Зразок оформлення титульної сторінки контрольної роботи:

Міністерство освіти і науки України Академія муніципального управління Кафедра державного управління та місцевого самоврядування Контрольна робота з курсу «Редагування в документознавстві» Варіант № ___ Виконав: …………………………... …………………………………………. [прізвище, ім’я та по-батькові] Студент ІІ курсу, група………………. Спеціальність…………………………. Залікова книжка №………….. Перевірив:…………………………. [місце для оцінки й підпису викладача] Київ-2008

Додаток 3

Короткий екскурс з основ редагування

Редагування — це перевірка і виправлення або відповідне офор­млення документа; вдосконалення його змісту і форми. Об'єктом редагування є щойно створений, ще не підписаний документ. У ході редагування перевіряється істинність тверджень тексту документа; дотримання норм літературної мови й офіційно-ділового стилю; про­водиться уніфікація однотипних елементів тексту для їх однознач­ної ідентифікації і полегшення сприйняття тощо.

Процес редагування, як і коректури, складається із двох етапів: перший — виявлення помилок у документі, другий — усунення їх. Виявляють помилки шляхом редакторського аналізу, який полягає у вивченні рукопису і всебічній його характеристиці з метою вдоско­налення змісту й форми документа. Аналіз документа ґрунтується на загальних критеріях оцінки текстів офіційно-ділового стилю і на конкретних вимогах до певного виду документа. Структура аналізу залежить від видових особливостей документа, але окремі обов'яз­кові елементи в ній все ж виділяються: тематичний аналіз, змісто­вий, мовностилістичний, композиційний, редакційно-технічний.

На основі висновків редакторського аналізу проводиться правка тексту, завданнями якої є виправлення виявлених помилок, досяг­нення чіткості, точності, ясності кожного формулювання, перевірка фактичного матеріалу, усунення хиб структури та проведення ре­дакційно-технічного опрацювання рукопису.

Основними методами виправлення текстів офіційних документів є такі, як - редакторське вичитування, в ході якого виправляються орфог­рафічні помилки, звіряються цифри, позначаються абзаци, пере­віряється правильність написання географічних назв, імен і прізвищ, точність дат, зіставлення одиниць вимірювання тощо. Вичитування офіційних документів обмежене тільки неминучими виправленнями, які мають бути обов'язково обґрунтованими.

Доопрацювання може застосовуватися до різних видів доку­ментів на етапі їх створення. Мета такого виду правки полягає у вдосконаленні форми документа. Для досягнення цієї мети застосо­вуються заміна слів і словосполучень, скорочення, дописування ок­ремих частин (вставлення), удосконалення композиції (переставлен­ня), спеціальні методи виправлення нетекстової частини оригіналу. У процесі доопрацювання документа звертають увагу на добір і вживання мовностилістичних засобів, оскільки вони істотно вплива­ють на стилістичне забарвлення тексту; виправляють логічні, фак­тичні, темпоральні, локальні помилки. Правку-доопрацювання може проводити як редактор, так і автор (автори).

Скорочення дає змогу зменшити обсяг документа, досягти чіткості й стислості висловлювань. Часто метою скорочення є дове­дення обсягу документа до встановлених розмірів. Вилучення більших чи менших частин тексту не повинне спотворювати його зміст, пору­шувати цілісність. До скорочення тексту документа вдаються рідше, ніж до інших правок. Це пов'язано із специфікою самих документів, їх призначенням.

Видалення — правка, що передбачає вилучення з тексту компо­нента, який містить помилку.

Вставлення полягає в додаванні потрібного компонента в текст. Цим компонентом може бути як окрема літера, так і ціле речення. Вставлення є доречними тільки тоді, коли вони роблять зміст зрозумілішим.

Заміна являє собою поєднання видалення компонента тексту, який містить помилку, і вставлення компонента без помилки. Засто­сування цього виду правки вимагає від редактора ретельної пере­вірки достовірності внесеної інформації.

Переставленням називають переміщення компонента тексту в іншу позицію з метою виправлення помилки. Шляхом переставлен­ня усувають помилки в структурі документа. Непродумане перестав­лення компонентів тексту може призвести до порушення логіки вик­ладу.

Перероблення — це специфічне редагування, оскільки передба­чає використання всіх інших методів виправлення: скорочення, ви­далення, вставлення, заміни, переставлення. Перероблення засто­совують до тих документів, які не відповідають нормам офіційно-ділового стилю і конкретній стандартизованій формі.

До типових помилок редагування відносять наступні:

Відповідно до етапів роботи над текстом виділяють помилки ав­торського тексту, які за характером відхилень поділяють на інфор­маційні (пов'язані з кількістю і формою подачі інформації), модальні й фактичні (пов'язані з певним відношенням текстової інформації до дійсності), темпоральні (відхилення часу, вказаного в тексті, від часу в світі, описуваному в повідомленні), локальні (відхилення місця,

вказаного в тексті, від місця в світі, описуваному в повідомленні), ситуативні (відхилення ситуації, відтвореної в тексті, від ситуації реальної), семіотичні (пов'язані з паралельним використанням двох чи кількох термінів-синонімів в одному тексті, вживанням одних слів замість інших тощо), тезаурусні (викликані надмірним використан­ням у тексті вузьковживаної лексики), сприйняттєві (невдало вико­ристані автором граматичні форми, синтаксичні конструкції можуть викликати неадекватне сприйняття змісту) та атенційні (зумовлені порушенням у тексті контактної функції мови, внаслідок чого увага реципієнта розсіюється); помилки відтворення, серед яких виді­ляють помилки прочитання (сприймання), помилки переосмислен­ня, запам'ятовування, внутрішнього диктанту, письма; помилки коректури, помилки набору.

