Спортивно-рухова діяльність, як джерело задоволення
Фундаментом фізичної культури є об'єктивна біологічна потреба людини в руховій активності. Рухова активність – необхідна умова нормального розвитку та функціонування організму.
Постійне прагнення людини задовольняти свої потреби в русі, розвивати фізичні якості сприяло тому, що фізичні вправи поступово трансформувалися сучасні види спорту.
Таким чином, фізичні вправи відокремилися в окремий вид людської діяльності - у спортивну діяльність, яка відрізняється рядом специфічних особливостей.
Спортивна діяльність, як правило, пов'язана:
1. З проявом м'язової активності в різних формах при виконанні спеціальних фізичних вправ;
2. З опануванням високою технікою виконання фізичних вправ в обраному виді спорту, вона вимагає від спортсмена спеціальної систематичної і тривалої тренування, в процесі якої він засвоює і удосконалює певні рухові навички і розвиває необхідні для занять даним видом спорту фізичних якостей (силу, витривалість, швидкість, спритність рухів) і вольові риси характеру (сміливість, рішучість, ініціативність, волю до перемоги та ін);
3. З прагненням до вдосконалення у вибраному виді спорту - спрямована до досягнення найвищих результатів у певному виді фізичних вправ;
4. Зі спортивною боротьбою, яка набуває особливо гострий характер під час спортивних змагань, що є, як і систематичне тренування, обов'язковою складовою частиною спортивної діяльності, яка сприяє розвитку спортсмена здатності до максимальним напруженням фізичних сил, великої сили і глибини емоційних переживань, загостреної діяльності всіх психічних процесів;
5. З максимальним виявленням фізичних і духовних сил, спеціальних умінь і навичок р розвитком моторних здібностей, постійним підтриманням їх на високому рівні. У зв'язку з цим спортивна діяльність придбала складну структуру і в даний час включає в себе не тільки участь у змаганнях, а й систематичні тренувальні заняття;
6. З різко вираженим свідомим характером, що пояснюється почуттям великої відповідальності і прагненням досягти найбільш ефективного результату, досягти рекорду у виконанні даної дії. Спортивна діяльність пред'являє величезні вимоги до процесів інформації та її переробки, пам'яті й уваги спортсмена, до його вольовим діям і емоційним станам. [3,4]
Основною рисою мотивів, що спонукають людини займатися спортом, є почуття задоволення, яке викликається заняттями даним видом спорту і невіддільне від самої спортивної діяльності. Разом з цим ці мотиви мають складний характер відповідно складності і різноманіттю самої спортивної діяльності і можна розподілити наступним чином.
Безпосередні мотиви спортивної діяльності:
змагання (з часом проти товаришів по команді),
самовдосконалення,
суспільне схвалення( батьків, друзів),
нові емоції,
образ життя,
фізичне вдосконалення,
дружба,
прагнення досягнути особливих рекордів,
привабливості для протилежної статті,
незалежність (тренується сам, розглядається як особистість),
емоційне задоволення,
відчуття поважного відношення з боку оточення,
цілеспрямованість.
Опосередковані мотиви спортивної діяльності:
1) прагнення стати сильним, міцним, здоровим ( "займаюся спортом, тому що він зміцнює здоров'я і робить людину бадьорим і енергійним ");
2) прагнення через спорт підготувати себе до практичної діяльності
( "займаюся спортом, тому що хочу бути більш сильним фізично ");
3) усвідомлення суспільної важливості спортивної діяльності ( "хочу завойовувати світові рекорди, захищати спортивне прапор своєї країни "). [4]
Мотиви спортивної діяльності не тільки різноманітні, вони відрізняються динамічним характером, закономірно змінюючи один одного в процесі тривалих занять спортом.
Рухова активність - це будь-яка м'язова активність, що дозволяє підтримувати гарну фізичну форму, поліпшувати самопочуття, забезпечувати приплив енергії, що дає додатковий стимул життя.
Загальновідомо, що в процесі еволюції людини зміни функцій організму торкнулися в більшому чи меншому ступені всіх систем людини.
Найбільш значні зміни перетерпіли психіка людини і процеси її впливу на регулятори життєвих функцій організму. Науково-технічний прогрес у процесі еволюції людини постійно збільшувався обсяг необхідної інформації, тобто навантаження на розум, у той же час обов'язкове фізичне навантаження зменшувалося. Це привело до порушення системи рівноваги, що склалася в людському організмі. [5,6]