9.2. Інші податки і збори.
1. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету (загальнодержавний).
Збір є формою реалізації економічного механізму відшкодування витрат на пошук і розвідку родовищ корисних копалин.
Платниками збору є підприємства й організації, незалежно від форм власності, у тому числі підприємства з іноземними інвестиціями, шо здійснюють видобуток корисних копалин (утому числі підземних прісних, мінеральних і термальних вод).
Об'єкт оподаткування — вартість видобутих корисних копалин.
Ставки збору встановлюються у відсотках або у грошових одиницях на одиницю виміру корисних копалин. Наприклад, на сировину будівельну ставка збору встановлена у розмірі 3,2 % до вартості сиро вини без врахування податку на додану вартість і рентних платежів; на підземні прісні води — 11,6 грн/тис. куб.м спожитої води.
Від сплати збору звільняються землекористувачі, які використовують корисні копалини для власних потреб (без продажу мінеральної сировини або продукції її перероблення).
Розмір збору користувачі визначають самостійно.
Збір враховується у валових витратах підприємства і відноситься на доходи підприємства.
2. Збір за спеціальне використання надр для видобутку корисних копалин — плата за користування надрами.
Платниками збору є підприємства, які видобувають корисні копалини, в т. ч. підприємства з участю іноземного капіталу.
Об'єктом оподаткування виступає обсяг фактично погашених у надрах балансових і позабалансових запасів корисних копалин.
Обсяг погашених запасів корисних копалин розраховують:
(9.8)
Оз — загальний обсяг видобутку корисних копалин, у натуральних одиницях;
Зг — геологічні запаси корисних копалин;
Кв, Кн — відповідно, коефіцієнт втрати корисних копалин і коефіцієнт видобутку некондиційної та порожньої породи.
Ставки оподаткування встановлюються на одиницю обсягу (т, тис. куб. м) погашених, добутих у надрах корисних копалин і до вартості добутої мінеральної сировини. Наприклад, збір за погашення 1 тонни вугілля кам'яного встановлено на рівні 0,30 гривні, 1 тонни нафти і конденсату — 1,64; для сировини ювелірної збір встановлюють у відсотках до вартості видобутих корисних копалин (4% до вартості необроб-леної мінеральної продукції).
Суми збору за видобуток корисних копалин і їх втрати в обсягах, шо не перевищують нормативні, враховуються у валових витратах підприємства і відносяться на доходи підприємства.
Суми збору за видобуток корисних копалин і їх втрати в обсягах, що перевищують нормативні, відносяться на доходи підприємства.
3. Збір за спеціальне використання водних ресурсів.
Збір встановлений з метою стимулювання раціонального і комплексного використання і відновлення водних ресурсів: поверхневих (озера, ріки, канали), підземних {водоносні горизонти) і морських {внутрішніморські води, територіальне море).
Об'єктом збору є фактичні об'єми забору і скидання води.
Ставки (нормативи) встановлюються залежно від виду водних ресурсів, регіону (басейну річки), потреб, а також лімітів забору і скидання води.
Наприклад, нормативи збору за забір:
поверхневих вод: річок Прут і Серет - 2,27 коп. / куб.м; річок Криму — 10,08 коп. / куб.м;
за підземні води: Львівська обл. — 7,31 коп. / куб.м; Луганська — обл. — 10,58 коп./куб.м.
Збір не береться: за воду для пиття і господарсько-побутових потреб; за воду, що є сировиною для технологічного процесу вилучення корисних копалин; за воду, шо використовується для протипожежних заходів; за морську воду.
За споживання водних ресурсів понад встановлені ліміти ставка збору підвищується у п'ять разів.
Збір враховується у валових витратах підприємства і відноситься на доходи підприємства.
Збір у межах лімітів споживання водних ресурсів відноситься на доходи, а за понадлімітне споживання — сплачується за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства.
4. Державне мито (загальнодержавний збір).
Державне мито - це грошовий збір, що сплачується в арбітражних органах, органах державного нотаріату та інших органах за вчинення ними окремих дій та видання документів.
Розрізняють такі ставки державного мита:
Просте державне мито — встановлюється у твердих сумах.
Пропорційне державне мито — у відсотках до відповідної суми.
Об'єкти справляння і розміри ставок державного мита (витяг)
Назва документів і дій, за які справляється державне мито |
Розмір ставок |
За заяви, які подаються до арбітражного суду |
5 % позову, але не менше 0,25 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян |
За нотаріальне посвідчення угод купівлі-продажу майна державного підприємства, а також за посвідчення договору застави |
0,1 % вартості майна, яке викуповується, або предмета застави |
За проведення аукціонів |
1 % загальної варгості реалізованих на аукціоні товарів |
Сума збору враховується у валових витратах підприємства і відноситься на доходи підприємства.
5. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів.
Збір за спеціальне використання лісових ресурсів встановлюється для відшкодування витрат держави на відтворення лісових угідь.
Збір за деревину, що відпускається на пні всім лісозаготівникам (платникам), вираховується і справляється лісгоспами на підставі лісорубних білетів і ордерів від вартості заготовленої деревини. Об'єктом збору є кількість заготовленої деревини.
Ставки збору встановлюються у вигляді такс, які диференційовані:
за породою {сосна, дуб, ясен, береза і т. д.);
якістю деревини {ділова, дрова);
сортаментом {велика, середня, дрібна);
лісотаксовими поясами та розрядами.
Такси встановлюються Кабінетом Міністрів України. Сума збору враховується у валових витратах і відноситься на доходи підприємства.
Такси на деревину основних лісових порід, яка відпускається на пні (витяг)
Найменування породи |
Розряд такси |
Такса за 1 цільний куб. м деревини, грн |
||||
Ділової (без кори) |
Дров'яна (з корою) |
|||||
велика |
середня |
мілка |
||||
1-й лісотаксовий пояс |
||||||
Сосна |
1 |
19,70 |
16,80 |
12,60 |
1,30 |
|
|
2 |
14,00 |
12,00 |
9,10 |
1,00 |
|
|
3 |
11,30 |
9,70 |
7,30 |
0,80 |
|
... |
... |
... |
... |
... |
... |
|
Дуб |
І |
33,60 |
28,70 |
21,50 |
2,20 |
|
6. Плата за проїзд автомобільними дорогами України. Платниками збору є:
власники транспортних засобів іноземних держав;
власники транспортних засобів України за транспортні засоби, вагові {загальна маса 36 тонн, навантаження на одну вісь — 10 тонн) або габаритні параметри {висота — 4м, ширина— 2,5м, довжина — 20м) яких перевищують нормативні.
Наприклад, розмір збору за проїзд великовагових транспортних засобів, у яких навантаження на одиничну вісь перевищує 10 тонн, на 1 кілометр відстані: від 10 до 10,5/40; від 10,5 до 11 / ПО;... від 15,5 до 16/ 1930; понад 16 — за кожні 0,5 тонни/додатково 210 грн.
7. Єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через держав ний кордон України (загальнодержавний).
Єдиний збір складається зі зборів за здійснення митного, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю, а також плати за проїзд транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів автомобільними дорогами України. Він справляється одноразово при ввезенні або вивезенні та транзиті вантажу за єдиним платіжним документом (митна вантажна декларація).
Платниками збору є підприємства-учасники зовнішньоекономічної діяльності.
Ставки єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, встановлюються до вартості вантажної партії, яка міститься:
в одному транспортному засобі (автомобіль, літак);
в одному залізничному вагоні;
у великовантажному контейнері (автомобільний, морський, залізничний і для повітряних перевезень).
8. Комунальний податок (місцевий).
Комунальний податок сплачують усі підприємства, крім бюджетних та сільськогосподарських. Об'єктом оподаткування є фактичний фонд оплати праці, обчислений з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та середньоспискової кількості працівників. Ставка податку встановлена у розмірі до 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму громадян у місяць за кожного середньоспискового працівника. Сума комунального податку враховується у валових витратах підприємства і відноситься на доходи підприємства (валовий прибуток).
Приклад 9.16.
Середньоспискова чисельність працівників - 88 чол.
Неоподатковуваний мінімум громадян - 17,0 грн.
Неоподатковуваний річний фонд оплати праці - 18,0 тис. грн (17х 12х 88).
Ставка податку - 10,0 %.
Сума комунального податку — 18,0 тис. грн (18x10: 100).
Для обрахування комунального податку головним є визначення середньоспискової чисельності штатних працівників.
У списковий склад включаються всі працівники, які прийняті на постійну, сезонну, а також тимчасову роботу терміном на один день і більше з дня зарахування їх на роботу (відповідно до наказу Держком-стату України "Про внесення змін до Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України " від 18.02.99№67, зареєстрованої Мінюстом України від 09.03.99за №145/ 3438 до середньооблікової чисельності включаються працівники, які виконують роботи за договорами цивиьно-правового характеру (в т. ч. договір підряду), і якщо розрахунки за виконану роботу проводяться безпосередньо самим підприємством, а також за умови, що ці працівники не включаються до списків інших підприємств).
У списковому складі враховуються як фактично працюючі, так і відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від форми договору.
До середньоспискової чисельності не включаються:
• працівники спискового складу: студенти та учні навчальних закладів, які проходять виробничу практику, зараховані на робочі місця та
посади на період літніх канікул, залучені для виконання науково-доаіід-нихробіт, які працюють у складі студентських загонів; учні професійних навчально-виховних закладів тощо, які перебувають на балансі підприємства; громадяни інших держав, якщо вони отримують дохід (заробітну плату); працівники, які перебувають у відпустках за вагітністю та пологами, у відпустці по догляду за дитиною;
• ті, які прийняті для виконання разових спеціальних робіт (працівники медицини, культури тощо); внутрішні сумісники та інші.
Середньоспискова чисельність працівників за звітний період (місяць) обчислюється шляхом підсумування кількості працівників спискового складу за кожний календарний день звітного періоду (місяця), в т. ч. святкові (неробочі) і вихідні дні, та діленням одержаної суми на число календарних днів звітного періоду (місяця).
