39.Визначення та види центрів відповідальності

центр відповідальності – сфера (сегмент) д-сті, в межах якої встанволено персональну відповідальність менеджера за показники д-сті, які він контролює.

Є такі 4 типи центрів відповідальності:

1)центр витрат – центр відповідальності, керівник якого контролює витрати, але не контролює доходів й інвестицій в активи центру.

Центри витрат можна поділ на центри технолог витрат і центри дискреційних витрат.

Центр технолог витрат – центр витрат, в якому може бути встановлений оптимальний взаємозвязок між витратами та результатами д-сті.

Центр дискреційних витрат – центр витрат. В якому неможливо визначити оптимальний взаємозвязок між витратами й результатами д-сті центру.

2)центр доходу – центр відповідальності, керівник якого контролює витрати, але не контролює витрати на в-цтво прод (робіт, послуг) або придбання товарів, що реалізуються, та інвестиції в активи центру.

3)центр прибутку – центр відповідальності, керівник якого контролює витрати й доходи, але не контролює інвестиції в активи центру. Основним завданням керівника центру прибутку є максимізація прибутку

4)центр інвестицій – цнтр відповідальності, керівник якого одночасно контролює витрати, доходи та інвестиції в активи центру.

В7 40. Оцінка д-сті центрів витрат

Для оцінки д-сті центрів технолог витрат звичайно використовують стандартні витрати.

Стандартні витрати – витрати, необхідні для в-цтва певної прод або послуг за нормальних умов д-сті.

У літ-рі виділяють 3 види стандартів:

1)базисні стандарти – довготермінові стандарти витрат, які встановлюються на термін від 2 до 5р, щоб вивчити динаміку цін і прод праці

2)теоретичні стандарти – стандарти витрат, які можуть бути досягнуті лише за ідеальних умов д-сті

3)поточні стандарти – стандарти, що відображають витрати, необхідні для виготовлення прод у зв періоді за наявності умов д-сті.

Розробку стандартів витрат здійснюють підрозділи, які відповідають за ті чи ін статті витрат.

Затверджені стандарти узагальнюються бухгалтером у картці нормативної (стандартної) с/в одиниці прод.

17. Сутність обліку витрат і калькулювання за нормативним методом

За ознакою контролю витрат системи УО розділяють на:

1.систему обліку фактичних витрат

2.систему обліку стандартних нормативних витрат

Система обліку фактичних витрат полягає у форм-нні інф.для розрахунку с-сті реалізованої продукції і отриманих фін.результатів для виз-ння факт.с-сті і фінансового результату від реалізації окремих од.продукції.

Головна мета системи нормативного обліку витрат- це контроль шляхом порівняння фактичних та планових результатів,виявлення значних відхилень. У світовій практиці така система наз-ся стандарт-кост.

Стандарт-к-ть необхідної для в-ва продукції матеріальних та трудових витрат

Кост-грошове вираження виробничих витрат на вигот-ння од.продукції.

Система обліку стандарт-кост виникла в США на поч..20ст.

Система обліку та калькуювання за нормативними витратами базується на використанні нормативного методу в-ва.

Система обліку та калькулювання нормативних витрат вкл..:

-розробку нормативів стандартних витрат по споживанню всіх видів ресурсів

-скл-ння калькуляції с-сті продукції за нормами і обіг фактичних витрат із визначенням відхилень від нормативів і кошторисів

Норма-встановлений кількісний вираз ресурсу на виготовлення од.продукції за умови викор-ня прогресивних технологій та орг.-ції в-ва.

Нормативні витрати-заздалегідь встановлені витрати з врахуванням нормативних рівнів та викор-ння матер.цінностей,інших видів ресурсів,виробничих потужностей та чинних цін для досягнення цілей в умовах ефективного в-ва.

Нормат.метод обліку широко застос-ся на п-вах обробних галузей промисловості,які здійснюють масове та серійне в-во різноманітної і складної продукції з великою к-тю деталей та вузлів.

Суть нормативного методу обліку витрат і кальк-ня с-сті прод-ції розкр-ся на основі таких особливостей:

-наявність норм споживання ресурсів і облікових цін на ці ресурси

-відобр-ння факт.витрат з розподілом їх на витрати за нормами та відх-ня від норм

-системний облік змін норм для перевірки обгр-ня поточного рівня банку і контролю економічно ефективних здійснених організаційно-техн.заходів

-формування звітів про витрати

-можливість здійснення контролю безпосередньо в процесі в-ва,що дає змогу оперативно впливати на виробничий показник

Ефективність нормат.методу визн.за таких умов:

-для визн-ня ефективності д-сті постійно проводиться порівняння факт.витрат із нормат.

Одержано на основі аналізу оперативно викор-ся для коригування виробничого процесу

Нормативний метод може здій-ся за допомогою калькулювання на основі повної с-сті і кальк-ня на основі неповної с-сті

В8 8. Відмінності фін та упр обліку

Фін і упр облік повинні використовувати одну і ту ж первинну і зведену інф-цію і в оптимальній с-мі повинні вестись в одній с-мі обліку.

Фін облік	Управ облік
Мета обліку
	Підготовка інф-ції для різних рівнів упр-ння
Ступінь регламентації
Ведення ФО обов’язковим і регламентовано-нормативними док-тами	Ведення обліку необов’язковим, залежить від рішення керівництва, методика є індивідуальною
Хар-ка інф-ції обліку
Факт інф-ція	Оперативна. Поточна, прогнозна, факт
Масштаби охоплення обліку
П-ство в цілому	П-ство в цілому або центри відповідальності. Сегменти д-сті
Методологічне заб-ння
ПСБО	Розробляється п-ством самостійно або спеціалізовано орг.-ціє.
Користувачі інф-ції
Зовн та внутр	Управ персонал в межах свєї компетенції
Точність інф-ції
Інф-ція точна	Тчна, але можна використовувати наближені показники
Методи здійснення обліку
фін	управ
Структура обліку
А= З + К	Принцип: витрати – обсяг-результат
Терміни складання звітності
Встановлений законом терміни	Терміни встановлені керівництвом, в т. ч. до поч. зв періоду
Хар-ка даних звітності
Фактичні дані	Факт, план. відхилення
Форми зв інф-ції
Затверджені нормативними док-тами	У формі зручній для користувачів
Ступінь відповідальності
Штрафні санкції	Дисциплінарні стягнення