1. Проекти, що збільшують рентабельність один одного, причому зріст прибутковості одного проекту може базуватися як на зниженні витрат, так і на збільшенні вигод.

2. Проекти, отримання вигод від яких зумовлено прийняттям іншого проекту.

3. Проекти, прийняття чи відмова від яких не впливає на доходність інших проектів.

4. Проект а, рентабельність якого залежить від реалізації проекту в, оскіль­ки його дохідність починає знижуватися при прийнятті проекту в.

143. До класифікацій проектів за класом (складом і структурою самого проекту та його предметної галузі) не відносять:

1. Організаційні проекти.

2. Монопроект.

3. Мультипроект.

4. Мегапроект.

144. Економічні проекти - це:

1. Проекти, головною метою яких є створення чи реновація основних засобів, що вимагає вкладення інвестицій.

2. Проекти, в яких головна мета полягає в розробці й застосуванні нових технологій, ноу-хау та інших нововведень, що забезпе­чують розвиток систем.

3. Проекти, цілі яких заздалегідь визначені, пов'язані з організа­ційним поліпшенням системи.

4. Проекти, метою яких є поліпшення показників функціонування системи.

145. До внутрішнього оточення проекту належать:

1. Рівень інформаційних технологій.

2. Умови та рівень життя.

3. Стиль керівництва проектом.

4. Рівень оподаткування.

146. До учасників проекту не належать:

1. Замовник.

2. Субконтрактор.

3. Інвестор.

4. Дилер.

147. Короткострокові проекти - це проекти тривалістю:

1. до 1 року;

2. до 2 років;

3. до 3 років;

4. до 4 років.

148. Інвестиції - це:

1. Вкладення коштів, майнових та інтелектуальних цінностей в матеріальні й нематеріальні активи, корпоративні права й цінні папери з метою одержання прибутку або соціального ефекту.

2. Витрати матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів з метою одержання доходу.

3. Кошти, вкладені в об'єкт розвитку.

4. Капітальні вкладення.

149. До етапів управління проектом не відносять:

1. Початок та побудова проекту;

2. Поточне управління та узгодження;

3. Криза проекту;

4. Оцінка проекту.

150. До властивостей проекту не відносять:

1. Масштаб;

2. Складність;

3. Якість;

4. Ризикованість.

151. Життєвий цикл проекту - це час:

1. Від ідентифікації до завершення впровадження проекту;

2. Від ідентифікації до початку впровадження проекту;

3. Від задуму до його закінчення;

4. Від завершення підготовки проекту до завершення впровадження проекту.

152. Кількість стадій циклу проекту:

1. 4;

2. 6;

3. 7;

4. 8.

153. Фаза реалізації проекту:

1. Фаза найбільшого ризику, бо її виконання пов'язане зі значними витратами;

2. Фаза виділення всіх необхідних ресурсів;

3. Фаза завершення експлуатації;

4. Фаза введення в експлуатацію.

154. Управління проектами - це:

1. Дисципліна, що об'єднує спеціальні та надпрофесійні знання;

2. Процес керівництва та координації людських, матеріальних та фінансових ресурсів протягом життєвого циклу проекту;

3. Процес управління системою цілей;

4. Діяльність, спрямована на побудову проекту з максимально можливою ефективністю.

155. Для досягнення максимальної ефективності оцінки проекту слід дотримуватися таких умов:

1. Особи, які керували розробкою та здійсненням проекту, повинні брати участь у проведенні завершальної оцінки;

2. Об'єктивність оцінки не повинна викликати сумнівів;

3. Завершальну оцінку необхідно дати якомога більшій кількості проектів;

4. Усіх перелічених умов.

156. Грошовий потік - це:

1. Баланс грошових надходжень і витрат;

2. Витрати матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів з метою одержання доходу;

3. Капітальні вкладення;

4. Кошти, вкладені в об'єкт розвитку.

157. Грошовий потік з активів не містить:

1. Операційний потік грошей;

2. Капітальні витрати;

3. Приріст чистого робочого капіталу;

4. Грошовий потік акціонерам.

158. До можливих додаткових вигод (грошові припливи за проектами) не відносять:

1. Надходження коштів від продажу застарілих засобів;

2. Пільги з оподаткування при наданні інвестиційного кредиту;

3. Зниження собівартості випуску продукції;

4. Зменшення амортизаційних відрахувань при продажу основних засобів.

