IV. Проникнення у житло, приміщення, інше сховище (ст. 185-187 кк)

При визначенні проникнення в абз. 2, 3 п. 22 ППВСУ під незаконним вторгненням розуміється будь-який варіант такого вторгнення (з подоланням перешкод чи без нього, за згодою власника…) за наявності у суб’єкта умислу на вчинення розкрадання, який виник до початку проникнення.

З цього випливає, що незаконність для проникнення пов’язується лише з наміром суб’єкта вчинити у приміщенні злочин проти власності (у ст. 162 КК “Порушення недоторканості житла” незаконність проникнення передбачає відсутність згоди потерпілого чи інших законних підстав).

Відповідно до теоретичних правил кваліфікації, у разі, коли спосіб вчинення злочину може бути як законним, так і ні, і є незаконним, вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів. Отже, проникнення у житло чи інше володіння особи, якщо воно є незаконним у розумінні ст. 162 КК – з метою вчинити злочин проти власності, – має кваліфікуватись за сукупністю ст. 185/186/187 та ст. 162 КК.

Водночас, відповідно до підходу правозастосовної практики (абз. 1 п. 7 ППВСУ) ст. 162 КК “поглинається” ознакою проникнення.

Також для вирішення питання про співвідношення ознаки проникнення та ст. 162 звертати увагу на відмінність в “описанні” місця злочину (а саме у ст. 185/186/187):

- житло – абз. 5 п. 22 ППВСУ

- інше приміщення – абз. 6 п. 22 ППВСУ

- сховище – абз. 6, 7 ППВСУ

а у ст. 162 КК – житло чи інше володіння особи

На кваліфікацію викрадення майна з приміщень або територій у той час, коли вони є відкритими для вільного входу, часто кваліфікують без інкримінування ознаки проникнення. Це пов’язано із складністю доведення попереднього наміру, моменту його виникнення.

Щодо інкримінуванні ознаки проникнення при переростанні крадіжки у грабіж чи розбій дивитись абз. 4 п. 22 ППВСУ.

повторити схему із застереженням про те, що грабіж виник у приміщенні, тому це не є проникнення…

26.02.2013 – Семінар 2

11чи15.11.2012 ВСУ прийняло рішення по справі у Запорізькій області…

“Принциповим є фактор суб’єктивної сторони, відповідно до принципу суб’єктивного інкримінування слід оцінювати, з якою метою винна особа вільно проникла на певну територію/приміщення. Якщо особа вільно проникає на територію, вже маючи умисел на вчинення злочину, то слід інкримінувати проникнення.”

Приклад: вкрав з квартири, але злякався і викинув у сміттєпровід…

Злочин, передбачений ст. 185 КК, вважається закінченим з моменту, коли з’явилася реальна початкова можливість розпорядитися майном… АЛЕ з тим мотивом, який спонукав його вчинити злочин (а не заради розпорядження на кшталт знищення). Оскільки крадіжка обов’язковою ознакою має корисливий мотив, то якщо цей мотив не досягнутий, то злочин не закінчений.

При насильницькому грабежі:

основний безпосередній об’єкт – відносини власності

додатковий безпосередній об’єкт – здоров’я особи

статті 187, 189, 190 КК.

Задачі 5, 20 з Глави 28.

27.02.2013 – Лекція 4

Злочини у сфері господарської діяльності. Характеристика окремих посягань.

Стаття 199 КК. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного збору чи голографічних захисних елементів (“фальшивомонетництво”).

Постанова ПВСУ від 12.04.1996 №6

Безпосередній об’єкт злочину, передбаченого ст. 199 КК, – фінансово-кредитна система України.

Предмет злочину, передбаченого ст. 199 КК:

1. Підроблена національна валюта України у виді банкнот чи металевих монет; іноземна валюта (відповідно до абз. 1 п. 2 ППВСУ до таких предметів належать державні казначейські білети, яких на даний момент не існує, оскільки емітентом грошей є НБУ), білети НБУ, монети, які перебувають в обігу і є законним засобом платежу на території відповідної країни або такі, що вилучаються з обігу або підлягають обміну на грошові знаки, які вводяться в обіг.

Підроблення вилучених з обігу грошей з метою їх збуту має кваліфікуватись як готування до шахрайства, а збут – як закінчений злочин (див. абз. 1 п. 3, п. 4 ППВСУ).

2. Державні цінні папери (можуть існувати в бездокументарній формі).

Підроблення недержавних цінних паперів цього складу злочину не утворює і має кваліфікуватись за ст. 224 КК.

3. Білети державної лотереї (див. ЗУ Про лотерейну діяльність 1998 року). За КК 1960 р. білети лотерей не були предметом фальшивомонетництва, тому роз’яснення абз. 2 п. 3 ППВСУ застаріле.

4. Марки акцизного збору.

5. Голографічні захисні елементи.

(до 4. і 5. – таких предметами стаття 199 КК була доповнена ЗУ від 18.05.2012 у зв’язку з виключенням їх з предметів злочину за ст. 216 КК).

