Взаєморозчинність (зміщуваність) окремих розчинників

№ п/п	назва	Вода очищена	Спирт етиловий 90 %	Ефір медич-ний	Гліцерин	Хлоро-форм	Жири та жирні олії	Риб'я-чий жир	Рідкий парафін
1	Вода очищена	-	з	80	з	н	н	н	н
2	Спирт етиловий 90 %	з	-	з	з	з	н	н	н
3	Ефір медичний	12	з	-	н	з	з	з	З
4	Гліцерин	з	з	н	-	н	н	н	Н
5	Хлоро-форм	200	з	з	н	-	з	з	З
6	Жири та жирні олії	н	н	з	н	з	-	з	З
7	Рідкий парафін	н	н	з	н	з	з	з	-
8	Риб'ячий жир	н	н	з	н	з	з	-	з

Примітки:    1. Числа показують кількість частин розчинника (наприклад, ефіру), необхідного для розчи­нення (змішування) частини зазначеної рідини (наприклад, води). 2. Рідкий парафін змішується у всіх співвідношеннях з оліями, крім касторової. Умовні позначки: з - змішується, н – не змішується.

 Rр.:    Sulfuris praecipitatis  4,0  Рісіs lіquidae         2,0  Оlеi Ricini             15,0  Vaselini                 10,0  Міsсе. Dа. Signa. Змазувати ногу. Касторова олія не змішується з вазеліном та іншими нафтопродуктами. Мазь розшаровується (виділяється касторова олія), але якщо за узгодженням з ліка­рем частину вазеліну замінити ланоліном безводним, то мазь протягом тривалого часу не розшаровується. Rр.: Zinci oxydi      Talcі    ana 10,0  Aquae purificatae  100 ml  Naphthalani Liquidi   10,0  Асіdі sаlісуlісі  Resorcini    аnа      1,5  Міsсе. Dа. Signa. Втирання У суспензіях явища несумісності рідкі. Це пояснюється, очевидно, тим, що в сус­пензіях речовини знаходяться в нерозчинному стані, що утруднює їх взаємодію. В да­ному випадку нафталанська нафта не змішується з водою (прописана у великій кількості), кислота саліцилова також не розчиняється у водному середовищі. Одержа­ти гомогенну систему неможливо. Коагуляція колоїдних розчинів і розчинів ВМС. На можливість коагуляції колоїд­них систем вказувалося в розділі «Рідкі лікарські форми». Розрізняють дві стадії коагуляції прихована, яка полягає у втраті системою агрегативної стійкості та злипанні часток; явна, коли агрегати часток випадають в осад або спливають. Прихована коа­гуляція не завжди переходить у явну, часто цей процес триває довгий час. Процеси коагуляції колоїдних часток у розчинах можуть відбуватися під впливом різних факторів, а саме: при старінні колоїдів, гідролізі, висолюванні та ін. В аптечній практиці найчастіше зустрічаються випадки висолювання колоїдних часток, яке відбу­вається під впливом концентрованих розчинів електролітів, кислот, лугів, спирту, різних сиропів. Ці процеси залежать від природи речовини і концентрації колоїдного розчину. Наприклад, висолюючу дію можна спостерігати при поєднанні розчинів протарголу, коларголу, іхтіолу з електролітами. Коагуляція в цьому випадку супроводжується реак­цією обміну. Rр.: Sol. Natrii chloridi 100 ml  Ісhthyoli                        5,0  Міsсе. Dа. Signa.  Для тампонів. Іхтіол, розчиняючись у воді, утворює колоїдний розчин. Під впливом електроліту - натрію хлориду відбувається спочатку прихована коагуляція, яка через деякий час пе­реходить у явну. Лікарський препарат набуває неоднорідного вигляду (прилипає до скла) і відпуску не підлягає. Активніше впливають на іхтіол лужнореагуючі солі натрію. У такому випадку відбу­вається явна коагуляція. Ще більшу коагулюючу дію мають сполуки важких металів. Rр. Aluminis    0.06  Novocaini  0,2  Collargoli   0,1  Aquae purificatae   10 ml  Міsсе. Dа. Signa.  По 3 краплі в ліве око. При додаванні до колоїдного розчину коларголу галунів та новокаїну швидко відбу­вається явна коагуляція. Утворюється майже чорний осад. Лікарський препарат відпус­ку не підлягає. Rр.:Sol. Collargoli 3 %  10 ml Dimedroli      0,1 Міsсе. Dа. Signa. Краплі в ніс. Коагуляція коларголу відбувається швидко й енергійно. Осад утворюється грубо-дисперсний, і розмір часток збільшується при стоянні. Відмірювати лікарський препа­рат краплями важко, тому його хворому не відпускають. Під впливом сполук важких металів коагулюють і розчини протарголу. Розшарування емульсій. У фармацевтичній літературі більшість авторів говорять про розшарування емульсій, тоді як це трапляється рідко, та й то в тих випадках, коли сама емульсія приготовлена погано, з великими краплями олії. Найчастіше ми маємо справу саме з коагуляцією емульсій. Вірніше, відбувається коагуляція захисного колоїда - емульгатора, а крапельки олії так і залишаються усередині емульгатора. Коагуля­ція (розшаровування) емульсій