159. Поточні витрати включають:

1. Операційні витрати мінус витрати на виплату відсотків по кредитах;

2. Витрати на випуск продукції, що містять витрати на придбання сировини, основних та допоміжних матеріалів, оплату праці, загальнозаводські та накладні витрати;

3. Витрати на інвестиції до основного капіталу, передвиробничі витрати та потреби в обіговому капіталі;

4. Витрати на експлуатацію обладнання, палива, енергії.

160. NPVявляє собою:

1. Різницю між майбутньою вартістю потоку майбутніх вигод та поточною вартістю теперішніх і майбутніх витрат проекту протягом усього його циклу;

2. Майбутню вартість вигод від зроблених капіталовкладень;

3. Поточну вартість вигод від зроблених капіталовкладень;

4. Алгебраїчну дисконтовану суму поточної вартості майбутніх вигод та поточної вартості.

7. До основних засобів фінансування проекту не відносять:

1. Акціонерні інвестиції;

2. Фінансування з державних джерел;

3. Лізингове та боргове фінансування;

4. Постачальників сировини та напівфабрикатів.

8. Кошторис проекту - це:

1. План витрат на проект;

2. Калькулювання поточних або прогнозних цін;

3. Витрати на придбання передбаченого проектом технологічного, підйомно-транспортного, енергетичного та іншого устатку­вання.

9. Планування проекту:

1. Обґрунтування цілей і засобів їх досягнення на основі виявлення ресурсів, визначення комплексу робіт, ефективних методів і засобів, необхідних для їх виконання, і встановлення взаємодії організацій - учасників проекту;

2. Вибір дій, засобів і ресурсів із забезпечення досягнення місії організацій;

3. Вибір планових показників і методів досягнення місії організації;

4. Визначення пріоритетів і послідовність дій.

10. До проектних фірм належать:

1. Обчислювальні центри, проектно-будівельні фірми;

2. Проектні інститути, проектно-конструкторські інститути;

3. Конструкторські бюро;

4. Всі перелічені.

1. Методи аналізу ризиків при прийнятті управлінських рішень:

1. Метод чутливості;

2. Метод сценаріїв;

3. Метод Монте-Карло;

4. Всі перелічені.

2. Процес управління маркетингом при здійсненні проекту полягає в:

1. Аналізі ринкових можливостей;

2. Відборі цільових ринків;

3. Розробці комплексу маркетингу та втіленні в життя маркетин­гових заходів;

4. Всі перелічені.

3. Метою технічного аналізу проекту є:

1. Вивчення споживачів продукції;

2. Вивчення поточних витрат виробництва;

3. Вивчення капітальних витрат;

4. Вивчення капітальних і поточних витрат виробництва.

4. До змісту технічного аналізу входить:

1. Вибір технології;

2. Аналіз ринку;

3. Вибір податкового законодавства;

4. Вибір організації управління підприємством.

5. При дослідженні місця реалізації проекту можна не розглядати:

1. Розташування ринків збуту;

2. Транспортний доступ до місця;

3. Планування підприємства;

4. Схеми земельних ділянок.

6. Дослідження масштабу проекту містить:

1. Вивчення впливу ринків збуту на масштаб виробництва;

2. Вивчення залежності капітальних та поточних витрат від масштабу виробництва;

3. Вивчення фізичних та екологічних обмежень на масштаб виробництва;

4. Все перелічене.

7. До об'єктів інфраструктури належать:

1. Лінії електропередачі;

2. Конвеєрні лінії;

3. Кредитні лінії;

4. Жодна з названих.

8. Економічне середовище проекту не характеризується такими компонентами:

1. Бюджетний дефіцит;

2. Рівень безробіття;

3. Структура внутрішнього валового продукту;

4. Рівень інфляції.

9. Інституційний аналіз має на меті:

1. Визначення впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на успішність виконання проекту.

2. Обґрунтування технічної здійснюваності проекту та встанов­лення рівня капітальних і поточних витрат за ним.

3. Визначення інструментарію, який дозволяє оптимально скомбінувати всі компоненти - продукт, ціну, просування і збут;

4. Підготовку, освоєння та забезпечення якості виробництва.

