13.03.2013 – Лекція 6

2) виготовлення з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво – передбачає застосування устаткування, приладів… в т.ч. кустарного, яке використовується при промисловому виробництві відповідних товарів.

На практиці обидва “способи”, як правило, поєднуються. За таких обставин множинності злочинів не виникає, в ЮФО мають бути відображені обидві форми ОС.

Злочин за ч. 2 ст. 204 КК є закінченим з моменту незаконного виготовлення будь-якої кількості підакцизних товарів. Дії, спрямовані на створення підпільних цехів або на придбання обладнання для масового виготовлення товарів слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 204 КК (п. 14 ППВСУ).

У ч. 2 ст. 204 КК окрема форма злочину пов’язана з характеристикою суб’єкта і передбачає незаконне виготовлення особою, яка раніше була засуджена за ст. 204 КК (за будь-якою частиною цієї статті і не обов’язково за виготовлення).

Об’єктивна сторона за ч. 3 ст. 204 КК включає:

1) незаконне виготовлення підакцизних товарів з недоброякісної сировини, якщо такі товари становлять загрозу для життя і здоров’я людей.

Поняття “недоброякісна сировина” – абз. 1 п. 15 ППВСУ.

Поняття “товари, що становлять загрозу для життя і здоров’я” – абз. 2 п. 15 ППВСУ.

Відповідальність за таким ЮСЗ відповідає наявності двох вищезазначених обставин. Якщо сировина доброякісна, а кінцевий продукт є небезпечним, відповідальність за виготовлення може наставати за ч. 2 ст. 204 КК. Збут такої продукції може каратися за ст. 227 КК. А у разі настання шкідливих наслідків для людини – як злочин проти життя чи здоров’я.

2) незаконний збут підакцизних товарів, що становлять загрозу …, незаконно виготовлених з недоброякісної сировини, який призвів до отруєння людей чи інших тяжких наслідків444444444

Поняття тяжких наслідків – абз. 3 п. 12чи13 ППВСУ.

Якщо хоча б одна з вказаних трьох ознак відсутня, збут незаконно виготовлених підакцизних товарів кваліфікується за ч. 1 ст. 204 КК.

За конструкцією ОС ч. 3 ст. 204 КК – формально-матеріальний ЮСЗ; злочин у першій формі закінчений з моменту виготовлення будь-якої кількості товарів, що становлять реальну загрозу для життя чи здоров’я людей, а по другій формі – з моменту отруєння людей чи настання інших тяжких наслідків.

Суб’єктивна сторона за ч. 1-3 ст. 204 вст. вину у формі прямого умислу, у ч. 3 ст. 204 вина є складною.

По-перше, саме усвідомлення небезпеки товарів для життя та здоров’я людей з позицій правозастосовної практики може бути відсутнє – суб’єкт не усвідомлював такої характеристики, але міг і повинен був. По-друге, ставлення до отруєння людини чи інших тяжких наслідків при збуті товарів має бути необережним. За наявності умислу щодо таких наслідків відповідальність має наставати за злочини проти життя і здоров’я, власності, довкілля…

Суб’єкт за ч. 1-3 ст. 204 – загальний.

Стаття 205 КК. Фіктивне підприємництво.

Безпосередній об’єкт – порядок здійснення підприємницької діяльності, а також порядок створення та придбання суб’єктів підприємництва.

Суб’єкт підприємництва – юридична особа – організація, створена у встановленій законом формі, зареєстрована у законному порядку, наділена цивільною праводієздатністю, яка може бути позивачем і відповідачем в суді та здійснює самостійну, систематичну, ініціативну, на власний ризик господарську діяльність з метою одержання прибутку.

Об’єктивна сторона передбачає дві альтернативні дії:

- створення суб’єкта підприємництва (державна реєстрація юридичної особи);

- придбання суб’єкта підприємництва (набуття права власності будь-яким способом, як на суб’єкт підприємництва в цілому, так і шляхом вчинення дій, що допомагають встановити контроль над майном і діяльністю такого суб’єкта (придбання контрольного пакета акцій, купівля майна підприємства, яке приватизується)). Не є придбанням одержання активів такого підприємства в цілому або частково.

66666 - абз. 3 п. 17 ППВСУ

Суб’єктивна сторона – вина у формі прямого умислу і обов’язкова мета:

1. проміжна мета (входить до ЮСЗ):

1.1. прикриття незаконної діяльності (абз. 1 п. 17чи18 ППВСУ);

1.2. здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона;

2. кінцева мета (до ЮСЗ за ст. 205 не входить)

2.1. одержання кредитів на зайняття діяльністю, що передбачена установчими документами, для їх привласнення;

2.2. “відмивання” грошей;

2.3. монополізація ринку;

2.4. одержання в оренду земельних ділянок, споруд;

2.5. ухилення від сплати податків.

