Міністерство аграрної політики україни

ЛЬВІВСЬКИЙ національнИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ ТА БІОТЕХНОЛОГІЙ

ІМені С.З. ҐЖИЦЬКОГО

факультет ветеринарної медицини

КАФЕДРА ГІГІЄНИ ТВАРИН

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до виконання лабораторного заняття на тему:

Методи та об’єкти ветеринарно-санітарного моніторингу та Превентивно-профілактичні заходи

з дисципліни

„Загальна ветеринарна профілактика”

для студентів 4-5-го курсів за спеціальністю 7.130.501 „Ветеринарна медицина” із спеціалізацією у вищих навчальних аграрних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації

ЛЬВІВ-2008

УДК: 619:613:378

Автори:

М.В.Демчук, О.В.Козенко, І.В.Двилюк, В.В. Вороняк, Н.В.Магрело

Методи та об’єкти ветеринарно-санітарного моніторингу та превентивно-профілактичні заходи.

Рецензенти:

–

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри гігієни тварин від _________ р., протокол № ____

Рекомендовано до видання методичною комісією факультету харчових технологій Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького, протокол №_______ від _________ р.

© М.В.Демчук, О.В.Козенко, І.В.Двилюк, В.В. Вороняк, Н.В.Магрело . - Львів, 2008

Зміст заняття

1	Вступ	5
2	Мета і завдання заняття	6
3	Завдання ветеринарної санітарії	7
4	Методи ветеринарно-санітарного моніторингу	8
5	Об’єкти ветеринарно-санітарного моніторингу	10
6	Законодавчо-визначена термінологія у сфері ветеринарної санітарії	11
7	Ветеринарно-санітарні заходи на об’єктах ветеринарного нагляду та контролю	14
8	Організація та проведення загальних ветеринарно-санітарних заходів	24
9	Державні органи ветеринарної медицини та їх функції у розрізі ветеринарної санітарії	25
10	Питання для самоконтролю	27
11	Рекомендована література до теми заняття.	29

1. Вступ

Ветеринарна санітарія – це наука про профілактику інфекційних і інвазійних хвороб як людини, так і тварини, наука про шляхи отримання продуктів, кормів, сировини високої санітарної якості та безпечності. Ветеринарна санітарія складає основу профілактичної ветеринарії.

Пропедевтичні науки ветеринарної санітарії: гігієна тварин, мікробіологія, епізоотологія, епідеміологія, гельмінтологія, біологія, хімія, токсикологія і ін.

Наука про ветеринарну санітарію базується на знаннях про біологічні особливості патогенних мікроорганізмів, здатних не тільки паразитувати в організмі тварин (людини), а й тривалий період виживати на різноманітних об’єктах зовнішнього середовища, знижує якість та безпечність продукції, а то й псують її, мають здатність найрізноманітнішим шляхами поширюватися на великі віддалі.

У зв’язку з цим вивчення здатності до виживання патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів на різноманітних об’єктах зовнішнього середовища поза тваринним і людським організмом, а також вплив на них фізичних, хімічних і біологічних факторів мають виключно важливе значення. Ці питання є основним предметом наукових досліджень з ветеринарної санітарії.

Діяльність лікаря ветеринарної медицини в галузі профілактики має психологічні і деонтологічні особливості, які суттєво відрізня­ються від обов'язків, притаманних фахівцям лікувального профілю.

Сфера професійних контактів фахівців ветеринарно-профілактичної справи значно ширша і, в деяких аспек­тах, значно складніша та відповідальніша. Адже діяльність лікарів ветеринарної медицини у сфері ветеринарної са­нітарії пов'язана зі збереженням здоров'я не однієї тільки тварини, а багатьох, інколи сотень тисяч, людей. У процесі її виконання постійно виникає потреба в спілкуванні з керівни­ками і працівниками різноманітних установ і закладів (органів влади, різних державних інспекцій, промислових підприємств, закладів торгівлі та громадського харчування, комунального господарства та проектних організацій, лікувально-профілак­тичних установ та дитячих закладів тощо). Така різнобічність повсякденних службових контактів вимагає володіння знан­нями не тільки з медичних дисциплін. Вона зумовлює не­обхідність високого рівня психологічної і деонтологічної під­готовки та відповідних рис характеру, без яких неможливі конструктивні плідні міжособистісні контакти під час вирішення важливих проблем профілактичного та оздоровчого змісту.

Організація та здійснення превенивно-профілактичних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади (Департамент ветеринарної медицини), органи місцевого самоврядування, органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров'я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Санітарна охорона території України забезпечується проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів та санітарно-епідеміологічним наглядом у пунктах пропуску через державний кордон та на всій території України. Правила санітарної охорони території України затверджуються Кабінетом Міністрів України. Санітарно-епідеміологічний нагляд у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюють санітарно-карантинні підрозділи відповідних установ державної санітарно-епідеміологічної служби.

Нормативно-право акти, що регулюють суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення ветеринарно-санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.