10. Метою екологічною аналізу інвестиційного проекту є:

1. Оцінка наслідків впливу на забруднення атмосферного повітря;

2. З'ясування однозначності всіх передумов проектного аналізу;

3. Встановлення потенційної шкоди навколишньому середовищу під час здійснення та експлуатації проекту і визначення заходів, необхідних для її пом'якшення або відвернення;

4. Розробка плану збереження природного середовища.

11. Для вартісної оцінки наслідків проекту використовують метод:

1. Ранжирування;

2. Бальної оцінки;

3. Експертної оцінки;

4. Всі перелічені.

12.Соціальна привабливість проекту визначається з точки зору:

1. Користувачів проекту;

2. Населення регіону, в якому реалізується проект;

3. Поліпшення соціального середовища проекту;

4. Усі попередні відповіді правильні.

13. На якій стадії життєвого циклу проекту відбувається пошук зацікавлених осіб проекту:

1. Обґрунтування проекту;

2. Експертиза;

3. Розробка концепції проекту;

4. Реалізація проекту.

14. Оцінка населення, що мешкає у зоні реалізації проекту, вимагає:

1. Оцінити населення з точки зору демографічних, соціальних особливостей, умов мешкання, зайнятості, відпочинку та визначити ступінь впливу проекту на ці параметри;

2. Оцінити можливість поліпшення рівня життя;

3. Оцінити ступінь впливу проекту на умови проживання, зайнятості та відпочинку населення;

4. Спрогнозувати зміни соціокультурних параметрів населення.

15.Соціальний аналіз проекту передбачає:

1. Визначення існуючого рівня соціального середовища;

2. Прогнозування можливого впливу проекту на соціальне середовище;

3. Оцінку можливості змін соціального середовища проекту;

4. Правильні відповіді а та б.

16. Фактори, що впливають на економічну цінність проекту:

1. Ефективність використання національних ресурсів;

2. Безпосередній вплив проекту на економіку країни;

3. Вплив проекту на розвиток національної економіки;

4. Всі перелічені.

17. Мета фінансового аналізу проекту:

1. Оцінити підготовленість підприємства до виконання проекту;

2. Розрахувати показники грошових потоків;

3. Визначити, чи є проект рентабельним та ефективним;

4. Визначити фінансову життєздатність проекту для прийняття рішень про доцільність його інвестування та фінансування.

18. Підготовка п рої поз них балансу та звіту про прибутки необхідна:

1. Для оцінки рівня прибутковості проекту;

2. Для оцінки величини витрат з виплати податків та погашення зобов'язань;

3. Для розрахунку показників грошових потоків;

4. Правильні відповіді а та б.

19. В економічному аналізі не можуть бути використані такі критерії порівняння проектів:

1. Необхідна величина інвестицій для створення робочих місць;

2. Значення доданої вартості, створюваної в результаті проекту;

3. Додатковий грошовий потік;

4. Платежі за використання місцевих ресурсів.

20.Метою економічного аналізу проекту є:

1. Оцінка доходності проекту;

2. Визначення можливостей поліпшення життя населення внаслідок реалізації проекту;

3. Встановлення його національної привабливості, оцінки економічної ефективності на підставі альтернативної вартості ресурсів;

4. Визначення доцільності реалізації проекту з точки зору інтересів суспільства в цілому, а не окремих власників.

21. Тіньові ціни - це:

1. Ціни у тіньовій економіці;

2. Ціни, що відображають суспільну цінність ресурсів та продукту проекту в грошових одиницях;

3. Ціни на імпортні та експортні товари;

4. Ціни з урахуванням валютного курсу.

22. До можливих проявів побічних ефектів проекту не належать:

1. Виснаження природних ресурсів;

2. Порушення соціальних норм;

3. Поліпшення транспортного сполучення;

4. Підвищення рівня життя населення.

23. Реалізація проекту може сприяти:

1. Зниженню цін на споживчі товари та послуги;

2. Ліквідації дефіциту будь-якого товару;

3. Розвитку інфраструктури районів.

4. Усі відповіді правильні.

1. Функціональний проект - це:

1. Проект, який здійснюється в існуючих функціональних підрозділах;

2. Проект, в якому задіяні люди з різних функціональних зон;

3. Проект, основною характеристикою якого є те, що над конкретним проектом постійно працює самостійна група спеціалістів;

4. Проектування, що ґрунтується на функціональному підході до структуризації.

