63. Ситуаційний підхід у менеджменті – це :

а) загальний спосіб мислення і підходу стосовно організації і управління, в основі якого лежить поняття системи як певної цілісності, що складається із взаємопов’язаних частин;

б) процес, який складається з серії (суми) взаємопов’язаних дій, які називаються функціями, кожна з них, у свою чергу, складається з однорідних дій, операцій, процедур;

в) вміння правильно оцінювати управлінсько-виробничі ситуації та знаходити виходи з них.

64. Сучасна наука менеджменту розрізняє наступні напрями:

а) американський, німецький, англійський;

б) американський, західноєвропейський, азіатський (японський);

в) американський, сингапурський, австрійський, французький.

65. Одним з найбільш видатних теоретиків у сучасній американській науці менеджменту є :

а) А.Файоль;

б) Г.Саймон;

в) П.Друкер.

66. Біля витоків української управлінської науки стоїть :

а) М.І. Туган-Барановський;

б) М.Вольський;

в) А.Макаренко.

67. Теорія управління на основі формування соціокультури корпорації отримали назву :

а) “жорстких організаційних систем управління”;

б) “м’яких організаційних систем управління”;

в) “демократичних організаційних систем управління”.

68. Організація – це :

а) група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети;

б) об’єднання людей, яке відбувається в плановому порядку;

в) люди, на яких здійснюється управлінський вплив з метою формування та підтримки єдності соціально-економічної системи.

69. Організації, як соціальні утворення, поділяються на :

а) великі й малі;

б) ймовірні й детерміновані;

в) формальні та неформальні.

70. Ознаками формальної організації є :

а) реальний стан справ, який може відхилятися від бажаної картини і проявляється у наявності в колективі так званих “малих” груп;

б) певний порядок, зафіксований у правилах, планах, нормах поведінки;

в) множина осіб, наявність спільної цілі, замінність членів організації.

71. Ознаками неформальної організації є :

а) поведінка членів організації базується на власних переконаннях, а не на зафіксованих нормах;

б) певний порядок, зафіксований у правилах, планах, нормах поведінки;

в) структура управління, методи управління, функції управління, наявність персоналу.

72. Будь-яка виробничо-господарська організація має наступні атрибути, які характеризують індивідуальність:

а) наявність продуктивних сил, виробничих і соціальних відносин;

б) наявність певної організаційної форми управління;

в) організаційно-правова форма, організаційно-виробнича структура, організаційна форма управління, система управління з власною організаційною структурою.

73. Визначальні риси організації:

а) структура управління, методи управління, функції управління, наявність персоналу, прийняття управлінських рішень, послідовність операцій процесу управління;

б) множина осіб, наявність спільної цілі, замінність членів організації, поділ праці, формальна структура, ієрархія;

в) множина осіб, замінність членів організації, наявність управлінського персоналу, методи управління, управлінські рішення, організація праці, ділова ціль.

74. Принципами функціонування організації є :

а) принцип науковості, принцип єдиноначальства, принцип основної ланки;

б) принцип поділу завдань, принцип синтезу завдань, принцип інстанцій, принцип єдності розпорядництва;

в) принцип основної ланки, принцип поділу завдань, принцип єдиноначальства, принцип інстанцій.

75. Система управління організацією – це :

а) часткове упорядкування елементів та відносин між ними за якою-небудь ознакою;

б) організаційно-правовий та економічний статус органів управління;

в) спосіб поєднання і взаємодії сукупності двох підсистем – керуючої і виконавчої (суб’єкта і об’єкта управління).

76. Структура організації – це:

а) часткове упорядкування елементів та відносин між ними за якою-небудь однією ознакою;

б) організаційно-правовий та економічний статус певної соціотехнікоекономічної системи;

в) спосіб поєднання і взаємодії сукупність двох підсистем – керуючої і виконавчої (суб’єкта і об’єкта управління).

77. Виробнича структура організації – це :

а) суворо організаційний характерний взаємозв’язків у системі, її цілісність, визначене місце кожного елемента всередині системи;

б) реальне первинне організаційне утворення керуючої системи, структурний підрозділ чи окремий виконавець на певному рівні управління;

в) сукупність елементів, які технологічно пов’язані між собою в процесі виробництва.

78. Організаційна структура системи – це:

а) визначене місце кожного елемента у внутрішніх зв’язках і відношеннях системи;

б) сукупність структурних підрозділів і виконавців на певному рівні управління;

в) сукупність елементів, які технологічно пов’язані між собою в процесі виробництва (робоче місце – виробнича дільниця – підприємство).

79. Елементами організаційної структури управління є :

а) земля, капітал, праця;

б) ланки, рівні, зв’язки елементів організаційної структури, органи, ієрархія управління;

в) продуктивні сили, виробничі і соціальні відносини.

80. Ланка управління – це :

а) первинне організаційне утворення керуючої системи – структурний підрозділ чи окремий виконавець на певному рівні управління;

б) сукупність всіх працівників апарату управління;

в) горизонтальне просторове розташування органу управління.

81. Рівень управління – це :

а) первинне організаційне утворення керуючої системи – структурний підрозділ чи окремий виконавець ;

б) сукупність взаємно підпорядкованих ланок управління;

в) горизонтальне просторове розташування сукупності ланок (органів) управління.

