Рід таніхтіс (Tanichthys)

Кардинал (Tanichthys albonubes – albа nubes “білі хмари”) у природі мешкали на півдні Китаю у гірських струмках з швидкою течією. На даний час через інтенсивний відлов для утримання в акваріумів у природі зникли. Виявлені у 1930р. Відомі під різними назвами: контонський чи китайський даніо, несправжній неон. Довжина до 4 см. Тіло витягнуте в довжину, струнке, дещо сплющене з боків. Рот верхній. Спина темно-коричнева з зеленуватим відтінком, боки коричневі, черево сріблясте. Стетевий диморфізм виражений слабо.

Утримання: риби не вибагливі, не потребують підвищеної температури води, оптимум 16 – 18°С, витримують підвищення до 28°С. Акваріум повинен освітлюватись сонцем.

Розведення: акваріуми призначені для утримання можна використовувати і для розведення. Для цього температуру води підвищують до 21 – 23°С, хімічний склад води особливої ролі не має. На дно поміщають рослини з дрібними листками. На 4 – 6 самиць поміщають 2 – 3 самці. Через кожні 4 – 5 діб частину води (1/5) в акваріумі замінюють на свіжу. За таких умов самиця щоденно відкладає 3 – 5 прозорих ікринки впродовж місяця, після чого наступає перерва на 1,5 – 2 тижні.

Личинки з’являються через 40 – 50 годин. Після появи мальків, що плавають необхідно додавати інфузорій та коловерток. Плідники ікру та мальків не поїдають, однак мальків краще відсаджувати в окремий акваріум з подібними умовами утримання. Коли мальки досягнуть довжини 4 – 5 мм у них на боці з’являється синьо-зелена смуга, яка зникає при досягненні статевої зрілості.

Рід карась (Carasius) рід об’єднує два види золотого (Carasius auratus) та сріблястого (Carasius carasius) карасів. Срібний карась є родоначальником чисельних варіацій золотої рибки.

Перші відомості про вирощування золотих рибок у Китаї відносяться до 10 ст. У 1611р вони були завезені у Португалію, пізніше в Англію. Результатом селекційної роботи проведеної в Китаї, Кореї та Японії стали численні породи золотої рибки. На відміну від дикого предка вони втратили рухливість, тіло стало більш коротким та широким, змінились довжина та форма плавців, розміри та розміщення очей. Однією з найбільш поширених порід є вуалехвіст, що характеризується роздвоєним хвостовим плавцем, що має вигляд вуалі, коротким та округлим тілом з короткою головою.

Утримання: утримання в акваріумах являє певні труднощі пов’язані з великими об’ємами води та високою забезпеченістю киснем. Рекомендується використовувати наступний розрахунок: на кожні 10 см тіла риби 2дм² площі дна акваріума, який інтенсивно аерується. При відсутності аерації значення подвоюються, а чатину води (30 – 50%) необхідно щоденно змінювати. Температура води може коливатись від 8 до 30°С, оптимально 15 – 20°С, хімічний склад не має значення.

Акваріум слід розміщувати поблизу вікна. Оскільки риби часто риють грунт і пошкоджують рослини, у якості субстрату слід використовувати крупний пісок або гальку, а рослини (сагітарія, валіснерія) необхідно посадити у горщики. Бажано встановити фільтри.

Годівля до кормів золоті рибки не вибагливі, їдять досить багато. Поряд з мотилем можна годувати м’ясом, що змішане з хлібом у вигляді кульок (з горошину), пшеничною, гречаною кашею, готовими гранульованими кормами. Через декілька хвилин після годівлі залишки їжі слід видалити.

В умовах акваріумів можуть жити до 35 років.

Розмноження: при належній годівлі та гарних умовах утримання досягають статевої зрілості на 2 році життя. Організація нересту являє певні труднощі.

Підряд сомовидні (Siluroidei)

Рід коридорас (Corydoras)

Сомик крапчастий, солом’яний панцирник, мармуровий сомик (Corydoras paleatus) у природі поширені у прісних водоймах південного сходу Південної Америка в басейні річки Ла-Плата. Спина та плавці світло-коричневі з великою кількістю темних плям, черевце рожево-жовте. На верхній губі дві пари вусиків. Самки досягають довжини 8 см, самці дещо менші 4 – 5 см. У самців спинний плавець гострий, трикутної форми, у самиць спинний плавець закруглений. Існують форми: альбіносна та вуалева.

Утримання: риби невибагливі, оптимальна температура 20 – 25°С, витримують зниження до 2 – 3°С і підвищення до 30°С.

Розведення: поштовхом до розмноження слугує підвищення вмісту кисню у воді (встановлюють аератор або декілька разів підміняють воду). Склад та температура води значення не мають, однак вода не повинна бути кислої реакції. Найкращі результати відмічаються при температурі 18 – 20°С.

Акваріум для нересту краще використовувати об’ємом 30 – 50л. Плідників поміщають з розрахунку одну самку та 2 – 3 самців. Зазвичай нерест проходить вранці. Самці декілька годин ганяють самицю потім вона набирає в рот молоки одного з них, у зведені черевні плавці самиця відкладає від 1 до 5 ікринок. Потім підпливає до освітленої стінки акваріуму чи рослини, очищує ротом невелику ділянку, одночасно змащуючи місце молоками і приклеює ікринки. За один нерест самиця відкладає 100 – 200 ікринок. Через тиждень вона знову готова до нересту.

При температурі 18 – 20°С ікринки розвиваються впродовж 8 – 12 діб. Мальків годують інфузоріями та коловертками та мілко нарізаним мотилем.

Характер: зграйні, мирні риби, з піком активності в нічний час, проте активні і вдень.