6. Кадрова політика підприємства

Важливу роль при формування штату працівників на підприємстві відіграє його кадрова політика.

Кадрова політика – це сукупність соціально-правових, організаційно-економічних і психологічних заходів держави з формування, використання і відтворення трудового потенціалу.

Під кадровою політикою розуміють основні напрями роботи з персоналом. Вона розробляється власниками підприємства, вищим керівництвом, кадровими службами які визначають напрями роботи з кадрами загальні вимоги до них.

Кадрова політика має мету забезпечити робочі місця персоналом належної кваліфікації у поточному періоді та на перспективу. Для цього необхідно здійснювати:

набір персоналу;
підготовка персоналу;
оцінку персоналу;
мотивацію ефективної праці;
соціальні умови.

Основні завдання кадрової політики слідуючи:

своєчасне забезпечення підприємства персоналом необхідної якості та достатньої кількості;
забезпечення умов праці;
забезпечення умов реалізації прав і обов’язків працівників, передбачених трудовим законодавством;
раціональне використання трудових ресурсів;
формування і підтримка ефективної роботи трудового колективу.

Основні різновиди кадрової політики слідуючи

політика добору кадрів;
політика профнавчання;
політика оплати праці;
політика формування кадрових процедур;
політика соціальних відносин.

На підприємстві кадрова політика повинна створити сприятливі умови для нормального функціонування, розвитку, ефективного використання персоналу.

Джерела набору кадрів поділяються на зовнішні та внутрішні

Зовнішні джерела – біржі праці; підприємства та організації по працевлаштуванню; контракти підприємства з навчальними закладами; об’яви у пресі, на радіо, телебаченні.

Внутрішні джерела – підготовка робітників на підприємстві; просування по службі; рекомендації керівників щодо своїх підлеглих; інформування працівників колективу про вакансії.

3. Суть та характеристика ринку

Складовою зовнішнього середовища підприємства є ринок. В умовах ринкової економіки ринок являє собою систему відносин. Такі відносини складаються у підприємств з державою, з іншими підприємствами, з постачальниками і споживачами.

Поняття «ринок» виникає в умовах товарного виробництва та товарно-грошових відносин.

Ринок, як економічна категорія являє собою систему економічних відносин, що виникають у процесі продажу товару.

Він забезпечує взаємозв’язок між виробництвом і споживанням. Доводить товари від виробника до споживача. Ринок відносять до сфери обігу. Ринок розрізняється за різними ознаками, які залежать від того де створюється ринок, хто його створює і який товар на ньому реалізується. Для функціонування ринку необхідно створити ринкову інфраструктуру.

Ринкова інфраструктура – це сукупність підприємств і організацій, які обслуговують ринок.

Ринок утворюється на основі двох економічних законів:

Вартості, на основі якого формується рівень ціни на продукцію, основою якої є витрати підприємств (собівартість).
Попиту та пропозиції, який свідчить про те, що ринкова ціна змінюється під впливом попиту та пропозиції.

Виходячи з цього визначились елементи ринку:

- пропозиція, яка представлена на ринку певними товарами;

- попит, який представлений грошовими доходами покупців;

- ціна, яка залежить від попиту та пропозиції і впливає на них.