Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЯ 15.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
393.73 Кб
Скачать

Хімічні несумісності

Хімічні несумісності - це такі несумісності, які супроводжуються не-передбачуваними хімічними реакціями одночасно прописаних лікарсь­ких засобів. В основі цих несумісностей лежить різна інтенсивність хімічних реакцій, в резуль­таті яких утворюються речовини неактивні або малоактивні, а часто і отруйні. Характер взаємодії між лікарськими речовинами може бути найрізноманітнішим і залежить від фізико – хімічних властивостей речовин, виду лікарської форми, рН дисперсійного середовища та його здатності реагувати з лікарськими речовинами чи спри­яти реакції взаємодії. Хімічні несумісності можуть бути обумовлені найрізноманітні­шими реакціями, швидкість протікання яких залежить особливо від виду лікарської форми і температурного режиму. Найбільшу складність викликає виготовлення багатокомпонентних ін'єкційних розчинів і очних крапель, що вимагають теплової стерилі­зації, яка прискорює повільно протікаючі реакції у сотні разів і нерідко робить сумісні при кімнатній температурі сполуки несумісними. Класифікувати хімічні несумісності можна подвійно: за візуальними ознаками протікаючих реакцій: утворення осаду; зміна кольору, запаху і виділення газів, зміни, що протікають без видимих зовнішніх проявів; за типом хімічної реакції: окислювально-відновні, обміну, гідролізу, витіснення, нейтралізації. Ми будемо дотримувати класифікації за візуальними ознаками протікаючих хімічних реакцій. Тим більше, що ті самі зовнішні прояви, наприклад, осад, можуть виникати в лікарських препаратах в результаті різних хімічних процесів. 

Утворення осаду. Ці групи несумісностей - найбільш розповсюджені і в основно­му виявляються у рідких лікарських формах. Розрізняють утворення осадів отруйних і неотруйних. Часто неотруйні осади, що випали, не мають терапевтичної активності вихідних речовин і значно змінюють характер впливу ліків на організм. Випадання осаду з розчинів може привести до неправильного дозування, що особ­ливо важливо для осадів, які являють собою отруйні чи сильнодіючі речовини. Тому такі лікарські препарати відпускати не можна. Причини утворення осаду можуть бути різні: - осадження алкалоїдів, азотистих основ, серцевих глікозидів, дубильних речовин, похідних барбітурової кислоти, сульфаніламідних препаратів, сполук важких металів, антибіотиків; - витіснення слабких кислот (основ) із солей більш сильними кислотами (основа­ми), реакції окислення-відновлення, нейтралізації, обміну.            

Таблиця 6

Розчинність у воді деяких солей і основ алкалоїдів і азотистих основ

Назва

Розчинність

Назва

Розчинність

Атропін

1:400

Стрихнін

1:6400

Бруцин

1:1600

Теобромін

1:1300

Гіосциамін

1:500

Теофілін

1:200

Дибазолу основа

мало

Термопсис

розч.

Дибазолу саліцилат

мало

Хінін

1:1560

Димедролу саліцилат

1:1250

 

Хініну бензоат

 

1:350

 

Димедролу саліцилат

мало

 

Хініну саліцилат

 

мало

 

Кодеїн

1:150

Хініну сульфат

1:800

Кокаїн

1:700

Хінідин

1:2000

Кофеін

1:80

Еметин

1:1000

Морфін

1:10000

Етакридину основа

мало

 

Папаверин

1:50000

Етилморфін

1:500

Пілокарпін

розч.

Етилморфіну

гідробромід

1:200

 

Платифілін

мало

Етилморфіну гідройодид

1:400

 

Промедолу гідробромід

1:170

 

Етилморфіну

гідрохлорид

1:12

 

Промедолу гідройодид

1:160

 

Ефедрин

 

1:36

 

Утворення осаду алкалоїдів і азотистих основ відбувається під впливом лугів, аміа­ку і водорозчинних карбонатів, гідрокарбонатів, боратів, барбітуратів, солей сульфаніламідів, двозаміщених фосфатів, солей важких металів, сполук йоду з калію йодидом, дубильних речовин. Навіть лужне мило може викликати, відразу або через деякий час, виділення осаду. Як правило, велика частина алкалоїдів у вигляді солей добре розчиняється у воді, Це тому і використовується завжди у водних розчинах. Як відзначалося в розділах, при­свячених стабілізації ін'єкційних розчинів і очних крапель, солі слабких основ і сильних кислот стійкі лише в кислому середовищі, У лужному середовищі багато слабких основ мало розчинні у воді і випадають в осад. Щоб надалі було легше орієнтуватися у можливості утворення осадів, у табл. 6 приведена розчинність у воді азотистих основ та основ алкалоїдів. Слід враховувати, що деякі алкалоїди й азотисті основи не осаджуються лугами (чи речовинами, що обумовлюють у результаті їх гідролізу лужне середовище) внаслідок значної розчинності їх основ у воді, наприклад, кодеїн, ефедрин. Легко розчинна у воді і основа пілокарпіну, але в лужному середовищі утворюється ізопілокарпін, який тера­певтичне значно менш активний. Хінін і кодеїн не осаджуються аміаком, а морфін роз­чинний у надлишку їдких лугів. Не осаджуються лугами також основи пілокарпіну, термопсину, ефедрину, платифіліну внаслідок значної розчинності у воді. Утворення осаду солей слабких основ і сильних кислот залежить від рН середовища ( табл. 7 ).

Таблиця 7

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]