2. Сітьовий графік - це:

1. Набір графічних методів, що використовуються при плануванні проекту та спостереженні за ним;

2. Процеси та заходи, які потребують витрат часу та ресурсів;

3. Результат однієї або декількох виконаних робіт;

4. Побудова таблиць робіт, де вказується їхня тривалість.

4. Оптимізація (коректування) сітьового графіка дозволяє:

1. Скоротити критичний шлях;

2. Підвищити рівномірність використання ресурсів;

3. Ліквідувати резерви часу;

4. Усунути непродуктивні витрати.

5. Методи складання графіка критичного шляху можна застосовувати з найбільшою ефективністю, якщо проект має наступні характеристики:

1. Визначені операції чи завдання, які означають початок і кінець проекту;

2. Завдання та операції взаємно незалежні;

3. Намічено точний порядок виконання операцій та завдань;

4. Усі вищеперелічені відповіді.

6. Моделі типу "час - витрати" використовуються для:

1. Створення графіків мінімальних затрат;

2. Створення графіків з однозначною оцінкою операцій;

3. Створення графіків раннього і пізнього початку операцій;

4. Створення графіків рутинних операцій.

1. Для етапу цехового контролю якості продукції характерно:

1. Розподіл функцій і відповідальності за якість як між окремими працівниками, так і цеховим керівником.

2. Відповідальність за виготовлення всього виробу одного працівника або невеликої їх групи.

3. Використання контрольних карт (карт Шухарта) з межами регулювання і переходу від суцільного до вибіркового контролю.

4. Розв'язання проблеми якості входить у сферу відповідальності керівника фірми та структурованого адміністративного підрозділу.

6. К. Ісікава - автор японського варіанта комплексного управління якістю, характерними рисами якого є:

1. Загальна участь працівників в управлінні якістю, постійне навчання кадрів.

2. Проведення регулярних внутрішніх перевірок функціонування системи якості.

3. Широке впровадження статистичних методів контролю.

4. Усі перераховані відповіді правильні.

9. Система якості - це:

1. Сукупність організаційної структури розподілу відповідальності, процесів, процедур і ресурсів, яка забезпечує загальне керівництво якістю.

2. Сукупність взаємодіючих елементів операційної системи.

3. Ступінь відповідності специфікації товару чи послуги потребам ринку.

4. Ступінь готовності операційної системи до виготовлення товарів чи послуг у відповідності зі специфікаціями.

10. Принцип віддзеркалення якості полягає в:

1. Готовності виробничої системи до виготовлення товарів чи послуг у відповідності зі специфікаціями.

2. Перенесенні якості процесу на якість результату.

3. Безпомилковості при виготовленні товарів чи послуг.

4. Формуванні якості продукції в сфері виробництва.

11. Петля якості - це:

1. Концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість на різних стадіях: від визначення потреб до оцінки їх задоволення.

2. Модель процесу формування якості продукції.

3. Модель ступеня відповідності специфікації товару чи послуги потребам ринку.

4. Модель ступеня готовності виробничої системи до виготовлення товарів чи послуг у відповідності зі специфікаціями.

12. Стандарт-це:

1. Документ, виданий і затверджений офіційним органом для постійного використання, що містить керівництво, правила або характеристики, направлені на забезпечення оптимальних результатів.

2. Документ, складений однією або декількома особами, що підтверджує будь-які установлені факти або події.

3. Документ, що видається установами, організаціями, підпри­ємствами на підтвердження певних матеріальних цінностей.

4. Різновид документа, який найчастіше використовується в бухгалтерській справі, в системі банку та ін.

13. Рекомендовані вимоги стандартів підлягають безумов­ному виконанню в таких випадках:

1. Якщо виробник продукції зробив заяву про відповідність продукції цим стандартам.

2. Якщо ці вимоги включені в угоди на розробку, виготовлення і поставку продукції.

3. Якщо це передбачено чинними актами законодавства.

4. Усі перераховані відповіді правильні.

14. Питаннями розробки, ухвалення і видання між­народних стандартів займаються такі міжнародні організації:

1. ISО - Міжнародна організація по стандартизації.

2. ІЕS - Міжнародна електротехнічна комісія.

3. САSСО - Комітет по оцінці відповідності.

4. Правильні відповіді а і б.

15. У 1987 р. Міжнародна організація по стандартизації IS0 розробила і прийняла серію стандартів ІS0 9000, узявши за основу стандарти:

1. Франції та Бельгії.

