10.04.2013 – Лекція

Винятковий цинізм може виявлятись у:

- нецензурних висловлюваннях

- непристойних жестах

- публічному оголенні

- відправлянні природних потреб

- знущанні над хворими, каліками, малолітніми

- висловлювання публічної зневаги до загальнодержавних символів

При вирішенні задач точно вказувати, у чому виявляється грубість порушення громадського порядку, а також особлива зухвалість чи винятковий цинізм

Хуліганство традиційно відносять до злочинів з формальним складом. Деякі науковці (Яценко, Шапченко) вваж., що ознака “грубе порушення громадського порядку” водночас характ. діяння і наслідки.

За їх логікою, дії з порушення громадського порядку, які не призвело до такого, слід кваліфікувати як замах на хуліганство (приклад з написом на стіні, змитим дощем).

Місце та обстановка вчинення злочину значення для кваліфікації не мають.

Публічність може враховуватись як показник зухвалості або впливати на призначення покарання.

Суб’єктивна сторона – вина у формі прямого умислу та обов’язків мотив – виразити явну неповагу до суспільства (абз. 1 п. 11 ППВСУ по вбивству; абз. 2 п. 4 ППВСУ по хуліганству … порушення громадського порядку за відсутності хуліганського мотиву, зокрема за особистих спонукань, слід кваліфікувати як злочин проти інших об’єктів за наявності таких підстав або зовсім не кваліфікувати).

За відсутності хуліганського мотиву від хуліганства відмежовується злочин, передбачений ст. 293 КК (групове порушення громадського порядку).

Якщо суб’єкт при порушенні громадського порядку керувався різними спонуканнями, слід встановити, який мотив був переважним. Не виключається переростання особистих мотивів у хуліганські.

Кваліфіковані види хуліганства

1. Вчинення злочину групою осіб (ч. 2 ст. 296 КК) – п. 6 ППВСУ (інкримінування такої ознаки за наявності попередньої змови є проблемним з огляду на визначення групи осіб у ч. 1 ст. 28 КК).

2. Вчинення злочину особою, раніше судимою за хуліганство (ч. 3 ст. 296 КК) – п. 7 ППВСУ – ця форма передбачає лише рецидив, тому вчинення декількох актів хуліганства у різний час за відсутності засудження за перше з них не може кваліфікуватись з інкримінуванням такої ознаки. Якщо окремі епізоди хуліганства передбачені різними частинами ст. 296 КК, наявна сукупність, якщо однією і тією ж частиною, кваліфікація здійснюється так само, як і одиничного злочину.

3. Вчинення злочину, пов’язаного з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, або іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії (ч. 3 ст. 296 КК).

Загальне поняття опору див в абз. 1 п. 8 ППВСУ.

Опір може виявлятися у: чіплянні за громіздкі предмети, створенні перешкод для вільного пересування зазначених осіб, відштовхуванні потерпілих, застосування до них іншого фізичного насильства…

Представник влади – як правило, представник державної влади, який має по відношенню до громадян, не підлеглих по службі, право пред’являти вимоги, обов’язкові до виконання.

Представник громадськості – поняття широке і включає не лише членів громадських формувань з охорони громадського порядку, а й інших осіб, які представляють ту чи іншу організацію.

Інші громадяни, які припиняють хуліганські дії, - слід встановити, що такі особи не просто висловлюють незадоволення діями хулігана або критику на його адресу, але вчиняють дії, спрямовані на зупинення хуліганства, в тому числі викликають допомогу.

Опір, вчинений після припинення хуліганських дій як протидія затриманню, не розглядається як кваліфікуюча ознака хуліганства (абз. 3 п. 8). За наявності підстав такий опір кваліфікується окремо – за ст. 342, 350 або іншими.

4. Вчинення злочину із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (предмета, який використовується як зброя) (ч. 4 ст. 296 КК).

ЮСЗ за ч. 4 ст. 296 КК передбачає 4 види знарядь (предмети, які використовуються як зброя):

1) вогнепальна зброя (для ЮСЗ хуліганства див. абз. 1 п. 10);

2) холодна зброя (абз. 2 п. 10);

3) предмети, спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень, – предмети, які зазнали обробки для надання їм властивостей ураження чи покращення цих властивостей (процес обробки може йти як до початку, так і під час хуліганських дій; в принципі, неважливо, чи сам винний піддавав обробці певний предмет, чи це зробив хтось інший, хоча в абз. 1 п. 11 ППВСУ йдеться лише про винного).

Предмети побутового призначення, які не зазнавали ніякої обробки (ніж, молоток, сокира…), не повинні визнаватись спеціально пристосованими, їх застосування під час хуліганства може бути підставою для кваліфікації за ч. 4 ст. 296 лише у випадку, якщо вони заздалегідь (до початку хуліганства) були заготовлені винним для цієї мети. Тоді вони визнаються не спеціально пристосованими, а заздалегідь заготовленими. абз. 2 п. 11 суперечить формулюванню “спеціально пристосовані” в абз. 1 п. 11 та підходам правозастосовної практики.

4) предмети, заздалегідь заготовлені для нанесення тілесних ушкоджень, – предмети, які не зазнавали обробки, але до початку хуліганства були приготовлені винним для цієї мети (абз. Х п. 11) – взяті із собою або залишені у певному місці.

Проблемним є зміст ознаки “для нанесення тілесних ушкоджень” – це характеристика властивостей знаряддя або мети – завдати шкоду здоров’ю.

Застосування знарядь хуліганства – використання уражуючих властивостей проти людини, за якого потерпілим або заподіюються тілесні ушкодження, або виникає реальна загроза їх заподіяння (абз. 2 п. 11).

Не плутати загрозу з погрозою!

Це може бути розмахування ножем у натовпі для прокладення шляху, маніпулювання ним перед обличчям, пострілу у бік людей.

У чинному КК спроба застосування знаряддя не передбачена як ознака ЮСЗ, тому випадки, коли винний намагався, але не зміг використати уражуючі властивості відповідних знарядь, слід кваліфікувати як замах на злочин за ч. 4 ст. 296 КК.

Хуліганство та інші злочини

1. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадських формувань…, військовослужбовцю в процесі хуліганства повністю охоплюється ч. 3 ст. 296 і додаткової кваліфікації за ст. 342 не потребує (див. абз. 2 п. 8).

Опір після припинення хуліганських дій кваліфікується за сукупністю відповідної частини ст. 296 і ст. 342.

Якщо опір полягав у насильстві або супроводжувався насильством до потерпілого, таке насильство ст. 296 не охоплюється і кваліфікується за ст. 345, 348, 350 або п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.

Дрібне хуліганство, пов’язане з опором, кваліфікується лише за ст. 342 (наявність опору не перетворить дрібне хуліганство у кримінально каране хуліганство, хоча деякі вчені вважають, що опір є виявом особливої зухвалості…)

Якщо при вчиненні хуліганства було заподіяно шкоду здоров’ю людей, знищено або пошкоджено чуже майно чи вчинено інші дії, які відповідають ознакам окремого ЮСЗ, вчинене кваліфікується за сукупністю (абз. 1 п. 13)

Якщо хуліганство виявилось виключно в умисному вбивстві з хуліганських мотивів, вчинене кваліфікується за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК (абз. 1, 2 п. 11 ППВСУ від 07.02ХХХХ).

Застосування холодної або вогнепальної зброї завжди свідчить про її носіння або зберігання (отже, вчинення цих дій без передбаченого законом дозволу одержу самостійну кваліфікацію за ст. ???).