відбувається під впливом електролітів, температурних умов, кислот, спирту та інших речовин. З кислот найсильніше впливають органічні. Rр.: Emulsi ex olei Ricini     200,0  Natrii sulfatis    20,0  Міsсе. Dа. Signa. По 2 чайних ложки 3-4 рази в день. При додаванні в емульсію електроліту натрію сульфату відбувається коагуляція емульсії. Звурджена маса спливає і погано розподіляється при збовтуванні. Лікарський препарат по рецепту не відпускається. До випадків фізико-хімічних несумісностей слід також віднести висолювання ВМС при додаванні великих кількостей електролітів, викликане тим, що іони нейтральних солей, гідролізуючись, віднімають воду у названих сполук. Чим вищий заряд іонів, тим більша висолююча діяRр.: Solutionis Calcii chloridi  5 % 200 ml  Ext. Роlуgоnі hydroperis fluidi   20 ml   Міsсе. Dа. Signa.  Через 1 годину по 1 столовій ложці. При розведенні екстракту водяного перцю водою спочатку відбувається прихована коагуляція, що через деякий час переходить у явну. Під впливом електроліту кальцію хлориду випадає пластівчастий смолистий осад, що прилипає до стінок флакона. У такому вигляді лікарський препарат не підлягає відпуску. На жаль, перебороти несумісність цієї групи повністю не видається можливим - вдається лише уповільнити коагуляцію. Уповільнити коагуляцію ВМС та колоїдів мож­на попереднім розчиненням коагулянта в воді; додаванням коагулянта порціями при ретельному збовтуванні; виділенням коагулянта з лікарської форми. При виготовленні складних порошків досить часто виявляється, що вони відразу або через деякий час після виготовлення втрачають сипкість. Реакції, які протікають у порошках, різноманітні. Вони тривають, як правило, довгостроково і повною мірою ви­являються при зберіганні лікарського препарату у хворого. Більшість реакцій виникає і протікає у вологій суміші. Відволожування і втрата сипкості в порошках відбувається внаслідок підви­щення вологості суміші, особливо при наявності в прописі лужних чи луго-реагуючих речовин, за рахунок адсорбції водяної пари з повітря; утворення евтектики; утворення молекулярних сполук (найчастіше в порошках з антипірином); виділення кристаліза­ційної води при поєднанні в порошках кристалічних форм препаратів. Відомо, що гігроскопічність речовин залежить від відносного тиску пари насичено­го розчину цієї речовини. У тих випадках, коли цей тиск пари буде менший, ніж тиск водяної пари при звичайній вологості повітря, то приготовлена суміш порошків притя­гує вологу повітря, причому суміш стає більш гігроскопічною, ніж кожен її компонент окремо. Так, наприклад, чистий натрію хлорид не гігроскопічний, а при вмісті незначної домішки солей кальцію чи магнію дуже швидко відволожується. Калію бромід і на­трію бромід, узяті окремо, не відволожуються на повітрі, а суміш їх розпливається. До числа гігроскопічних речовин і препаратів відносяться солі алкалоїдів, глікозиди, антибіотики, ферменти, органопрепарати, сухі екстракти, речовини, що гідролізують­ся, солі азотної, азотистої, фосфорної кислот, кальцію хлорид та ін. На відволожування складних порошків впливають кількісні співвідношення інгредієнтів, характер їх змішування, вологість вихідних інгредієнтів, відносна вологість повітря в приміщенні, тривалість зберігання порошків, пакувальний матеріал. З перера­хованих факторів найістотніший вплив надає відносна вологість повітря в приміщенні. Більшість сумішей, що відволожуються, втрачають сипкість і відволожуються при відносній вологості повітря 50-60 % і вище. При відносній вологості 30 – 40 % і менше багато сумішей порошкоподібних речовин залишаються сипкими. Існують і такі поєднання лікарських речовин, які настільки гігроскопічні, що притя­гують вологу і відволожуються при будь-яких значеннях відносної вологості повітря. Такою сумішшю, наприклад, є поєднання гексаметилентетраміну з кислотою аскорбі­новою, які при сумісному призначенні відволожуються навіть в ексикаторі. Слід зазначити, що при відволожуванні порошків, у яких сполучуються інгредієнти кислого та лужного характеру, між ними відбувається взаємодія (реакції нейтралізації, окислення) і фізична несумісність переходить у фізико-хімічну або хімічну. В. Д. Козьміним було вивчено вплив вологості повітря на відволожування 20 бінар­них сумішей лікарських речовин, які найчастіше зустрічаються в екстсмпоральній ре­цептурі аптек (табл. 2 ).

Таблиця 2