Така остаточна мета повинна встановлюватись, оскільки впливає на кваліфікацію дій суб’єкта. Якщо вона свідчить про намір вчинити інший злочин (як правило, злочин проти власності, або за ст. 212 КК, або за ст. 222 КК, або ст. 197-1 КК) – вчинене кваліфікується за сукупністю.

В абз. 2 п. 17 ППВСУ визначено ті фактичні обставини, які можуть свідчити про наявність злочинної мети за ст. 205 КК.

Суб’єкт – фізична особа, яка є засновником СПД або його власником, або службова особа юридичної особи, яка прийняла рішення про придбання іншої юридичної особи.

Дії осіб, на ім’я яких зареєстровано суб’єкт підприємництва, за їхньою згодою (н-д, дали документи), на практиці кваліфікують як пособництво у фіктивному підприємництві. Якщо їх діями здійснено державну реєстрацію СПД або призначено на посаду керівника СПД, або підписання чи нотаріальне посвідчення установчих документів… можлива кваліфікація як виконавця (п. 18 ППВСУ).

/приклад про студента з Вінницької області, фіктивні квитанції комунальних платежів в Києві/

Якщо створений чи придбаний СПД здійснює таку діяльність, щодо якої передбачена заборона у КК, відповідальність настає за сукупністю злочинів (статті 205, 203-1, 203-2, 204, 213, 214 КК).

Фіктивне підприємництво, поєднане з доведенням до банкрутства, – ст. 205 і ст. 219 КК.!!!

Фіктивне підприємництво з метою незаконного отримання кредитів, субсидій, дотацій:

- з метою привласнення – ст. 205; ст. 191!!!

- з метою використання даних коштів у підприємницькій діяльності – ст. 205; ст. 222 КК.

Використання при фіктивному підприємництві підроблених документів – ст. 205; ч. 4 ст. 358 КК, а їх підроблення – ще й ч.3та/чи4 ст. 358 чи ст. 366 КК (перевірити!)

Стаття 209. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

ППВСУ від 15.04.2005 № 5…

Об’єкт – фінансова діяльність держави.

Відповідальність за легалізацію настає за умови здобування грошей внаслідок т.зв. “предикатного” діяння, визначення якого дається у п. 1 примітки до ст. 209 КК. Поняття предикатного діяння (діяння, завдяки якому особа здобула дохід) відображене у п. 1 примітки до ст. 209 КК не так, як у ППВСУ. Остання редакція ст. 209 КК не передбачає в якості окремої характеристики предикатного діяння його караності; у п. 1 ППВСУ така вказівка міститься – предикатним вважалось діяння, що карається позбавленням волі на строк не менше 3 років. Це пояснюється тим, що постанова була прийнята до набрання чинності останньою редакцією п. 1 примітки.

Примітка.

1. Суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, відповідно до цієї статті є діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (за винятком діянь, передбачених статтями 212 і 212-1 Кримінального кодексу України), або діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за Кримінальним кодексом України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи.

2. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнається вчиненою у великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнається вчиненою в особливо великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Характеристика предикатного діяння, як “суспільно небезпечного протиправного”, а не як “злочинного” дозволяє розглядати в якості таких діянь і діяння осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності або були неосудними.

В п. 10 ППВСУ додатково сформульовано перелік діянь, які не можуть бути предикатними у розумінні ст. 209 КК. Зокрема, йдеться про злочини, передбачені статтями 201, 222, 364 КК (останній злочин у випадках, коли особа вчиняє незаконні дії з майном, що перебуває у податковій заставі, і так одержує дохід).

Об’єктивна сторона передбачає вчинення однієї з наступних альтернативних дій:

- вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або майном, одержаними внаслідок предикатного діяння;

- вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження такого майна.

- набуття володіння або використання коштів чи іншого майна

Зміст окремих форм легалізації див. в п.п. 6-9 ППВСУ.

Момент закінчення злочину – див. п. 14 ППВСУ.

16.03.2013 – Семінар 5

Злочин, передбачений ст. 205 КК, у формі придбання суб’єкта підприємницької діяльності та у формі створення суб’єкта підприємницької діяльності, є закінченим з моменту отримання суб’єктом документів після придбання чи державної реєстрації юридичної особи.

19.03.2013 – Семінар 6

ст. 219 КК:

- банки тепер не можуть виступати кредиторами і включатись до комітету кредиторів.

- стягувач і кредитор – одне і те ж, чи ні.

- не вистачає формулювання “стягувач”, оскільки бути кредитором означає входити до комітету кредиторів.

Будуть задачі…