1.Правова природа госп. дог. Дог. виник ще з часів ст..Риму. Обов‘язкова наявність угоди та мети. Простий обмін тов.-в не вваж-ся дог., лише якщо за попередньою домовленістю.Поняття "госп.договір" законод-м України не визначене. Ст.173 ГК У лише дає загальне визначення госп. зобов'язання - ним визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господ-ня з підстав, передбачених ГК У, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію госп-го чи управлінсько-госп-го характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. В основі дог. лежить угода.Угода розгул-ся як згода, лише після досягнення згоди може б. укладена угода. Г.дог-в розгл-ся як:1)угода, що породжує пр.. та об-ки уч-в госп. відн.;2)зобов’язання, що грун-ся на укладеній ними угоді;3)пр.-й док в якому фікс-ся факт угоди та зміст зобов’язання стоін. За Щербиною госп. дог. – це домовленість суб. господ-ня із ін.. уч-ми відносин господ-ня спрямована на встан-я, зміну чи припинення їх прав та обов’язків у сфері господ-ня.Ознаки г. дог:1.Суб-ти – сторони зобов’яз., які є суб. госп-ня або ін.. уч-ми відносин у сфері госп-ня.2.Сфера застос-ня – сфера госп-ня як особлива сфера сусп.. відн. особлива цільова спрямованість госп. дог. виявл-ся в обґрунтуванні безпосередньо госп. діяльн. та організації такої діяльн.3.Юр. об’єкт – певні дії госп-го чи управлінського хар.

2.Співвідн-ня цив-пр. та гос-го дог. за законод-м Укр. Правова природа господарського договору розкривається через його місце у структурі цивільно-правових договорів. З цього приводу існує щонайменше дві точки зору:1Господарський договір є самостійним договірним інститутом і не належить до цивільно-правових договорів;2Господарський договір не має самостійного характеру, а є різновидом цивільно-правових договорів. Співвідношення цивільно-правового та господарського договору характеризується як відношення загального і особливого. На господарські договори поширюються загальні положення цивільного права, проте через специфіку відносин, що складаються у процесі здійснення господарської діяльності, здебільшого правове регулювання господарських договорів здійснюється через спеціальне законодавство.Слід відзначити, що законодавством ряду зарубіжних країн, які належать як до континентальної системи права, так і до системи загального права, розмежування господарського (комерційного) договору і договору цивільно-правового проводиться як за суб'єктами, так і за спрямованістю договору. Так, у торговому праві Німеччини чільне місце посідає поняття комерсанта (індивідуальний або колективний суб'єкт), яке класифікується за видами ("за обов'язком", "за необхідністю", "за бажанням", "в силу реєстрації", "невеликий комерсант", "за формою") в розділі 1 Німецького торговельного зводу (НТЗ). Відповідно до §343 НТЗ торговельними є всі угоди комерсанта, що належать до ведення його торговельного промислу. При цьому застосовується презумпція торговельної угоди, передбачена §344 НТЗ: "Юридичні угоди, здійснювані комерсантом, у разі сумніву вважаються такими, що належать до ведення його торговельного промислу". Госп. дог. на відміну від цив-пр. дог. часто зачіпає публ. інтереси, обто його дія не обмежується впливом на сторони, а й позначається на інтересах держ. і сусп.. вцілому.

