14.02.2013 – Лекція 2

3. Проблемним на практиці є кваліфікація дій особи, яка обманним шляхом отримує майно чи право на нього, використовуючи одночасно обман та зловживання службовим становищем. Конкуренція між двома спеціальними нормами – ст. 190 та ст. 191 – має вирішуватись на користь більш небезпечного складу – ч. 2 ст. 191 КК (якщо предмет – чуже майно). Якщо ж службова особа, використовуючи обман, заволодіває правом на майно, кваліфікація має здійснюватись за сукупністю ст. 190; ст. 364 КК (оскільки ст. 191 КК не передбачає право на майно як предмет злочину).

4. Шахрайство слід відмежовувати від хабарництва. Отримання майна службовою особою з умовою виконання будь-якого зобов’язання по службі, яке та і не збиралася виконувати, слід кваліфікувати як шахрайство (див. абз. 1 п. 18). Такий же підхід щодо кваліфікації і посередників – якщо вони отримують майно нібито для передачі службовій особі, не маючи наміру його передавати, вчинене кваліфікується як шахрайство.

Якщо службова особа одержує незаконну винагороду за дії, які виходять за межі її компетенції, то вчинене не може кваліфікуватись як одержання хабара, і за наявності обману чи зловживання довірою становить шахрайство.

5. Якщо особа заволодіває майном, свідомо скориставшись помилкою потерпілого, виникненню якої вона не сприяла, то вчинене не можна кваліфікувати як шахрайство. Якщо майно має особливу історичну, наукову… цінність, дії особи можуть бути кваліфіковані за ст. 193 КК.

Якщо ж винний мав змову з особою, яка ввела потерпілого в оману, він має відповідати за шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Стаття 191 КК. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

У статті 191 КК передбачено два відносно самостійні ЮСЗ, виділені за спеціальним суб’єктом:

1. Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні.

2. Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

В рамках об’єктивної сторони такі дії як розтрата і привласнення є дуже подібними і важко розмежовуються. У теорії ще з радянських часів таке розмежування відбувалось з використанням двох термінів:

- для привласнення – удержание имущества

- для розтрати – издержание имущества

/приклад з цементом на заводі/

Такий підхід є не дуже вдалим, оскільки момент закінчення розкрадання пов’язувався з характером викраденого майна (за цією теорією при привласненні майно або його еквівалент можна було виявити у винного на момент закінчення злочину).

Відповідно до позиції ППВСУ, привласнення – це обернення майна на свою користь, а розтрата – на користь інших осіб (абз. 2 п. 22 ППВСУ). З т.з. теорії підхід необґрунтований, оскільки пов’язується з обставинами, що виходять за межі складу злочину (розпорядження майном).

3. Заволодіння шляхом зловживання службовим становищем (третя форма злочину за ч. 2 ст. 191 КК) на практиці інкримінується суб’єкту у тих випадках, коли він не був наділений певними повноваженнями щодо майна, яке розкрадається, але використав своє службове становище для заволодіння таким майном.

4. Традиційно вважається, що до конструкції юридичного складу за ч. 1 та ч. 2 ст. 191 КК входить зв'язок між наявністю у суб’єкта спеціальних повноважень і заволодінням майном. Тобто для кваліфікації потрібно встановити хоча б “незначне” суб’єктом своїх повноважень.

5. Суб’єктом за ч. 1 ст. 191 є особа, якій майно ввірене або у віданні якої перебуває. Це особа, з якою, як правило, укладається договір про повну матеріальну відповідальність, проте в окремих випадках її повноваження щодо майна можуть визначатись трудовим договором чи посадовими інструкціями.

За ч. 2 ст. 191 суб’єкт – службова особа( див ч. 3, 4 ст. 18, примітка до ст. 364, абз. 2, 6 п. 1 ППВСУ від 26.04.2002).

ст. 191 КК та інші злочини

1. ч. 2 ст. 191 співвідноситься з ч. 1 ст. 364 як ціле та частина, тому заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем кваліфікується лише за ст. 191 КК. Очевидно, проблема може виникнути з ч. 3 ст. 364, яка передбачає більш сувору санкцію, ніж у ст. 191 КК.

Щодо співвідношення ст. 191 та ст. 364-1 і ст. 365-2 питання вирішується так само: конкуренція частини і цілого, обирається ціле – ст. 191 КК.

2. Якщо заволодіння майном спеціальним суб’єктом пов’язується з підробленням або використанням підроблених документів, вчинене кваліфікується за сукупністю: ст. 358/ст. 366; ст. 191 КК.

3. Якщо предметом розкрадання є військове майно, техніка тощо, а суб’єктом – військова службова особа або військовослужбовець, якому майно ввірене або у віданні якого перебуває, перевагу при кваліфікації має спеціальний склад – ст. 410 КК.

4. Не можуть кваліфікуватись за статтею 191 КК випадки самовільного тимчасового запозичення майна службовими особами з метою подальшого повернення цього майна.

Кваліфіковані види розкрадань. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки розкрадань.