Міністерство аграрної політики України

Вінницький Національний аграрний університет

Курсова робота

з ___________________________________________________________

(назва дисципліни)

на тему: Організація та економічна ефективність виробництва озимого ріпаку на біодизель.

Студента (ки) _____ курсу ______ групи

напряму підготовки__________________

спеціальності____________________

_________________________________

(прізвище та ініціали)

Керівник ___________________________

____________________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

Вінниця – 2013 рік

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти виробництва і використання біоресурсів

1.1 Організація виробничих процесів при вирощуванні озимого ріпаку

1.2 Менеджмент ефективності використання озимого ріпаку на виробництво біопалива.

Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.1 Показники розміру підприємства, його спеціалізація;

2.2 Забезпеченість підприємства основними видами ресурсів;

Розділ 3. Перспективи виробництва і використання біоресурсів на виробництво біопалива

3.1 Шляхи зменшення собівартості виробництва озимого ріпаку

3.2 Перспективи та економічна ефективність використання озимого ріпаку на виробництво біопалива.

Висновки

Вступ

Енергетичні культури являють собою рос лини, які спеціально вирощуються для використання їх в якості палива або ж для ви­робництва на їх основі біопалива. Класичні енергетичні культури можна розділити на кілька видів: однолітні трави, багаторічні тра ви, швидкоростучі дерева і деревоподібні рос лини. До енергетичних можна також віднести традиційні сільськогосподарські культури у випадку їх вирощування з метою виробництва біодизелю (ріпак, соняшник), біоетанолу (цукровий буряк, кукурудза) та біогазу (кукурудза).

Посівні площі озимого ріпаку в Європі займають близько 7,1 млн. га. Щороку вони зростають на півмільйона гектарів. До 2013 року прогнозують збільшення площ під озимим ріпаком до 9,6 млн. га. Виходячи з припущення, що ріпак вирощується на вільних сільськогосподарських землях, проводилась оцінка потенціалу ріпаку, як енергетичної культури для виробництва біодизелю.

За даними 2011 р. середня врожайність ріпаку в Україні складала 20,8 ц/га. Для оцінки обсягу потенційного виробництва біодизелю використовується показник 0,8 т/га , що відповідає цій врожайності (по областях України показник виходу біодизелю визна чався окремо для кожної області). Коефіцієнт технічної доступності в даному випадку береть ся 1,0, оскільки розрахунок здійснюється через показник виходу біодизелю з 1 га. Коефіцієнт енергетичного використання приймається 1,0, оскільки ріпак вирощується спеціально з метою виробництва біодизелю. Тому значен ня теоретичного, технічного і економічного потенціалів біодизелю співпадають між собою – 0,92 млн. т у.п./рік. При виробництві біодизелю з ріпаку залишається солома, яку також можна використати для енергетичних потреб. За дани ми 2008 року теоретичний потенціал соломи ріпаку становить 1,94 млн. т у.п., технічний та економічний потенціали – 1,36 млн. т у.п.

В програмі «Розвитку ріпаківництва в Україні на 2008 – 2015 рр.» наголошується, що в перспективі доля ріпаківництва в загальному рільництві має становити до 7 %.

Нині Україна споживає 1,9 млн. т дизпалива. Щоб їх замінити, потрібно 2,14 млн. т біодизелю. Для його виробництва треба 5,5 млн. т ріпаку, з розрахунку 1 кг біодизелю = 2,4 кг ріпаку. Основними виробниками ріпаку в Україні є недержавні сільгосппідприємства, частка яких — 96%. Середня врожайність озимого ріпаку з 2000 по 2007 рік становила 13,4, ярого — 8,5 ц/га. Виробляти біодизель в Україні без державної підтримки, податкових пільг, зняття акцизів — нереально, хоча б з погляду вартості одного літра мінерального дизелю та біодизелю. Безперечно, альтернативні види пального шукати треба. Хоча є й негативні наслідки цього процесу, приміром, вирубування джунглів та використання земель під пальмові плантації. У Німеччині дозволено засівати ріпаком землі, виведені з обігу, але сировини однак не вистачатиме. А в нас ще є потенціал для розширення площ під цю культуру. Для заводу потужністю 20 тис. т/рік, за врожайності ріпаку 1,4 т/га та п’ятипільної ротації, потрібно 200 тис. га орних земель. За врожайності 2 т/га та трипільної сівозміни заводу потужністю 100 тис. т/рік треба буде задіяти 380–450 га земель. Найкраще мати власну сировинну базу, щоб менше залежати від ринкових коливань цін. Тоді вже знадобляться якісне насіння, сучасна технологія вирощування, страхування врожаю. Працюють і давальницькі схеми, коли підприємець розраховується за пальне насінням. Але, як відомо, чистий 100-відсотковий біодизель не є пальним. Потрібна спеціальна підготовка — змішування, а тут не обійтися без спеціального обладнання.