05.04.2013 – Лекція х

Злочини проти громадського порядку та моралі

1. Загальна характеристика та види.

2. Злочини, що посягають на громадський спокій.

3. Злочини, що посягають на приниження загальнолюдської моралі і духовного життя суспільства. 297-299, 300-303

4. Злочини, що посягають на об’єкти культурної спадщини (ст. 298, 298-1 КК).

5. Злочини, що посягають на нормальний розвиток неповнолітніх (ст. 294 КК).

ППВСУ від 22.12.2006 №10 (про хуліганство)

ППВСУ від 22.02.2004 №2 (про втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність)

Родовими об’єктами злочинів, передбачених у ХІ Розділі ОЧ, є:

1) громадський порядок – стан суспільних відносин, який забезпечує нормальні умови суспільно корисної діяльності, побуту і відпочинку людей та ззовні нормальні умови функціонування підприємств, установ, організацій. Поняття “громадський порядок” в контексті цього Розділу наближається до поняття “громадський спокій”. Громадський порядок регулюється не тільки правовими нормами, а й іншими соціальними регуляторами: нормами моралі тощо.

2) моральність – стан суспільних відносин, врегульований існуючим на даному розвитку суспільства іншим видом соціальних норм – нормами моралі.

Стаття 294. Масові заворушення

Безпосередній об’єкт – громадська безпека та громадський порядок

Об’єктивна сторона може полягати у двох альтернативних формах:

1) організація масових заворушень

2) активна участь у масових заворушеннях

Масові заворушення – порушення громадського порядку і безпеки натовпом, кількість осіб у якому не визначена. Заворушення за ст. 294 супроводжується насильством (на практиці ця ознака тлумачиться вузько, лише як фізичне насильство). При цьому насильство може застосовуватись як до звичайних потерпілих, так і до охоронців або представників влади. Насильство може супроводжуватись погромами, підпалами, знищенням майна; фактично тут йдеться про загальнонебезпечні дії або руйнівні дії щодо майна; захопленням будівель, споруд; насильницьким виселенням громадян; “збройним” опором представникам влади.

Організація масових заворушень – вплив у будь-якій формі на значну кількість людей з метою викликати у них загальне негативне ставлення до правопорядку або заклик цих людей до вчинення тих дій, що супроводжують масові заворушення.

Злочин у цій формі є закінченим, коли організаційні дії призвели до вказаних у ч. 1 ст. 294 безчинств чи спроби їх вчинити. Якщо організаційні дії не призвели до таких наслідків, кваліфікація має відбуватися за ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 294 КК.

Активна участь у масових заворушеннях – безпосереднє вчинення учасником запрошення насильницьких дій, погромів, підпалів чи інших дій, передбачених ч. 1 ст. 294 КК. Просто перебування у натовпі і навіть викрикування лозунгів не є кримінально караним за ст. 294 КК.

ч. 1 ст. 294 передбачено формальний склад, “додаткові дії” характеризують основні форми і самі по собі на момент закінчення злочину не впливають.

За змістом дій обидві форми злочину не є взаємовиключними, але на практиці, за наявності обох з них суб’єктам інкримінують лише першу форму.

Суб’єктивна сторона – вина у вигляді прямого умислу, зміст якого включає:

- для організатора – усвідомлення того, що його поведінка здатна викликати масові заворушення, і бажання їх викликати;

- для активного учасника – усвідомлення своєї активної участі в масових заворушеннях (діях, що супроводжують масові заворушення) і бажання так чинити.

Мотив не тільки передбачений як обов’язкова ознака, а може бути різним для окремих учасників заворушень. У теорії, а також за ППВСУ 1991 року Про хуліганство злочин за ст. 296 КК, який передбачає мотив явної неповаги до суспільства, пропонувалося відрізняти від злочину за ст. 294 та 296 КК, в тому числі за мотивом (учасники натовпу можуть керуватися різними мотивами).

Є організаторами масових заворушень, а також учасниками, що безпосередньо вчиняли злочин, є особи, що досягли 16 років. Особи, які брали участь у масових заворушеннях у віці від 14 до 16 років, можуть за наявності підстав нести відповідальність за злочини проти особи або власності.

Кваліфіковані види масових заворушень:

- загибель людей (смерть хоча б однієї людини)

- інші тяжкі наслідки (ТТУ хоча б одній особі, СТТУ декільком особам, значна майнова шкода, тривала зупинка роботи транспорту, підприємств, установ, організацій, зрив значних масових заходів…)

Кваліфікація – за правилами подолання конкуренції частини і цілого.

Стаття 296. Хуліганство

В теорії виділяють 4 види хуліганства:

1) дрібне (ст. 273 КУпАП)

2) просте – грубе порушення громадського порядку, яке не супроводжувалось особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом (ст. …. декриміналізовано…)

3) злісне хуліганство – те, що відзначається особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом (у КК 1960 р. – ч. 2 ст. 296; у КК 2001 р. – ч. 2 ст. 296 КК)

4) особливо злісне хуліганство – із застосуванням зброї або інших предметів (у КК 1960 р. – ч. 3 ст. 296; у КК 2001 р. – ч. 4 ст. 296)

Оскільки у КК 2001 р. було декриміналізовано просте хуліганство, на практиці постало питання про кваліфікацію таких дій:

1) розширення змісту ознаки “дрібне хуліганство” (абз. 2 п. 3 ППВСУ);

2) нове, більш широке розуміння ознак “особлива зухвалість”, “винятковий цинізм”. (н-д, за ППВСУ 1991 р. особливу зухвалість встановили як мінімум із заподіянням ЛТУ з розладом здоров’я, а за ППВСУ 2006 р. – навіть із заподіянням побоїв.

Безпосередній об’єкт – громадський спокій.

Факультативними об’єктами кримінально-правової охорони можуть бути недоторканність, здоров’я людей, власність, авторитет органів державної влади тощо.

Об’єктивна сторона характеризується двома взаємопов’язаними діями, які фактично за своїм змістом можуть співпадати:

1) грубе порушення громадського порядку

2) особлива зухвалість чи винятковий цинізм

Грубе порушення громадського порядку – заподіяння йому такої значної шкоди, при якій ускладнюється впорядковане функціонування суспільних відносин, що забезпечують громадський спокій.

Грубість може проявлятись:

- порушенням спокою людей у нічний час;

- зривом культурних чи масових заходів;

- порушенням під час релігійної служби;

- публічністю вчинюваних дій.

Особлива зухвалість, так само, як і “грубість” належить до оціночних ознак ЮСЗ і встановлюється суддею на його розсуд. Орієнтири для визначення змісту цієї ознаки встановлені в абз. 1 п. 5 ППВСУ і стосуються:

1) вчинення насильницьких дій – побоїв чи тілесних ушкоджень;

2) знищення чи пошкодження майна;

3) наслідків у вигляді припинення руху транспорту, роботи п.у.о., зриві масового заходу тощо;

4) нова ППВСУ також пов’язує зухвалість з тривалістю хуліганства.

Винятковий цинізм також належить до оціночної ознаки, зміст якої орієнтовно визначений в абз. 2 п. 5 ППВСУ, і включає:

1) дії, вчинені з явною демонстрацією неповаги до загальноприйнятих норм моралі;

2) прояви безсоромності чи грубої непристойності.