Ііі. Розмір “викраденого”

Виділяють 4 розміри, що можуть впливати на кваліфікацію корисливих злочинів проти власності:

1) дрібне викрадення – до 0,2 нмдг (ч. 3 ст. 51 КУпАП. Викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян);

2) значна шкода – від 100 до 250 нмдг, встановлюється з урахування матеріального становища потерпілого (щодо змісту цієї ознаки див. абз. 2 п 27 ППВСУ; така ознака стосується виключно потерпілого – фізичної особи і передбачає поєднання двох критеріїв – розміру збитків та оціночна ознака матеріального становища);

3) великий розмір – від 250 до 600 нмдг;

4) особливо великий розмір – понад 600 нмдг;

Загальний підхід щодо визначення вартості майна див. абз. 1 п. 25 ППВСУ.

Протягом 2013 року розмір нмдг – 573 грн. 50 копійок.

У розумінні КК нмдг не змінюється протягом року, а лише першого січня поточного року.

Вплив умислу винного щодо вартості майна на кваліфікацію вчиненого

1. Статті 185, 186, 189, 191 кк

1. Якщо умисел суб’єкта щодо вартості майна не конкретизований (невизначений), кваліфікація здійснюється з урахуванням розміру збитків, які фактично заподіяні.

2. Якщо умисел суб’єкта був спрямований на заволодіння майном у розмірі, який визначається як “значна шкода”, “великий розмір”, “особливо великий розмір”, а фактично заподіяна шкода не становить такого розміру, вчинене кваліфікується з урахуванням умислу – лише як замах на злочин з інкримінуванням тієї ознаки, яка охоплювалась умислом суб’єкта (суб’єктивне інкримінування).

3. Якщо умисел суб’єкта був спрямований на заволодіння майном у менших розмірах, ніж фактично заподіяна шкода, то кваліфікація здійснюється як закінченого злочину “у менших розмірах”

4. Якщо шкода, яку мав на меті суб’єкт, і шкода, яку він фактично заподіяв, хоча і відрізняються. але відповідають одній і тій самій ознаці ЮСЗ, вчинене кваліфікується як закінчений злочин з інкримінуванням відповідної ознаки.

2. Стаття 187 кк

1. Кваліфікуючі ознаки розбою пов’язані з вартістю майна, передбачені у ч. 4 ст. 187 КК і характеризують не наслідки у злочині і не діяння, а суб’єктивну сторону, зміст мети (розбій спрямований на заволодіння майном).

Тому у випадках, коли суб’єкт при розбої має умисел на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах, його дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 187 незалежно від фактично заподіяної шкоди.

3. Стаття 189 кк.

Кваліфікованими видами вимагання, пов’язаними з вартістю майна, є:

1) заподіяння значної шкоди (ч. 2 ст. 189 КК),

2) шкоди у великих розмірах (ч. 3 ст. 189 КК),

3) шкоди в особливо великих розмірах (ч. 4 ст. 189 КК).

Відповідно до тенденцій судової практики, такі ознаки інкримінуються суб’єкту лише у разі завдання реальних збитків (такий підхід був закріплений у постанові 1992 року, а нині відображений в абз. 3 п. 17 Постанови №14 від 23.12.2005).

Відповідно, якщо умисел винного був спрямований на завдання шкоди у з/в/ов розмірах, а фактично така шкода заподіяна не була (взагалі не виконана вимога суб’єкта вимагання, затримано при передачі грошей, гроші повернуті через незначний час), вчинене кваліфікується без урахування наміру лише як закінчене вимагання без інкримінування відповідних ознак.