Розрахунок середньої чисельності позаштатних працівників (працюючих за договорами цивільно-правового характеру та зовнішніх сумісників) за наявності систематичного обліку явок та неявок на роботу здійснюється аналогічно до вищезазначеного порядку.
В разі відсутності обліку робочого часу (наприклад, при укладанні договору на виконання визначеного обсягу робіт у встановлений термін) — як середня хронологічна на підставі даних про чисельність працівників відповідної категорії на початок кожного місяця за формулою:
(9.9)
Счп — середня чисельність позаштатних працівників;
К - кількість працівників;
я - 12 місяців.
Підприємства, які призупиняють виробничо-господарську діяльність, але звітують статистичним органам, є платниками комунального податку на загальних підставах.
Сума збору враховується у валових витратах підприємства і відноситься на доходи підприємства.
9. Збір за припаркування автотранспорту (місцевий).
Платниками збору за припаркування автотранспорту є водії автотранспортних засобів, які припарковують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.
Об'єктом оподаткування є час, протягом якого здійснюється припаркування автотранспорту.
Ставка збору за паркування автомобілів у спеціально обладнаних місцях становить 3 відсотки, а у відведених для цього місцях — 1 відсоток від суми неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Сума збору враховується у валових витратах підприємства і відноситься на доходи підприємства.
10. Збір за право використання місцевої символіки (місцевий).
Збір сплачують підприємства, які використовують місцеву символіку з комерційною метою. Ставка збору становить 0,1 % вартості проданої продукції з використанням місцевої символіки, виконаних робіт, наданих послуг.
Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста чи іншого населеного пункту, назви або зображення історичних та архітектурних пам'яток) видається органами місцевого самоврядування.
Сума збору враховується у валових витратах підприємства і відноситься на доходи підприємства.
/ 7. Збір за проїзд через територію прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон (місцевий).
Збір сплачують водії автотранспортних засобів за підприємства-учасників зовнішньоекономічної діяльності, які вони представляють.
Об'єктом оподаткування є одиниця автомобільного транспорту залежно від марки та потужності двигуна.
Ставки збору встановлюються обласними радами.
Сума збору враховується у валових витратах підприємства і відноситься на доходи підприємства.
12. Податок з реклами (місцевий).
Об'єктом податку з реклами є вартість послуг або витрат на встановлення та розміщення реклами.
Платниками податку з реклами є юридичні особи, які поширюють специфічну інформацію у будь-якій формі (передача інформації за допомогою радіо, телебачення, Інтернету, преси, афіш, плакатів, майна, одягу, рекламних щитів та інших технічних засобів на вулицях, майданах, будинках, магістралях, у транспорті тощо) з метою прямого або опосередкованого отримання прибутку.
Обсяги податку з реклами не повинні перевищувати 0,1 відсотка від вартості послуг або витрат на розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка за розміщення реклами на тривалий час.
Сплачується податок під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.
Сума збору враховується у валових витратах підприємства і відноситься на доходи підприємства.
13. Ринковий збір (місцевий).
Ринковий збір — це плата за право користуватися місцем для торгівлі на ринку (павільйонами, критими і відкритими столами, майданчиками), з автомобілів та ін.
Платниками ринкового збору є юридичні особи всіх форм власності, їхні філіали, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, які реалізують свою продукцію на ринках.
Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі за ставками від 0,2 до 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне місце торгівлі.
Сума збору враховується у валових витратах підприємства і відноситься на доходи підприємства.
14. Збір за участь у бігах на іподромі (місцевий).
Збір справляється з юридичних осіб, які виставляють своїх коней для участі в комерційних змаганнях.
Граничний обсяг збору за кожного коня не повинен перевищувати 3-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Сума збору враховується у валових витратах підприємства і відноситься на доходи підприємства.
15. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг (місцевий).
Збір за оформлення й видачу дозволів на торгівлю у спеціально облаштованих для цього місцях сплачують юридичні особи, які здійснюють продаж промислової та сільськогосподарської продукції та інших товарів.
Об'єкт оподаткування — послуги, пов'язані з оформленням та видачею дозволів на торгівлю у спеціально облаштованих для цього місцях, з урахуванням площі торгового місця, його територіального розташування та виду продукції.
Ставка збору не перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для підприємств, які здійснюють торгівлю постійно, та один неоподатковуваний мінімум на день за одноразову торгівлю.
Сума збору враховується у валових витратах підприємства і відноситься на доходи підприємства.
16. Збір за право використання суб'єктами підприємницької діяль ності приміщень, пов'язаних з їхньою діяльністю, і таких, що розташо вані у центральній частині населеного пункту та у будинках, що є пам - ятками історії та культури.
Платниками збору є юридичні особи всіх форм власності, їхні філіали, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи,
в тому числі представництва іноземних юридичних осіб, які отримали відповідний дозвіл на право використання зазначених приміщень.
Ставки збору встановлюються на один квадратний метр площі приміщення з використанням його протягом року - до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (2,0 — для міст Києва та Севастополя).
Сума збору враховується у валових витратах підприємства і відноситься на доходи підприємства.