Практичне заняття 2

Тема: Класифікації біорізноманіття

Мета:

1. Таксономічне і типологічне розмаїття організмів

2. Біохорологічна різноманітність

3. Структурна різноманітність

4. Альфа-, бета-, гамма-, дельта-різноманітність

5. Географія біорізноманіття

Література:

1. Брылов С.А. Охрана окружаущей среды. / С.А. Брылов М.: Высшая школа, 1985.

2. Верзилин Н.Н. Редкие растения СССР. / Н.Н. Верзилин, Л.С. Белоусова М.: Лесная промышленность, 1979.

3. Воронов А.Г. Биогеография с основами экологии./ А.Г. Воронов М.: МГУ, 1987.

4. Гиряров А.М. Популяционная экология./ Гиряров А.М. М.: Изд. МГУ, 1990.

Питання до обговорення

1. Поняття «біорізноманіття».

2. Історичний розвиток поняття біорізноманіття.

3. Поняття «агротуризм».

Практичні завдання

1. Історія розвитку наукових поглядів на проблему біорізноманіття.

2. Умови, що підвищують генетичну різноманітність. Принцип «засновника», його вплив на частоту алелів популяції.

3. Поняття клини. Кільцеві клини. Аллопатричне видоутворення, умови формування нових видів

Тема: класифікації біорізноманіття

1. Таксономічне і типологічне розмаїття організмів

Б.А. Юрцев визначає біорізноманіття як різноманітність організмів і їх природних поєднань, хоча воно простежується також на більш низьких рівнях організації живого (молекулярному, субклітинному, клітинному та тканинному рівнях, рівні органів і т. д.). При цьому він розглядає організми як найменші одиниці біорізноманіття, що володіють автономністю, здатністю до життєзабезпечення і адаптації та є носіями інших форм біорізноманіття.

Різноманітність організмів можна розділити на таксономічне, або філетичне (угруповання по спорідненості), і на філетичне або типологічне (угруповання по тим чи іншим категоріям ознак, не приводяться до спорідненості (наприклад, структурним, функціональним, структурно-функціональним, географічним, екологічним та синекологічним і т.д.)).

Кількість ознак, що враховуються в аналізі типологічного різноманіття, може бути необмежено широка і залежить від завдань дослідження. Прикладом можуть служити життєві форми, стратегії життя, ценотипи, типи метаболізму, сукцесійного статусу видів (тобто місце в сукцесійних рядах або системах).

Таксономічне різноманіття далі підрозділяється на ієрархічні рівні з серією підрівнів:

1. видовий;

2. популяційно-генетичний (підрівні - популяції різного рангу, підвиди)

3. генотипів (фенотип),

4. генів і їх алелів.

Можна виділяти рівні надвидових таксонів (рід, родини і т. д. аж до царства).

Оцінки таксономічного та типологічного різноманіть доповнюють один одного. Опис таксономічного різноманіття (філуму або біоти деякої території), зазвичай представляється довгими систематичними списками, та, як правило, доповнюється характеристикою кожного таксону за комплексм типологічних ознак. Спорідненість таксономічного та типологічного різноманіття лягає в основу організації баз і банків типологічної інформації про організми. Однак інформація про будь-якому типі різноманітності надходить через види як фундаментальні одиниці біорізноманіття.