16. Які конкуренти існують на ринку? Основними конкурентами соку тм «Наш сік»: "Rich", "jaffa Select", "Смак", "Мрія", "Біола" , "Добрий", BotaniQ, «Виннифрут» та ін.

Іноземна конкуренція виробництву соків в Україні практично створюється трьома країнами – Росією, Білорусією, Молдавією. Основа іноземної конкуренції – це перенесення виробництва на територію України на викуплених підприємствах з концентрованих соків, які виготовляють міжнародні сокові корпорації в країнах походження фруктів та перепродають з великим прибутком в країни, які відновлюють концентрати на контролюємих міжнародними соковими корпораціями виробництвах. 

В Україні діє 78 підприємств-виробників сокової та соковмістної продукції. 6 з них займаються виготовленням сокової продукції дитячого харчування, 2 – виготовленням концентрованих соків, 1 – сухих фруктових концентратів, 69 – сокової продукції загального призначення.

17. Яка сформульована проблема використання ринку?

Не дивлячись на прибутковість, виробники соків не є привабливими для стратегічних інвесторів.

Місцева сировина забезпечує лише 25% потреб виробників соків. До кризи ринок соків України стрімко розвивався, демонструючи ріст виробництва на 29%, збільшення експорту на 45% і зниження імпорту на 43% .

Українці надавали перевагу сокам замість кольорових газованих напоїв. Зростання доходів населення у більшій мірі позитивно відобразився на споживанні соків, ніж інших безалкогольних напоїв.

Головною проблемою ринку залишається дефіцит сировини. Навіть в урожайні роки потреби виробників цієї продукції забезпечуються місцевою сировиною не більше, ніж на 25%. В Україні просто відсутні промислові посадки абрикосів, айви, вишні, персиків та ін. Основними постачальниками являються приватні господарства, яких не можна вважати надійною сировинною базою. В структурі собівартості продукції сировина складає біля 60%. Ціни   на деякі її види  останнім часом зросли у 1,5-3 рази.

Друга, не менш важлива проблема виробників соків полягає у системі дистрибуції. Історично біля 65% продукції збувалося через торгівельні мережі, 20%- через кіоски і павільйони, продукція, що залишилась - через середні і невеликі магазини. Мережі, зіткнувшись з падінням продажів, стали затримувати платежі постачальникам. У результаті на балансах виробників значно збільшилась дебіторська заборгованість, що призвело до серйозних проблем з оборотними коштами.

Конкуренція на ринку соків досить висока. Тут представлені коло 20 великих і 400дрібних виробників. Четвірка лідерів займає біля 85% ринку.

18. Які джерела інформації обрані для дослідження?

Для дослідження обрані такі джерела інформації, як: офіційний сайт ТМ «Наш сік»: http://nashsok.ua/, http://www.vitmark.com/ru, опосередковані джерела інформації (засоби масової комунікації, електронні засоби комунікації, інформаційні центри).

19. Які вторинні данні використовуються?

Вторинна інформація це інформація, існуюча раніше і застосовувана при проведенні кабінетних маркетингових досліджень. Вторинні дані збираються із внутрішніх і зовнішніх джерел для цілей, відмінних від цілей маркетингових досліджень. 

Вторинні дані не є результатом проведення спеціальних маркетингових досліджень. Основа їх отримання - кабінетні дослідження. 

Кабінетні дослідження є найбільш доступним і дешевим методом проведення маркетингових досліджень. Для малих середніх фірм це найбільш прийнятний спосіб видобутку інформації. 

• з видань загальної економічної орієнтації (газети «Економіка і життя», «Фінансова газета», періодичних друкованих видань: «Комерсант», «Фінансові новини»; журналів: «Бізнес», «ЕКО»; 

• періодичні друковані видання торгового характеру («Екстра М», «Товари зі складу», «З рук в руки», «Центр плюс»; 

• щоденних газет, газетних безкоштовних оголошень; 

• електронних засобів масової інформації (телебачення, радіо); 

• публікацій торгово-промислової палати; 

• інформаційно-аналітичні бюлетені різних дослідницьких центрів; 

• публікації зовнішньоторговельних організацій; 

• спеціальних книг і журналів, наприклад, «Маркетинг»; 

• публікації міжнародних консалтингових фірм типу «Бізнес інтернешнл» та «Мак-Кінзі»; 

• словників, енциклопедій; 

• публікацій різних громадських організацій (захист прав споживачів, суспільство зелених та ін); 

• публікації спеціалізованих економічних і маркетингових організацій; 

• зовнішньої реклами. 

До джерел зовнішньої вторинної інформації також відносяться: 

• виставки; 

• ярмарки; 

• наради; 

• конференції; 

• презентації; 

• дні відкритих дверей, комерційні бази і банки даних. 

В останні роки у зв'язку з розвитком комп'ютерних мереж з'явилася можливість користуватися їх послугами. Так через мережі «Інтернет» можна отримати інформацію про стан ринку певних товарів різних країн.