрашені пір’ям, бантами, квітами тощо; чепці та інше.

Взуття

На початку 1780-х років каблуки усе ще були досить високі й нестійкі. До кінця 1780-х каблуки стали більш практичними, відповідаючи більше міцній конструкції та матеріалам верху. Жінки мали можливість вибору висот і форм каблука. Тонка шпилька, що виникла на основі італійського каблука усе ще носилася, але з'явилися напівклиноподібні аркові каблуки, а також стійкі набірні із фліків. З 1780-з років спостерігається подальше зменшення висоти каблука в жіночому взутті. Каблук розширений донизу у формі «голубиної лапи» або низький італійський. Французька мода відчуває вплив англійського стилю, спостерігається повернення до класичних форм.

Носкова частина жіночих туфель була досить вузька на початку 1780-х, конструкція мала гострокутний язичок. В 1786-му носкова частина завужена й загнута. Ця недовга тенденція - імовірно результат англійського повального захоплення китайськими речами.

Маленькі срібні застібки як останній натяк на пряжки минулих років.

Конструкція верху жіночого взуття стає більш відкритою і схожою на «човник».

Що стосується костюму неаристократичних верств населення, то вони віддавали перевагу більш стриманим формам та практичним конструкціям. Так, багаті городянки носили туфлі на низькому каблуку, закритої конструкції, схожої на чоловічу, з пряжкою на підйомі та високим язичком. Повсякденне взуття переважно практичних темних кольорів, а ошатне – більш яскравих.

В Англії з 1760-х років з’являються нові специфічні захисні галоші, оскільки в моді піші прогулянки. Ці галоші представляють собою закриту шкіряну союзку та підошву, яка закінчується металевим кільцем в п’ятковій частині, що фіксується на каблуку. Союзка в основному виготовлялася з водовідштовхуючої шкіри.

Починаючи з 1780-х років англійки в холодні пори року носять шнуровані високі черевички, що щільно облягають ногу.

ФРАНЦУЗЬКИЙ КОСТЮМ ПЕРІОДУ РЕВОЛЮЦІЇ.

Велика французька революція 1789 р. закріпила у Франції перемогу капіталістичних відносин над феодальними.

У Європі стала витати ідея спрощення стилю життя. Лікарі, філософи почали говорити про шкоду корсетів, вузького взуття на каблуках і ... здобули перемогу.

У цей період відбувається спрощення асортиментів шитих виробів, тканин, прикрас, з’являються нові форми та нові колірні поєднання. З костюма йдуть шовк, парча, оксамит, дорогі мережива й прикраси, каркасна основа, перуки.

В жіночій моді вкотре протягом історії виникає захоплення античними формами: античні сукні, легкі форми, світлі тонкі тканини, безкаблучні сандалії, класичні прості зачіски на античний манер.

В одязі революціонерів — санкюлотів відбивається прагнення до простоти, зручності, лаконічності форм. Відчутно вплив народного костюма. Великого значення набуває символіка кольору, що несе революційно-патріотичні ідеї. Якобинці носили вовняні шапки фригійських рабів з червоно-біло-синьою кокардою. Замість коротких вузьких кюлотів вони носили довгі панталони, за що їх і назвали санкюлотами.

Як взуття носили дерев'яні черевики сабо, а також чоботи.

Колірне рішення: червоне, синє, біле (символічні кольори революції).

Обидва костюми — чоловічий і жіночий — лягли в основу костюмів посадових і громадських осіб цього періоду.

Починаючи з 1789 року і до кінця 18 ст. відбуваються постійні, майже щомісячні зміни в моді. Для того щоб описати костюм деякого парижанина, мало знати його естетичні смаки, потрібно знати його політичні вподобання. В цей період відсутній єдиний стиль в костюмі, це період постійних перемін та пошуків.

Французький костюм періоду революції перебував під впливом класицизму, що затверджує нові естетичні подання й нову форму костюма без каркаса й багатовікової пишності прикрас. У жіночому одязі — це тонке муслінове або батистове світле плаття без обробки й прикрас, надівається на трико або на оголене тіло (найбільше екстремальний варіант – напівпрозоре). Висока лінія талії визначає співвідношення пропорцій короткого ліфа й довгої прямої спідниці: 1:6 у фас і 1:7 з боку спини (завдяки невеликому шлейфу позаду). М'який ліф із глибоким вирізом, плавно спадаюча, закладена позаду зустрічними складками спідниця, колір, колорит і фактура тканини нагадують античний костюм. Роль гіматиїв, палл і інших верхніх античних одеж виконують найтонші індійські кашемірові шалі. Червоні, блакитні, бірюзові, ясно-коричневі з облямівкою орнаменту, вони покривають шию, плечі, виразно завершуючи прекрасний образ. Шалі – єдиний «зігріваючий» елемент жіночого костюма, який досить часто доводив своїх господарок до застудних та запальних захворювань в зимових умовах.