2. Великобританії.

3. Данії та Іспанії.

4. Швеції.

16. Основу стандартів IS0 серії 9000 складає наступна модель забезпечення якості:

1. IS0 9001.

2. IS0 9002.

3. IS0 9003.

4. Усі наведені.

17. До характеристик послуг, які можуть зазначатися в нормативних документах, належать:

1. Потужності, можливості, чисельність персоналу та кількість матеріалів.

2. Час очікування, час надання і час технологічного циклу послуги.

3. Чуйність, доступність і ввічливість персоналу, комфортність і естетичність оточення, компетентність, надійність, точність, повнота, відповідність сучасному рівню, достовірність та ефективність контакту.

4. Усі відповіді правильні.

18.Структура процесів системи якості послуг має забезпечувати:

1. Заходи, які дозволяють попередити появу проблем.

2. Належне управління всіма робочими програмами, які визначають якість послуг.

3. Оцінювання наданої постачальником послуги.

4. Оцінювання отриманої послуги споживачем.

19. Процеси надання послуг у системі якості споживачам передбачають:

1. Дотримання заданих технічних умов та надання послуги.

2. Контроль за дотриманням технічних умов на послугу.

3. Коригування процесу при виявленні відхилень.

4. Усі перелічені відповіді правильні.

20. Кваліметрія - це:

1. Наука, яка вивчає принципи і методи оцінювання рівня якості.

2. Наука, яка вивчає кількісні методи оцінювання рівня якості, що використовуються для обґрунтування рішень, які приймаються при управлінні якістю.

3. Наука, яка вивчає аналіз ефективності проведення заходів щодо поліпшення якості продукції на підприємстві з метою забезпе­чення її конкурентоспроможності.

4. Наука, яка вивчає варіанти запропонованих виробів для вибору кращого.

21.Індексом якості продукції називається:

1. Показник якості продукції, що визначає основні функції, для виконання яких вона призначена, і зумовлює галузь її використання.

2. Показник, який характеризує корисний ефект від експлуатації чи споживання продукції.

3. Комплексний показник якості різнорідної продукції, виготов­леної за певний період, який дорівнює середньому зваженому відносних показників якості.

4. Показник, який характеризує властивість технічного об'єкта зберігати працездатність до настання граничного стану.

22. Показники безвідмовності характеризують:

1. Властивість технічного об'єкта зберігати працездатність протягом певного часу чи деякого напрацювання.

2. Властивість технічного об'єкта зберігати працездатність до настання граничного стану при встановленій системі технічного обслуговування і ремонтів.

3. Властивість технічного об'єкта, що полягає у попередженні і виявленні причин пошкоджень та усунення їх шляхом прове­дення ремонтів та технічного обслуговування.

4. Властивість технічного об'єкта зберігати працездатний стан протягом і після зберігання, транспортування або властивість продукту чи матеріалу зберігати стан до споживання протягом зберігання.

23. Показники функціональної і технічної ефективності характеризують:

1. Належність продукції до певного класифікаційного угруповання.

2. Корисний ефект від експлуатації чи споживання продукції та прогресивність технічних рішень, закладених у продукцію.

3. Основні проектно-конструкторські рішення, зручність монтажу і встановлення продукції, можливість її агрегування і взаємозамінності.

4. Вміст у продукції хімічних елементів або структурних груп.

24.До ергономічних показників якості продукції належать:

1. Гігієнічні та антропометричні показники.

2. Фізіологічні та психофізіологічні показники.

3. Психологічні показники.

4. Усі вищеперелічені.

25.До естетичних показників якості продукції належать:

1. Показники раціональності форми та інформаційної виразності.

2. Показники цілісності композиції.

3. Досконалості виробничого виконання і стабільності товарного вигляду.

4. Усі вищеперелічені.

26.Показники технологічності характеризують:

1. Насиченість продукції стандартами, уніфікованими й оригі­нальними складовими, а також рівень уніфікації з іншими виробами.

2. Властивості продукції, які зумовлюють оптимальний розподіл витрат матеріалів, засобів праці та часу при технологічній підготовці виробництва, виготовленні й експлуатації продукції.

3. Пристосованість продукції до транспортування, а також до підготовчих та заключних операцій, пов'язаних із транспорту­ванням.