82. Зв’язки елементів організаційної структури управління – це :

а) зв’язки між первинними організаційними утвореннями керуючої системи, структурними підрозділами й окремими виконавцями на певному рівні управління;

б) зв’язки між окремими функціями управління, окремими частинами загальної управлінської діяльності, які існують, змінюються і розвиваються разом із розвитком керуючої системи;

в) зв’язки в горизонтальному просторовому розташуванні сукупності ланок (органів) управління.

83. Методологічні підходи до формування організаційних структур управління:

а) системний і ситуаційний;

б) функціональний і цільовий;

в) процесний і системний.

84. Основою функціонального підходу до формування організаційних структур є:

а) конструювання структури, цілей та завдань соціотехноекономічної системи;

б) визначення сукупності елементів, які технологічно пов’язані між собою в процесі виробництва (робоче місце – виробнича дільниця – підприємство);

в) побудова структури управління відповідно до обсягів, складності і характеру виконання функцій управління.

85. Цільовий підхід до формування організаційних структур – це:

а) конструювання структури, виходячи з цілей та завдань соціотехноекономічної системи;

б) визначення сукупності елементів, які технологічно пов’язані між собою в процесі виробництва (робоче місце – виробнича дільниця – підприємство);

в) встановлення прямої залежності структури управління від обсягу, складності і характеру виконання функцій управління.

86. Внутрішнє середовище організації – це:

а) сукупність елементів, які технологічно пов’язані між собою в процесі виробництва ;

б) сукупність ситуаційних чинників всередині організації;

в) сукупність ситуаційних чинників всередині організації та у навколишньому середовищі.

87. До внутрішніх змінних організації відносяться :

а) ланки, щаблі, зв’язки елементів організаційної структури, органи, ієрархія управління;

б) продуктивні сили, виробничі і соціальні відносини;

в) організаційно-правова форма, структура, цілі, завдання,технологія, люди.

88. Структура менеджменту організації – це:

а) сукупність елементів, які технологічно пов’язані між собою в процесі виробництва ;

б) логічний взаємозв’язок функціональних зон і рівнів менеджменту, поєднаних в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягати цілей організацій;

в) сукупність ситуаційних чинників всередині організації та у навколишньому середовищі.

89. Технологія організації – це :

а) логічний взаємозв’язок функціональних зон і рівнів менеджменту, поєднаних в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягати цілей організацій;

б) кооперація структурних підрозділів і окремих виконавців на певному рівні управління для прийняття й реалізації управлінських рішень;

в) поєднання кваліфікаційних навичок персоналу, обладнання, інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для проведення бажаних перетворень в матеріалах, інформації чи в людях.

90. Зовнішнє середовище організації – це :

а) сукупність ситуаційних чинників у навколишньому середовищі ;

б) сукупність ситуаційних чинників всередині організації;

в) сукупність ситуаційних чинників всередині організації та у навколишньому середовищі.

91. У навколишньому середовищі організації можна виділити наступні системи:

а) економіку, суспільство, екосистему;

б) економіку, політику, соціологію;

в) державу, економіку, соціологію.

92. Внаслідок першого великого поділу суспільної праці :

а) утворилися ремісничо-цехові організації;

б) відокремилося ремесло від землеробства;

в) відокремилося тваринництво від землеробства.

93. Внаслідок другого великого поділу суспільної праці :

а) утворилися ремісничо-цехові організації;

б) відокремилося ремесло від землеробства;

в) відокремилося тваринництво від землеробства.

94. В період домонополістичного капіталізму виробнича організація :

а) є свідомою формою поєднання капіталу з робочою силою;

б) є суперорганізацією, для якої характерна значна концентрація капіталу і праці, збільшення антагоністичних суперечностей між ними;

в) знаходиться у власності держави і здійснює виробничу діяльність на основі державних директив.

95. В період монополістичного капіталізму виробничо-господарська організація:

а) є свідомою формою поєднання капіталу з робочою силою;

б) є суперорганізацією, для якої характерна значна концентрація капіталу і праці, збільшення антагоністичних суперечностей між ними;

в) знаходиться у власності держави і здійснює виробничу діяльність на основі державних директив.

96. В капіталістичних країнах існує :

а) суспільна (державна) власність на всі засоби виробництва і підприємства;

б) общинна власність на землю і капітал;

в) приватна форма власності на засоби виробництва при збереженні державної власності в деяких галузях.

97. Для соціалістичної (адміністративно-командної) економічної системи характерна:

а) суспільна (державна) власність практично на всі засоби виробництва і підприємства в цілому та командне прийняття управлінських рішень;

б) общинна власність на землю і капітал;

в) приватна форма власності на засоби виробництва при збереженні державної власності в деяких галузях.

98. Формальні організації поділяють на :

а)комерційні та некомерційні;

б)торговельні та господарські;

в)громадські та виробничо-торговельні.

99. Неформальні організації – це :

а) ті, що діють у межах формальних або функціонують відокремлено від них, не маючи чітко визначеної спільної мети діяльності;

б) комерційні (виробничо-господарські) та некомерційні;

в) громадські, торговельні та господарські організації.

100. Економічна діяльність – це:

а) процес поєднання дій, які призводять до отримання відповідного набору продуктів чи послуг;

б) сукупність усіх виробничих одиниць, які беруть участь переважно в однакових або подібних видах виробничої діяльності;

в) первинне, безпосереднє поєднання робочої сили з засобами виробництва і кругообіг коштів у процесі розширеного відтворення.