Помилки прочитання можуть бути викликані зовнішньою по­дібністю букв, які міняють значення слова, розміром самого слова, складним, нерозбірливим почерком рукописного тексту тощо. Лю­дина звичайно читає не по буквах, а схоплює "малюнок" слова — початкові й кінцеві букви, тому помилки прочитання найчастіше містяться всередині слова (відтинок — відтінок, тест — текст, степінь — ступінь). Велике значення має і розмір слова — у довгих словах помилки прочитання зустрічаються частіше, ніж у коротких. Особливо часті випадки неправильного прочитання форм слова — їх суфіксів, закінчень і т. ін. (удосконалений — удосконалюваний, по­миляєтесь — помилитесь). Іноді переписувач (оператор) сприймає важке, малозрозуміле, рідковживане слово за легке, знайоме, часто вживане (лінчування (самосуд, звіряча розправа над неграми) — лікування). Типовою помилкою читання є "стрибок від подібного до подібного". В результаті виникає пропуск слова чи кількох слів і навіть рядків, що знаходяться між однаковими чи дуже схожими словами (гаплографія). Рідше зустрічається повтор слів чи однієї й тієї ж частини тексту, оскільки цю помилку легше помітити перепи­сувачу (оператору).

Помилки запам'ятовування пов'язані з особистістю перепису­вача (оператора), його рисами характеру, специфікою роботи, зок­рема з тим, прочитує він чи ні довгий текст, перш, ніж почати його писати, чи запам'ятовує його короткими уривками. Помилки запам'я­товування найчастіше зустрічаються у тих переписувачів (операторів), котрі запам'ятовують відносно великі частини тексту і не мають доброї пам'яті. Помилки цього типу пов'язані з переставлянням слів, додаванням, переставлянням чи пропусками сполучників (особливо сполучника "і"), допоміжних дієслів, займенників (особливо займен­ника "я"), синонімічними замінами, зміною форм дієслів. До поми­лок запам'ятовування відносять і додавання стандартизованих зво­ротів. Такі додавання викликані наявністю в переписуваному тексті якихось слів-компонентів цих мовних формул.

Переписуючи (набираючи), людина подумки вимовляє те, що вона пише (набирає), тому особливості вимови можуть спричиняти появу помилок у тексті. Звідси глухі замість дзвінких приголосних у кінці слів, відтворення на письмі асимілятивних змін звуків, проникнення в текст діалектних форм тощо.

До помилок письма відносяться переставлення складів і букв, плутанина у схожих буквах, пропуск букв і складів, повтор букв і складів, орфографічні спрощення і т. ін. При комп'ютерному пере­писуванні виникають специфічні помилки, які пов'язані з розміщен­ням клавіш — рука може ударити не по тій клавіші, попасти на су­сідню (найчастіше в середині клавіатури). Дуже часті при швидкому переписуванні на комп'ютері заміни сусідніх літер місцями.

Особливо часті в цьому процесі помилки осмислення і переос­мислення тексту внаслідок впливу підсвідомості (переписувач (опе­ратор) може писати "духи" замість "душі"). Переосмислення пере­буває на межі несвідомих помилок і свідомих змін тексту. Воно викликане в основному мимовільним прагненням переписувача (опе­ратора) осмислити незрозумілі для нього місця тексту. З'являються ці помилки в основному на перших етапах переписування — при прочитанні тексту оригіналу.

Виникають помилки і на етапі коректури. Причиною їх появи є те, що коректор в окремих випадках для швидкості не зчитує набір з оригіналу, а читає "за змістом" чи зчитує неуважно. Тому в коректу­ру проникає багато помилок осмислення незрозумілого коректору тексту. Страждає текст і від внутрішнього прагнення вичитувача ру­копису і коректора усунути в тексті різнобій написань. Коректор і технічний редактор можуть міняти в тексті абзаци, під впливом тех­нічної необхідності стиснути чи розширити набір. При цьому дуже часто, щоб "вигнати" (добавити) новий рядок чи "ввігнати" (прибра­ти) зайвий, у тексті додаються чи прибираються слова і цілі фрази, які здаються коректору чи технічному редактору такими, що не ма­ють особливого значення. Але найчастіші помилки при новому на­борі вставок чи виправлень погано набраних місць. У таких випадках автор і коректор ділять вину з набірником: автор і коректор незрозуміло виправили, а набірник неправильно набрав. Коректорські вставки і виправлення набираються, як правило, гірше, ніж основ­ний текст. Однакові коректурні знаки на одній і тій же сторінці мо­жуть призвести до хибних виправлень не в тому слові. Джерелом помилок можуть бути неохайні перекреслення, надписи, вставки на полях, підклейки та ін.

Корисні поради

☺ - Перш ніж виправляти текст, прочитайте його увесь.

☺- Виправляйте текст тільки відповідно до чинних норм, а не до власних уподобань.

☺- Кожне виправлення має бути обов'яз­ково пояснене.

☺- Виправлення повинні бути зрозумілими і займати мало місця.

☺- Виявляти й усувати слід усі (навіть дрібні) помилки одразу.