39. Поняття пізнання. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Основні гносеологічні концепції.

Пізнання – вища форма відображення об'єктивної дійсності, процес вироблення дійсних знань. (Гносеология - учение о познании, опозновательных возможностях человека, а его способности адаптироваться в окружающем мире. Познание – процесс духовного освоения действительности. Цель познания – это постижении истины. Истина – это соответствие знание действительности. Истина всегда объективна).

У пізнанні виділяють два рівні: чуттєве пізнання (за допомогою відчуття, уявлення) і раціональне пізнання (протікає в поняттях, думках, висновках і фіксується в теоріях). Типи: міфологічне - тип пізнання характерний для первісної культури; релігійне - об'єктом є Бог, кий проявляє себе як Суб'єкт, Особа; філософське - суб'єкт прагне зрозуміти буття і місце людини в нім; чуттєве, наукове.

Суб'єктом пізнання є не ізольований індивід, а людина як суспільна, конкретно-історична істота (колектив, суспільство, людство), яка опанувала вироблені форми пізнавальної діяльності, (мову, категорії та ін.). Об'єктом пізнання є незалежна від людини дійсність, яка дається пізнанню не у формі споглядання первозданної природи, а у формі практичної взаємодії з олюдненими й олюднюваними фрагментами природи, на які спрямовується діяльність людини. Об'єктом пізнання може бути й сама людина та її суб'єктивний світ.

У процесі пізнання з'являється знання. І те й інше (процес і його результат) мають не лише певний зміст, а й певні форми, які в остаточному підсумку обумовлені практикою. Тому відображення людиною об'єктивної реальності в процесі пізнання — це не пасивно-дзеркальний акт, як уже зазначалось, а активний, творчий процес її відтворення у свідомості людини. Без нього зникає об'єктивний зміст наших відчуттів, сприйняттів, думок і ми неминуче приходимо до суб'єктивного ідеалізму.

Питання пізнання займають центральне місце у філософії Канта. Вважав, що всяке наше пізнання починається з досвіду. Проте досвід має складну структуру. З одного боку, досвід є дією предметів на наші органи чуття. Проте дивитися і бачити  - різні речі. Ця різниця продиктована трансцендентальним - ключовим поняттям Канта. Трансцендентальне - це призма розуму, яка відкриває і спотворює справжню реальність., це те, що ділить реальність на світ в собі (ноуменальний) і світ для нас (феноменальний). До області трансцендентального відносяться простір і час — форми апріорного споглядання; категорії свідомості, що оформлюють сприйняття (тр. логіка); нерозв'язні питання (тр. діалектика), намагаючись відповісти на які ми неминуче потрапляємо в область тр. ілюзії, бо це знання лежить за межами можливого досвіду (елементи, Бог, свобода, вічність світу). Основные типы гносеологических концепций:

Наивный реализм – познавательная концепция, которая 1) признает существование реальности за пределами человеческого сознания (объективной реальности); 2) утверждает возможность познания объективной реальности такой, как она есть; 3) считает, что истина о реальности дается сознанию в непосредственном опыте.

Дуалистический реализм – КП, кот.1) признает существование объективной реальности; 2) утверждает возможность ее познания человеком; 3) считает, что познание осуществляется путем образования в сознании уменьшенных копированных изображений физических предметов (происходит удвоение физических предметов в идеальном плане сознания – отсюда «дуализм»).

Критический реализм (теория воздействия) – КП, кот.1) признает объективную реальность; 2) считает возможным для человека ее достоверное познание; 3) утверждает, что познание предметов происходит путем формирования в сознании их символических образов в результате воздействия их на органы чувств.

Феноменализм – 1) признает существование объективной реальности; 2) отрицает возможность ее подлинного познания человеком; 3) считает, что истина о мире гораздо больше определяется свойствами сознания, чем воздействием на него предметов реальности.

Субъективный идеализм – 1) отрицает существование объективной реальности и считает все существующее продуктом человеческого сознания; 2) проблему истинности знания считает излишней: все содержание реальности является одновременно и содержанием сознания (т.е. открыто ему); работа познания состоит лишь в отделении устойчивых, необходимых представлений сознания от единичных, случайных.

Объективный идеализм –1) признает объективную реальность, трактуя ее идеалистически, как универсальную разумность; 2) считает, что она познаваема; 3) определяет познание как отношение между субъективной разумностью и объективным универсальным разумом: субъективный разум (умозрительно) познает содержание объективного.

Интуитивизм – 1) признает объективную реальность; 2) считает возможным ее познание человеком; 3) познание трактует как основное отношение бытия: субъект и объект познания не противостоят друг другу, а составляют единое целое как элементы бытия.