3.Ознаки г. дог-ру як спеціальної пр.-ї категорії. Особливий суб'єктний склад (зазвичай господарські договори укладаються за участю суб'єктів (суб'єкта) господарювання. Найчастіше сторонами в господарському договорі є суб'єкти господарювання, проте такі договори можуть укладатися і за участю інших учасників господарських відносин - органів/організацій господарського керівництва (при укладенні державних контрактів, зокрема), негосподарських організацій (для задоволення їх господарських потреб у продукції, роботах, послугах суб'єктів господарювання), громадян (для забезпечення здійснення ним спільної діяльності щодо заснування суб'єктів господарювання) як засновників суб'єктів господарювання.Спрямованість на забезпечення господарської діяльності учасників договірних відносин - матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, реалізації виробленої ними продукції (робіт, послуг), спільній діяльності щодо створення нового суб'єкта господарювання (господарської організації), спільного інвестування, координації господарської діяльності та ін.Тісний зв'язок з плановим процесом, насамперед внутрішньофірмовим плануванням учасників господарських відносин, а також державним (щодо суб'єктів, які функціонують на державній формі власності, підприємств-мопополістів) і комунальним (щодо підприємств та організацій комунальної форми власності). Ця риса господарських договорів пов'язана з попередньою і віддзеркалює специфіку господарської діяльності - її систематичність, що потребує планування як обов'язкового елемента організації такої діяльності.Поєднання в господарському договорі майнових (виготовлення/передача продукції, її оплата тощо) та організаційних елементів (визначення порядку виконання, передання-приймання виконання, підстав дострокового розірвання договору, порядку розгляду спорів між сторонами договору тощо).Обмеження договірної свободи з метою захисту інтересів споживачів (вимоги щодо якості та безпеки товарів, робіт, послуг) та загальногосподарських інтересів, у тому числі щодо захисту економічної конкуренції, національного товаровиробника тощо (типові договори, заборона застосування методів недобросовісної конкуренції, обов'язковість укладення державних контрактів для окремих категорій суб'єктів господарювання, ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій тощо). Можливість відступлення від принципу рівності сторін (державні контракти, договори приєднання, договори, що укладаються в межах рамочних контрактів).Господарський договір - це зафіксовані в спеціальному правовому документі на підставі угоди зобов'язання учасників господарських відносин (сторін), спрямовані на обслуговування (забезпечення) їх господарської діяльності (господарських потреб), що грунтуються на оптимальному врахуванні інтересів сторін і загальногосподарського інтересу.

4.Класифікація г. Дог. За теорією збов‘язального пр.

Теорія зобов'язального права класифікує госп.дог. за кількома критеріями. За суб'єктним складом розрізняють дво- і багатосторонні договори. Прикладом першого є поставка продукції. Прикладом 2 дог. є перевезення вантажів: у ньому беруть участь перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач - особа, уповноважена одержати вантаж (ст. 358 Цивільного кодексу). Залежно від юридичної підстави укладення: - планові госп. договори, які укладаються на підставі державних замовлень і зміст яких має відповідати цим замовленням. Особливою їхньою ознакою є те, що держава гарантує оплату продукції, робіт, послуг за державними контрактами, а також те, що держава може надавати економічні пільги виконавцям цих договорів.; - регульовані госп. дог., які укладаються на поставку продукції, виконання робіт, надання послуг на підставі господарських намірів сторін, юридично виражених істотними умовами договорів. Залежно від способу виникнення розрізняють формальні, реальні і консенсуальні господарські договори. Для укладання формального госп. договору необхідні два моменти: узгодження волевиявлення сторін та вираження волі у певній формі. Для укладання реального госп. договору необхідні не тільки узгодження волі сторін, а й передача речі - об'єкта договору. Консенсуальні договори - це такі госп. договори, які виникають у момент реальних намірів сторін, недвозначно виражених словами або конклюдентними діями.

За способом оферти і визначення змісту розрізняють: - договори приєднання. Це госп. договори, у яких одна 1 наперед визначає істотні умови майбутнього дог. Іншій стороні залишається або прийняти їх, або не вступати в договір (перевезення вантажів, страхування тощо); - договори, зміст яких сторони визначають при їх укладанні. За змістом істотних умов розрізняють прості і складні господарські договори. Прості договори мають у своєму тексті майнові елементи лише одного виду договору: поставки, міни, перевезення і т. ін. У складних господарських договорах поєднуються майнові елементи двох і більше договорів. Наприклад, у договорі підряду на капітальне будівництво - поставка, підряд, майновий найом.

5.Нормативна класифікація г.дог.Нормативна класифікація господарських договорів здійснюється за предметною ознакою, тобто залежно від видів майнових відносин, які є предметом відповідних договорів.договори на реалізацію майна (купівлі-продажу, поставки, міни/бартеру, контрактації сільськогосподарської продукції, забезпечення електроенергією, газом, водою тощо);договори на передачу майна в користування (безоплатне користування майном, оренда, лізинг);підрядні договори (підряд на капітальне будівництво, підряд на виконання проектно-вишукувальних, дослідно-конструкторських та інших робіт);транспортні договори (перевезення вантажів, буксирування, тайм-чартеру, подачі та забирання вагонів, експлуатації залізничної під'їзної колії та ін.);договори на надання послуг (фінансових, консалтингових, щодо охорони об'єктів, зберігання майна та ін.);договори про спільну діяльність - договори про кооперацію, про спільну інвестиційну діяльність, про заснування господарської організації корпоративного типу, що діє на підставі статуту (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, статутне господарське об'єднання) та ін.;засновницькі договори (договори, що відіграють роль установчого документа господарської організації корпоративного типу - повного товариства, командитного товариства, договірних господарських об'єднань - асоціації, корпорації).