Якість підроблення предмету, зокрема грошових знаків має бути така, щоб предмет мав змогу брати участь в обігу. В п. 5 ППВСУ визначаються такі критерії:

1) художнє оформлення, яке передбачає певний ступінь завершеності …99999 відповідність орнаменту, наявність основних реквізитів, їх узгодженість з номіналом купюри;

2) якість відтворення – передбачає належний ступінь графічної та кольорової точності зображення;

В абз. 1 п. 8 ППВСУ рекомендовано збут іноземної валюти, в якій підроблено лише цифровий номінал, кваліфікувати як шахрайство.

ОС “фальшивомонетництва” передбачає 7 альтернативних дій:

1. Виготовлення підроблених предметів – створення будь-яким способом (повна підробка) або спотворення реквізитів справжніх предметів (часткова підробка). Що стосується виготовлення підробленої валюти, то воно може бути вчинене фактично лише шляхом повної підробки, оскільки при частковій зміні не буде істотності їх фальсифікації, що вимагається п. 5 ППВСУ.

Якщо предмет – цінні папери у без документарній формі, то підроблення полягає у внесенні неправдивої інформації до комп’ютерних баз даних і може супроводжуватись вчиненням злочинів, передбачених розділом XVI ОЧ КК.

Неповна імітація можлива щодо більшості предметів, щодо грошового знаку тільки у випадках, коли злочин вчинюється у співучасті або якщо особа, у котрої випадково опинились підроблені купюри, зрозумівши цей факт, “покращує” їх з метою наступного збуту.

Злочин у першій формі вважається закінченим з моменту виготовлення хоча б одного підробленого предмету (див. п. 13 ППВСУ).

2. Зберігання – дії, пов’язані з фактичним володінням підробленими предметами незалежно від місця їх знаходження, в т.ч. тримання при собі.

3. Придбання – набуття права володіння на підроблені предмети будь-яким способом (н-д, купівля, одержання в подарунок, привласнення знайдених).

4. Перевезення – переміщення предметів з транспортними засобами з одного місця в інше по Україні або за кордоном, крім ввезення в Україну (див. дію 6).

Не має значення для кваліфікації, чи є суб’єкт власником транспортного засобу, чи є пасажиром, в т.ч. якщо йдеться про громадський транспорт.

5. Пересилання – переміщення в просторі за допомогою пошти, кур’єра чи іншими засобами, коли переміщення предметів здійснюється без участі відправника. Злочин закінчений з моменту відправлення предмету незалежно від того, чи дійшов він до адресата (подібно до злочину з передачі державної таємниці, проте там інший підхід – з моменту отримання адресатом).

6. Ввезення в Україну – переміщення через державний кордон на її територію з використанням транспортного засобу. Злочин закінчений з моменту перетинання державного кордону.

Фактично така дія не існує без дії по перевезенню.

7. Збут – умисне відчуження підроблених предметів будь-яким способом, як оплатне, так і безоплатне (п. 10 ППВСУ).

Якщо особа, яка на момент одержання підроблених предметів не усвідомлювала факту їх підробленості, але, виявивши підробку, збула їх як справжні, вона має нести відповідальність за збут (п. 11 ППВСУ). Враховуючи конструкцію ОС ЮСЗ, вчинення декількох дій відносно одного і того ж предмету навіть у різний час множинності злочинів не утворює. Також вчинення окремо декількох дій, але не всіх тих, які були “заплановані” суб’єктом, має кваліфікуватись як закінчений злочин.

Специфіка об’єктивної сторони обумовлює і специфіку співучасті у цьому злочині, зокрема, як співвиконавство розглядаються дії осіб, які вчинили різні за змістом діяння (н-д, один – виготовлення, другий – збут) (див. п 14 ППВСУ). Звернути уваги на те, що до внесення змін у КК ЗУ від 18.09.2012 щодо акцизних марок та голографічних захисних елементів відповідальність наставала лише за дії по виготовленню і підробленню, використанню або збуту.

Суб’єктивна сторона “фальшивомонетництва” передбачає вину у вигляді прямого умислу, для перших 6 дій обов’язковою є мета – використання при продажу товарів (очевидно, це стосується лише акцизних марок і голографічних елементів) або використання з метою збуту.

Залежно від змісту умислу відбувається також розмежування фальшивомонетництва і шахрайства: якщо предмет виготовлений лише з метою обману конкретного потерпілого і суб’єкт усвідомлює неможливість цього предмету брати участь в обігу, кваліфікація відбувається за ст. 190 КК (див. п. 7 ППВСУ).

Суб’єкт – загальний.

Кваліфіковані види – самостійно.

05.03.2013 – Семінар 3

Ключовий критерій відмежування розбою від інших злочинів – спосіб вчинення злочину – напад

гоп-стоп – розбій, гоп зі смиком – грабіж.

Ключовий критерій для кваліфікації шахрайства – суб’єктивна сторона – в момент отримання майна (н-д, кредиту в банку) суб’єкт мав умисел на те, що він не поверне його або не вчинить інших обумовлених дій.

доцимілія – …

Зловживання довірою переважно можливе стосовно особи, з якою суб’єкт перебуває у специфічних, довірчих відносинах.

статті 191, 197 (самостійно).

статті 199, 201, 205 КК.

Задача 4 з Глави 29.