
- •1. Предмет і зміст дисципліни «Охорона праці в галузі».
- •2. Зв'язок дисципліни «Охорона праці в галузі» з іншими дисциплінами
- •3. Складники охорони праці як системи
- •4. Законодавство Євросоюзу з охорони праці
- •5. Директиви єс про ергономічні вимоги
- •6. Витоки моп
- •7. Структура моп
- •8. Конвенція моп
- •9. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.
- •10. Основні функції управління і шляхи їх реалізації.
- •11. Організація структури суоп.
- •12. Функціональна структура охорони праці з позицій наукової організації праці
- •13. Основна мета та основні завдання вивчення навчальної дисципліни «Охорона праці в галузі».
- •14. Гарантії прав громадян на охорону праці
- •15. Законодавство України про охорону праці
- •16. Елементи системи управління охороною праці
- •17. Контроль за станом охорони праці і функціонуванням суоп
- •18. Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про оп.
- •19. Права посадової особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з оп.
- •20. Принципи, за якими здійснюється державний нагляд (контроль) за оп.
- •21. Планові заходи зі здійснення державного нагляду(контролю).
- •22. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці.
- •23. Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці.
- •24.Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
- •25. Суб'єкти злочинів, передбачених статтями 272-274 кк.
- •26. П'ять статтей кк, які передбачають покарання за порушення правил безпеки виробництва.
- •27. Суб'єкт злочину передбаченого в ст.. 271 кк.
- •29. Закони та інші нормативно-правові акти, якими регулюється діяльність органів державного нагляду за охороною праці.
- •30. Трудовий договір.
- •31. Робочий час та час відпочинку.
- •33. Праця жінок і молоді.
- •34. Колективний договір
- •35. Атестація робочих мість (за умовами праці)
- •36. Планування заходів з охорони праці.
- •37. Системи менеджменту охорони праці і промислової безпеки (смоПіПб)
- •38. Методи дослідження виробничого травматизму.
- •39. Статистичні методи дослідження виробничого травматизму
- •40. Монографічний метод дослідження виробничого травматизму
- •41. Топографічний метод дослідження виробничого травматизму
- •42. Психофізіологічні методи аналізу виробничого травматизму.
- •43. Шляхи попередження травматизму
- •44. Сигнальні кольори, які регламентуються госТом 12.4.126-76.
- •45. Знаки безпеки, які регламентуються госТом 12.4.126-76.
- •46. Розпізнавальне забарвлення трубопроводів
- •47. Надання першої допомоги. Способи надання першої допомоги при переломах, вивихах..
- •48. Способи надання'першої допомоги при ураженні електричним струмом, опіках, обмороженні.
- •49. Класифікація нещасних випадків і взяття їх на облік
- •50. Розслідування та облік нещасних випадків
- •51. Медичний огляд працівників
- •52. Класи умов праці
- •53. Нормування шкідливих речовин в повітрі робочої зони
- •54. Санітарні умови і норми роботи пк
- •55. Безпека праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин
- •56. Засоби колективного захисту
- •57. Засоби індивідуального захисту
- •58. Способи надання першої допомоги при отруєнні токсичними речовинами, хімічних опіках.
- •59. Електробезпека
- •60. Поділ приміщень на класи за характером навколишнього середовища
- •61. Поділ приміщень на класи за ступенем доступності (електробезпека)
- •62. Поділ приміщень на класи за ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом
- •67. Фібриляція.
- •68. Умови горіння.
- •69. Стаціонарні пожежогасильні установки.
- •70. Пересувні пожежні машини. Спеціальні машини.
- •71.Первинні засоби пожежогасіння.
- •72.Порядок дії персоналу при виникненні пожежі
- •73.Плас.
- •74.Повноваження й обов'язки відповідального керівника робіт.
- •75.Завдання страхування від нещасного випадку.
- •76.Суб'єкти страхування від нещасного випадку
- •77.Об'єкти страхування від нещасного випадку.
- •78.Обов'язкове страхування від нещасного випадку.
- •79.Принципами страхування від нещасного випадку є:
- •80.Страхові експерти з охорони праці.
- •81) Страхові експерти з охорони праці, їх функції і повноваження.
- •82) Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
- •83) Обов'язки фонду.
- •84) Страховий ризик - обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок.
- •85) Нещасний випадок
- •86) Права застрахованого
- •87) Обов'язки застрахованого
- •88) Права та обов'язки роботодавця як страхувальника
- •89)Роботодавець як страхувальник зобов'язаний:
- •90) Профілактика нещасних випадків.
31. Робочий час та час відпочинку.
Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП). Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу. Скорочена тривалість робочого часу встановлюється для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, для осіб відповідного віку. Неповний робочий час встановлюється як при прийнятті на роботу, так і згодом, в період роботи. Трудовим законодавством передбачено категорії працівників, яким роботодавець зобов'язаний встановити неповний робочий час на їх прохання. Так, на прохання вагітної жінки; жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікою, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов'язаний встановити їй неповний робочий час (ст. 56 КЗпП України). Неповний робочий час також може застосовуватися до працівників, що працюють за сумісництвом. Розрізняють декілька видів неповного робочого часу: неповний робочий тиждень; неповний робочий день; поєднання обох попередніх.
Час відпочинку - це частина календарного періоду, протягом якого працівник відповідно до законодавства повинен бути звільнений від виконання трудових обов'язків і який він може використовувати на власний розсуд для задоволення своїх інтересів і відновлення працездатності. Існують такі види відпочинку:
перерва протягом робочого дня;
щоденний відпочинок (перерва між робочими днями);
вихідні дні (щотижневий відпочинок);
святкові і неробочі дні;
відпустки.
Перерва протягом робочого дня встановлюється для відпочинку і харчування, як правило, через чотири години після початку роботи, а її тривалість не може перевищувати 2 години. Такі години не зараховуються до робочого часу, протягом цього терміну працівник має право відлучатись з місця роботи (ст. 66 КЗпП). Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш 42 годин (ст. 70 КЗпП). При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день (ч. 1 ст. 67 КЗпП). Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством визначається графіком роботи підприємства (ч. 2 ст. 67 КЗпП - установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.
32. Трудова дисципліна. Правила внутрішнього трудового розпорядку
Трудова дисципліна — це встановлений нормами права порядок взаємовідносин учасників трудового процесу, що визначає точне виконання ними своїх трудових функцій. На підприємствах вона відповідно до ст. 140 КЗпП забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної праці, свідомим ставленням до праці, методами переконання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.
Правила внутрішнього трудового розпорядку — це розроблений роботодавцем у встановленому порядку документ, який регламентує організацію праці і за допомогою якого підприємство забезпечує дотримання трудової дисципліни та нормативну поведінку працівників. Статтею 142 КЗпП передбачено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на підставі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.