4. Особливості продукції, які зумовлюють безпеку людини або обслуговуючого персоналу підчас її експлуатації чи споживання.

27.ТQМ (Тоtal Quality Маnagement) - "загальне управління якістю" - це:

1. Підхід до управління організацією, який об'єднує основні існуючі методи управління і технічні засоби в науково обґрунтовану систему, ціллю якої є постійне поліпшення виробничої діяльності і результатів цієї діяльності.

2. Підхід до управління організацією, заснований на побудові системи управління якістю, яка охоплює всі сфери діяльності фірми.

3. Підхід до управління організацією, який передбачає участь у роботах з якості всього і персоналу фірми - від президента до рядового робітника.

4. Підхід до управління організацією, який ґрунтується на бездефектному виготовленні продукції.

28. Основні стратегії ТQМ - це:

1. Провідна роль вищого керівництва в управлінні якістю.

2. Навчання якості, залучення до управління, мотивація і вивчення інтересів співробітників.

3. Орієнтація на інтереси покупців та розробка програм в цілях постійного поліпшення якості і оцінка результатів.

4. Усі вищеперераховані стратегії.

29.Процедура статистичного контролю якості поділяється на:

1. Приймальний контроль.

2. Контроль процесу.

3. Заключний контроль.

4. Правильні відповіді а і б.

30.Прийнятий рівень якості - це коли:

1. Кількість забракованих виробів у партії не перевищує конкретної межі.

2. Кількість забракованих виробів у партії відповідає конкретній межі.

3. Кількість забракованих виробів у партії менша від конкретної межі.

4. Процентний показник браку нижчий від вказаного числа.

31. Комплексна система управління якістю (КС УЯП, 1975 р.) - це:

1. Об'єднання робіт, спрямованих на раціональну систему стимулювання якості праці.

2. Об'єднання робіт, спрямованих на поліпшення техніко-експлуатаційних споживчих властивостей продукції, в єдину систему цільових, постійно здійснюваних заходів.

3. Об'єднання робіт, спрямованих на певні виробничі обставини стадії "життя" продукції, аспекти та об'єкти управління її якістю.

4. Об'єднання робіт, спрямованих на розробку СТП для необхідних напрямів управління якістю продукції та праці.

1. Продуктивність праці - це:

1. Ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

2. Ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу зниженім матеріаломісткості продукції.

3. Ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу низькі ціни на сировину.

4. Ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу зниження ціни на готову продукцію.

2. Показники рівня виробітку - це:

1. Вартісні показники.

2. Натуральні показники.

3. Трудові показники.

4. Усі вищеперераховані.

3. До зовнішніх чинників зростання продуктивності праці не відносять:

1. Політику і стратегію.

2. Ринкову інфраструктуру.

3. Персонал, організацію виробництва й праці.

4. Природні ресурси.

4. До внутрішніх чинників зростання продуктивності праці не відносять:

1. Характер продукції.

2. Технологію і обладнання.

3. Законодавство.

4. Систему мотивації.

5. Чинники, що істотно впливають на продуктивність праці:

1. Матеріально-технічні.

2. Організаційні та економічні.

3. Соціальні та географічне розміщення підприємств.

4. Усі вищеперераховані.

6. До шляхів підвищення технічного рівня виробництва не належать:

1. Заміна діючих технічних засобів прогресивнішими; модерні­зацію обладнання.

2. Механізація та автоматизація виробництва.

3. Зміна питомої ваги окремих видів продукції (послуг) та виробництв.

4. Застосування прогресивних технологій.

7. До удосконалення управління організації виробництва та праці не відносять:

1. Удосконалення структур та раціональний розподіл функцій управління.

2. Запровадження раціонального розподілу та організації праці робітників.

3. Диверсифікацію виробництва та введення в дію нових цехів.

4. Поліпшення економічних характеристик праці.

8. Продуктивність підприємства (організації) - це:

1. Баланс між всіма чинниками виробництва (матеріальними, фінансовими, людськими, інформаційними тощо), який забезпечує найбільше виробництво при найменших витратах.

2. Баланс між всіма чинниками виробництва, який забезпечує зниження ціни на готову продукцію.

3. Баланс між всіма чинниками виробництва, який забезпечує підвищення кваліфікації робітників.

4. Баланс між всіма чинниками виробництва, який забезпечує збільшення обсягу продукції, що виробляється.

9. Цикл продуктивності - це: