17.04.2013 – Лекція

Стаття 304 КК. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

Об’єкт – основи суспільної моральності у сфері нормального розвитку та виховання неповнолітніх та малолітніх.

Потерпілий – за ч. 1 ст. 304 – особа у віці від 14 до 18 років; за ч. 2 ст. 304 – особа у віці до 14 років.

Враховуючи безпосередній об’єкт злочину за ст. 304 КК, потерпілим може бути особа у віці, з якого вона здатна усвідомлювати фактичну сторону своєї поведінки та незаконність або аморальність діяння, до якого вона залучається. Тому його відсутність всіх ознак ЮСЗ не містить. Додано статтю, що передбачає відповідальність за використання малолітньої дитини для зайняття жебрацтвом.

Об’єктивна сторона полягає у 4 альтернативних формах, які не є взаємовиключними:

1. втягнення у злочинну діяльність

2. втягнення у пияцтво

3. втягнення у зайняття жебрацтвом

4. втягнення у зайняття азартними іграми

Втягнення неповнолітніх/малолітніх у інші форми антигромадської діяльності, а також у вчинення окремих злочинів, одержує іншу кримінально-правову кваліфікацію:

ч. 3, 4 ст. 303 – втягнення у зайняття проституцією

ч. 2 ст. 315 – схиляння до вживання наркотичних засобів

ст. 323 – спонукання до застосування допінгу

ст. 324 – схиляння до вживання одурманюючих засобів

ч. 2, 3 ст. 307 – залучення до незаконного виробництва, … наркотичних засобів

ч. 3 ст. 309 – залучення до незаконного виробництва, … наркотичних засобів без мети збуту

ч. 3 ст. 302 – залучення до створення або утримання місць розпусти

ч. 3 ст. 300 – примушування до створення творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію

ч. 4 ст. 301 - примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру

Значення термінів “втягнення у”, “спонукання до”, “схиляння до” в більшості випадків співпадає і охоплює всі форми впливу на потерпілого. Виняток: ч. 2 ст. 315 та ст. 324, які не передбачають насильницький вплив на організм неповнолітнього.

Термінологічний зворот “вчинення із залученням неповнолітнього” має інший зміст і охоплює спільне вчинення відповідного злочину.

Втягнення у злочинну діяльність може полягати у будь-яких діях “дорослої” особи, пов’язаних з безпосереднім впливом на потерпілого з метою схилення його до участі у злочині. Такий вплив може полягати у пропозиції вчинити злочин, застосуванні фізичного або психічного насильства, обмані, підкупі, шантажі, обіцянці допомогти приховати злочин або іншому інтелектуальному “пособництві” тощо (абз. 2 п. 5).

Лише участь у злочині “дорослої” особи разом з неповнолітнім не є підставою для кваліфікації дій першої з них за ст. 304 КК.

При застосуванні обману обов’язково встановлювати, чого саме стосувався цей обман. Якщо неповнолітній не усвідомлює, що бере участь у злочині (виступає як сліпе знаряддя), кваліфікація дій дорослого за ст. 304 не потрібна.

Злочин у цій формі вважається закінченим з моменту вчинення дій, спрямованих на виникнення у потерпілого бажання брати участь хоча б у одному злочині незалежно від того, чи виникло таке бажання, чи погодився неповнолітній на вчинення злочину, і чи брав він участь хоча б в одному злочинному епізоді.

У ППВСУ 2004р. №2 з приводу закінчення злочину наводиться 3 суперечливі роз’яснення:

1) злочин закінчений з моменту втягнення (абз. 3 п. 5) – це ми беремо за орієнтир

2) злочин закінчений з моменту виникнення бажання вчинити злочин (абз. 1 п. 5)

3) злочин закінчений з моменту вчинення неповнолітнім хоча б одного злочину (абз. 5 п. 5)

З урахуванням теоретичних підходів. а також інших роз’яснень цієї постанови (про кваліфікацію дій дорослого за наявності добровільної відмови з боку неповнолітнього – абз. 3 п. 7 – правильним є лише перший варіант.

Втягнення у пияцтво – схиляння потерпілого в будь-який спосіб до систематичного вживання алкогольних (спиртних) напоїв (абз. 1 п. 10). Проявами такого втягнення можуть бути умовляння вжити напої, дарування їх, пропозиція тощо. Втягнення у пияцтво може полягати і у спільному вживанні спиртних напоїв (це є спірна думка).

Систематичність відповідно до теоретичного підходу завжди пов’язувалась з кількістю епізодів по втягненню. Підтвердженням такої позиції є положення абз. 1 п. 10, за яким поодинокий випадок доведення неповнолітнього до стану сп’яніння тягне адміністративну відповідальність. Водночас в абз. 4 п. 10 систематичність пов’язується з кількістю випадків вживання неповнолітнім спиртних напоїв (не менше 3 разів протягом нетривалого часу).

З урахуванням того, що у ППВСУ зазначено, що на кваліфікацію дій винного не впливає той факт, що неповнолітній не вживав спиртні напої (абз. 1 п. 10), можна зробити висновок, що втягнення у пияцтво є закінченим з моменту, коли дорослий тричі протягом нетривалого часу вчинив дії по збудженню у неповнолітнього бажання вжити спиртні напої. При такому розумінні можливий замах на злочин.

Втягнення у зайняття жебрацтвом – схиляння неповнолітнього в будь-якій спосіб до систематичного випрошування матеріальних цінностей у сторонніх осіб. Розуміння систематичності таке саме, як і вище.

Втягнення у зайняття азартними іграми – схиляння до систематичної гри на матеріальні цінності (абз. 3 п. 10). Азартними іграми вважаються такі ігри, в яких виграш залежить не лише від уміння, досвіду, а хоча б у найменшій мірі від випадковості. Лотерея не вважається азартною грою.

Момент закінчення злочину такий самий, як і вище.

Суб’єктивна сторона передбачає умисну форму вини. Відповідно до тенденцій практики ставлення до віку особи включає елемент необережності (ст. 304 інкримінується і в тих випадках, коли дорослий не усвідомлював вік потерпілого, але міг і повинен був це зробити).

Суб’єкт – з 18 років (абз. 1 п. 4).

Таке розуміння не випливає прямо з тексту КК, існує проблемність такого роз’яснення з урахуванням змін до КК (доповнення ст. 304 частиною 2, у якій йдеться про втягнення неповнолітніх).

Кваліфікація дій “дорослої” особи за ст. 304 та іншими злочинами

1. При втягненні неповнолітніх у злочинну діяльність дії дорослої особи кваліфікуються за ст. 304 і:

1) якщо дорослий спільно із неповнолітнім вчинив той злочин, щодо якого мало місце втягнення, то:

- якщо неповнолітній не досяг віку кримінальної відповідальності за цей злочин – як одноособове (не групове) вчинення злочину;

- якщо неповнолітній досяг віку кримінальної відповідальності за цей злочин – як вчинення злочину у спів виконавстві (інкримінується ознака “групою осіб”, “групою осіб за попередньою змовою”;

2) якщо дорослий не брав участі у вчиненні злочину неповнолітнім, то:

- якщо неповнолітній не досяг віку кримінальної відповідальності за цей злочин – як одноособове вчинення злочину (посередній виконавець);

- якщо неповнолітній досяг віку кримінальної відповідальності за цей злочин – як підбурювач чи організатор (ст. 27 КК) вчинення відповідного злочину;

3) якщо неповнолітній відмовився від вчинення злочину, дії дорослого кваліфікуються за ч. 1 ст. 14 та відповідною статтею ОЧ КК.

Якщо неповнолітній вчинив незакінчений злочин, в тому числі якщо він добровільно відмовився від доведення злочину до кінця, дії дорослого, який не брав безпосередньої участі у злочині, кваліфікуються з урахуванням тієї стадії, на якій припинена поведінка неповнолітнього.

Якщо неповнолітній вийшов за межі попередньої домовленості і вчинив злочини, які не охоплювалися умислом дорослого, останній несе кримінальну відповідальність лише в межах того злочину, у вчинення якого відбулося втягнення.

На практиці у випадках переростання злочинів проти власності дії дорослого кваліфікують з урахуванням такого переростання, що з точки зору теорії вірно, якщо дорослий допускав можливість зміни способу викрадення. Якщо способи втягнення самі по собі носять злочинний характер, то в такому разі дії дорослого слід кваліфікувати за сукупністю ст. 304 та відповідного злочину проти особи. В такому разі, якщо неповнолітній досяг віку кримінальної відповідальності, то оцінка його дій здійснюється за урахуванням ст. 40 КК.

Злочини у сфері обігу наркотичних засобів … : деякі проблеми кваліфікації.

Постанова ПВСУ № 4 від 26.04.200Х зі змінами від 18.12.2009 (№ 16)

Закон України “Про наркотичні засоби, психотропні засоби та прекурсори” від 22.12.2006 (набув сили з 01.01.2008)

Закон України “про протидію незаконному обігу наркотичних засобів…” від 15.02.1995

Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів від 06.05.2000 з наступними змінами

Злочини, передбачені у Розділі ХІІІ КК, своїм предметом мають:

1) наркотичні засоби (ст. 305-309, 314-316, 320);

2) психотропні речовини – речовини природного чи синтетичного походження, які справляють стимулюючий або депресивний вплив (ефект) на нервову систему, здатні викликати залежність і не віднесені до наркотичних речовин (статті ті самі);

3) прекурсори – речовини, які використовуються для виготовлення наркотичних засобів (статті ті самі);

4) аналоги наркотичних засобів та психотропних речовин – заборонені в обігу в Україні природні чи синтетичні похідні, хімічна структура та властивості яких подібні до тих наркотичних засобів та психотропних речовин, дію яких вони відтворюють; переліку цих речовин немає (статті ті самі);

5) снотворний мак чи коноплі (ст. 310);

6) одурманюючі засоби (ст. 322, 324);

7) сильнодіючі речовини або отруйні чи сильнодіючі лікарські засоби (ст. 321);

8) лікарські засоби та фальсифіковані лікарські засоби (ст. 321-1, 321-2);

9) допінг – це засоби і методи, які входять до переліку заборонених Антидопінговим кодексом Олімпійського руху. (ст. 323)

В окремих статтях даного розділу також передбачена відповідальність за дії з:

обладнанням для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин (ст. 313);

рецептами на наркотичні засоби чи психотропні речовини (ст. 319);

мікробіологічними чи біологічними агентами чи токсинами (ст. 326);

радіоактивно забрудненими продуктами харчування чи іншими товарами (ст. 327).

Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів складається з 4 таблиць, які поділені на декілька списків:

Таблиця 1 – особливо небезпечні, обіг яких за заг. правилом заборонений (виняток – ст. 15, 19, 20 ЗУ)):

Список 1 – наркотичні засоби

Список 2 – психотропні речовини

Список 3 – рослини, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини

(обіг даної групи речовин за загальним правилом заборонений (виняток – ст. 15, 19, 20 ЗУ))

Таблиця 2 – небезпечні, обіг яких обмежується і стосовно яких встановлюються заходи контролю:

Список 1 – наркотичні засоби

Список 2 – психотропні речовини

Таблиця 3 – менш небезпечні речовини і препарати, обіг яких обмежений, але стосовно яких допускаються винятки з деяких заходів контролю.

Список 1 – наркотиковмісні лікарські засоби

Таблиця 4 – прекурсори.

Окремі правила кваліфікації

За статтями 307, 309 КК

У статтях 307, 309 дії, які утворюють об’єктивну сторону, майже збігаються (крім збуту, характерного для ст. 307). Зміст цих дій – п.п. 3, 4 ППВСУ у новій редакції.

Звернути увагу на:

1) відмінність між виробництвом і виготовленням (для виробництва характерне серійне одержання відповідних речовин (абз. 2 п. 8));

2) відмінність придбання від викрадення:

- придбання серед іншого є також і збиранням залишків наркотиковмісних речовин після зняття охорони з території їх вирощування;

- збирання дикорослих рослин;

- збирання рослин на ділянках громадян;

- водночас збирання таких речовин на пожнивних земельних площах до зняття з них охорони є їх викраденням;

3) відмінність перенесення від перевезення (перенесення розглядається як зберігання);

4) можливе безоплатне придбання, яке, як правило, поєднується з діями іншої особи по збуту;

5) придбання без збуту – знаходження загубленого, збір рослин

Дії за статтями 307, 309 є альтернативними ознаками в межах одного і того ж ЮСЗ, тому:

1) вчинення декількох з таких дій відносно одного і того ж предмету з єдиним умислом, як правило, множинності злочинів не утворює і за відсутності обтяжуючих обставин кваліфікується лише за ч. 1 відповідної статті; виняток – вчинення декількох дій з тих, що передбачені у ч. 1 ст. 307, та збуту відповідного предмету у місцях, призначених для проведення навчальних, спортивних, культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян або у місця позбавлення волі, що утворює сукупність злочинів за ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 і не утворює повторності (оскільки наявний єдиний умисел).

2) вчинення однієї чи кількох дій, які охоплювались спільним умислом суб’єкта, але якщо суб’єкт не встиг вчинити всі заплановані дії, слід кваліфікувати лише як закінчений злочин (інкримінуються тільки реально вчинені дії); додаткова кваліфікація за готування або замах на дію, яку суб’єкт мав намір вчинити, не потрібна.

Н-д, суб’єкт вчинив придбння з наміром зберігати та збувати і був затриманий відразу після придбання:

ч. 1 ст. 307 (придбання)

виняток, якщо мав намір на збут у місцях… : ч. 1 ст. 307; замах на ч. 2 ст. 307 (ІСПИТ!)

Відповідні предмети злочину є альтернативними ознаками одного і того ж ЮСЗ, тому одночасне вчинення декількох дій щодо різних предметів множинності злочинів не утворює.

За статтею 308 КК

Викрадення нз/пр/а може розглядатись як спеціальна норма відносно злочинів проти власності, тому у всіх випадках викрадення нз/пр/а має застосовуватись лише спеціальна норма. При розбої з метою викрадення нз/пр/а, вчиненому організованою групою, кваліфікація має здійснюватись лише за ч. 3 ст. 308 без огляду на санкції.

Водночас на практиці викрадення нз/пр/а шляхом грабежу, якщо вартість викраденого досягає особливо великого розміру, а також викрадення нз/пр/а шляхом розбою, якщо вартість досягає великого чи особливо великого розміру, кваліфікують за сукупністю злочинів – ч. 3 ст. 308; ч. 5 ст. 186 або ч. 3 ст. 308; ч. 4 ст. 187 КК (запропонований вже не чинною ППВСУ 1999 року).

Виправдання такої кваліфікації – у ст. 308 вартість нз/пр/а не передбачена в якості кваліфікуючих ознак, також санкція в ст. 308 не достатня.