Головні убори також наслідували античної форми — обручі, сітки, діадеми, пишні пов'язки зі страусовим пір'ям, оксамитові й шовкові стрічки підтримували зачіски із грецьким вузлом або короткі кучеряві стрижки.

Чоловічий костюм. Паризькі франти носили вузькі облягаючи штани-кюлоти до середини литки, смугасті панчохи та смугастий довгий фрак. В руках – тростинка.

Головні убори – капелюх, схожий на треуголку з круглою верхівкою.

Жіноче взуття. В 1790-х намічається повернення до античних ідеалів: жінки починають носити сандалії, однак частіше відкриті вирізи підшивалися вишитим шовком, щоб сховати голу стопу. Багато хто навіть знатні жінки ходять босоніж. Одна французька красуня в 1799 р. з’явилася на державному прийомі у відкритих сандаліях та з кільцями на пальцях ніг.

Однак таке відверте взуття на офіційному рівні заборонене, і тоді в моду входять туфлі, які мають закриту союзку та імітують ремінці грецьких сандалій. Такі туфлі - плоскі на низькому каблуці, світлих тонів - носили з панчохами тілесного кольору, щоб максимально досягти ефекту оголеної ноги. Жіночі туфлі 1790-х років були вузькі та мали загострену носкову частину. Наприкінці декади носкова частина жіночого взуття округлюється.

Француженки носять м’які туфлі без каблука на тонкій підошві. І хоча Франція диктує моду світові, англійки та американки воліють носити більш практичне взуття на невеликому каблучку.

Чоловіче взуття – туфлі на низькому каблуці з великою пряжкою на підйомі, а також тонкі чоботи з відворотами. Каблук в чоловічому взутті зник навіть раніше ніж в жіночому. До кінця 18 ст. домінуючим кольором чоловічого взуття стає чорний, а після 1800 року чорний колір стає єдиним для повсякденного вуличного чоловічого взуття.

АНТИМОДА ПЕРІОДУ ДИРЕКТОРІЇ

З падінням якобінської диктатури й установленням режиму Директорії політична ситуація в країні стабілізувалася саме настільки, щоб відкрити дорогу протесту й самовираженню. Діти буржуа, які мали у розпорядженні засоби своїх батьків, і емігрантська молодь, що повернулася в Париж після падіння диктатури, створили свій стиль у піку загальноприйнятому. Молодих людей називали інкруаяблі, що означає «неймовірні», а дівчат — мервейєз («причудниці»). "інкруаяблі" - це був дуже вузький, закритий клуб модників, у який допускалися тільки близькі родичі аристократів, страчених на гільйотині. Вони одягалися і поводилися так, щоб усім і відразу ставало видно і зрозуміло їхнє відношення до революції, і неприйняття ідеалів і норм поведінки. Виглядали вони дійсно досить дивно. Юнаки збривали частину волосся на потилиці (як це робили із присудженими до гільйотини), а інші зачісували на обличчя, спускаючи довгі пасма уздовж щік (отримали назву «собачі вуха»). Жилет, що носили члени Конвенту, в «неймовірних» був такий короткий, що ледь досягав середини грудей. Вони носили фраки непропорційних розмірів, чоботи з одворотами до щиколотки, занадто широкі або занадто вузькі смугасті штани. Відмінною рисою була краватка, що закривала пів-обличчя. Доповнювали цей «ансамбль» сережка в лівому вусі й сукуватий ціпок замість витонченої тростини. Чорні комірці на фраках символізували траур за Людовіком 16. Крім того, вони демонстративно не вимовляли букву Р.

Дівиці, під стать кавалерам, коротко стригли волосся на потилиці, носили на шиї червоні стрічки, схожі на слід ножа гільйотини. Вони драпірували себе червоними шалями — подоба хусткки, що кат Сансон накинув на плечі Шарлоти Корде. Ноги прикрашали браслетами й кокетливо піднімали спідниці. Голови їх прикрашали банти й величезні чіпці. До речі, до мервейєз належала й Жозефіна де Богарне, майбутня дружина Наполеона.

В якості взуття представники «золотої молоді» періоду Директорії носили чоботи зі спущеною широкою халявою або з косим верхнім кантом. Дівчата мервейєз носили відкриті зухвалі сандалії або легкі тендітні туфлі зі стрічками на плоскій підошві.

Саме так з’явилося таке явище як антимода – свідомий протест та заперечення загальноприйнятих традицій в костюмі, виражені в зовнішній формі.