МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРНУ ТА ЗВ`ЯЗКУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІКО – ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНИВЕРСИТЕТ

ТРАНСПОРТУ

Кафедра: « Економічна теорія»

Економіко – географічна характеристика господарства

Черкаської області

Розрахунково-графічна робота

з дисципліни «Регіональна економіка »

Науковий керівник : Швець П. А.

Виконала студентка I курсу

спеціальності «Фінанси і кредит»

Хізбуліна Т. О.

Київ – 2013 р.

ЗМІСТ

Вступ:

Розділ 1. Місце і роль регіону в республіканському поділі праці.

1.1.Економіко-географічне положення.

1.2.Природні умови і ресурси.

1.3.Населення, трудові ресурси, зайнятість.

Розділ 2. Характеристика господарства регіону.

2.1. Промисловість.

2.2. Сільське господарство.

2.3. Транспортне забезпечення розвитку регіону.

Розділ 3. Сучасні проблеми та перспективи розвитку регіону.

3.1. Проблеми соціального та економічного розвитку регіону і шляхи їх подолання.

3.2. Перспективні напрями соціально-економічного розвитку регіону.

Висновки

Список використаних джерел.

Вступ:

Сучасний етап становлення національної економіки потребує винайдення докорінно нових підходів до формування політики регіонального розвитку ,яка б забезпечила стале економічне зростання країни в цілому. Вирішення регіональних проблем економічного і соціального розвитку набуло особливої актуальності на порозі нового тисячоліття сил та детальний ретроспективний аналіз пропорційно – цілісних систем обласного рангу ,визначення основних параметрів їх сучасного функціонування та вихідної природно – ресурсної і соціально – економічного розвитку регіону . Однією з таких соціально – економічних систем є Закарпатська область,обертом дослідження якої є господарський комплекс та розвитку і розміщення продуктивних сил .

Сучасні форми і методи управління на загальнодержавному рівні і на рівні такого специфічного об’єкта ,як регіональні соціально – економічні системи ,не сприяють раціональному використанню наявного потенціалу та ефективному розвитку продуктивних сил . За умов ,коли відтворювальній процес у трансформаційному суспільстві характеризується нестабільністю ,держава втратила важелі впливу на розвиток окремих галузей ,а антикризове і посткризове регулювання соціально – економічного регіонального розвитку ще не сформувалося як цілісна система . Відтак втрачаються оптимальні структурні пропорції та просторові пріоритети соціально – економічної сфери країни ,руйнується її інфраструктурна складова , загострюється проблема економічної безпеки . У зв’язку з цим особливої уваги потребує розгляд практики регулювання соціально – економічного розвитку на рівні регіону ,оскільки саму тут зосереджені засоби виробництва ,предмети праці , інноваційно – інвестиційний потенціал та потребі внутрішнього ринку ,які потребують формування адекватних механізмів антикризового регулювання соціально – економічного розвитку старопромислового регіону в умовах невизначеності та ризику .

Метою курсової роботи є дослідження соціально – економічного стану та розробка практичних рекомендацій щодо напрямів регулювання соціально – економічного розвитку регіону .

Для досягнення поставленої мети в роботі були визначені та реалізовані такі наукові завдання :

- визначити регіональні особливості ресурсного забезпечення розвитку продуктивних сил регіону .

- провести оцінку ефективності використання потенціалу регіональної економіки Закарпатсяка область .

- проаналізувати транспортну складову розвитку продуктивних сил регіону та виявити їх особливості .

- розробити напрями соціально – економічного розвитку економічної системи регіону в умовах нестійкого економічного середовища .

Об’єктом дослідження є процес соціально – економічного розвитку регіону в сучасних умовах .

Предметом дослідження є теоретико – методологічні та прикладні аспекти формування ефективної системи регулювання як фактору уникнення або мінімізації впливу кризових ситуацій на соціально – економічний розвиток продуктивних сил старопромислових регіонів України .

Методи дослідження .У роботі використано : методі аналізу і синтезу для розробки напрямів регулювання соціально – економічного розвитку регіону ; логічний та порівняльний аналіз – для оцінки ефективності діючих механізмів регіональної економіки політики та взаємозв’язку ринкового і державного механізмів забезпечення економічної безпеки держави і регіону ;системний підхід – для розгляду соціально – економічної сфери як цілісної системи взаємодіючих елементів регіональної економічної системи ;економіко – статистичний - для аналізу сучасного стану соціально – економічного розвитку регіону .

Розділ 1. Місце і роль регіону в республіканському поділі праці.

1. Економіко-географічне положення

Черкаська область розташована у центральній частині України, в басейні середньої течії Дніпра. Межує на півночі з Київською, на сході – з Полтавською, на півдні – з Кіровоградською і на заході – з Вінницькою областями.

Площа Черкаської області становить 20,9 тис. кв. кілометрів, що складає 3,5 % території держави (18 місце в Україні).

Область простягнулася із південного заходу на північний схід на 245 км, із півночі на південь – на 150 км. Крайня північна точка лежить неподалік від села Кононівка Драбівського району, південна – поблизу села Колодисте Тальнівського району, західна – біля села Коритня Жашківського району, східна – неподалік села Стецівка Чигиринського району. За математичними розрахунками географічним центром області є точка поблизу села Журавки Городищенського району.

Територія Черкаської області в цілому рівнинна і умовно поділяється на дві частини – правобережну і лівобережну. Переважна частина правобережжя розміщена в межах Придніпровської височини з найвищою точкою області, що має абсолютну висоту 275 м над рівнем моря (поблизу Монастирища). В прилягаючій до Дніпра частині правобережжя знаходиться заболочена Ірдино-Тясминська низовина, а також підвищення – Канівські гори. Низинний рельєф має лівобережна частина області, яка розташована в межах Придніпровської низовини.

2. Природні умови і ресурси.

Більша частина території району — хвиляста рівнина, розчленована ярами, балками і річками. Клімат помірно континентальний, теплий, на півдні — недостатньо зволожений, сприятливий для розвитку багатогалузевого сільського господарства. В структурі природно-ресурсного потенціалу найважливішими є земельні ресурси. Земельні угіддя характеризуються високою родючістю і розораністю. Ґрунти переважно чорноземи. Водночас, у районі найвищий рівень еродованості земель, який місцями досягає 50 %. Це ускладнює господарське використання території.

Водними ресурсами район забезпечений недостатньо, хоча тут протікають Дніпро, Південний Буг, багато малих рік. Є незначні запаси лікувальних вод. Найбільш типові — степові ландшафти. Ліси займають незначні площі в Черкаській області. Серед мінеральних ресурсів району важливе місце належить покладам бурого вугілля (частина Дніпровського буро-вугільного басейну): воно видобувається поблизу міст Олександрія та Ватутіне (обсяги видобутку незначні і не перевищують 0,5 млн т).

Невеликі запаси торфу мають місцеве значення. У східній частині Кіровоградської області знаходяться поклади уранових руд. У південно-західній частині району, в Побужжі, розвідано хромітові та нікелеві руди. Ведуться підготовчі роботи до експлуатації Кіровоградського залізорудного району. Є тут і поклади графіту (Завалівське родовище), значні запаси будівельних матеріалів — гранітів, габро, лабрадоритів, каолінів, вогнетривких глин. Кіровоградщина перспективна також на алмази.

3. Населення, трудові ресурси, зайнятість.

Розміщене по території нерівномірно, щільність його зменшується з півночі на південь, а середній її показник становить 51 особу/км2, сільського — 23 особи/км2. Тривалі негативні демографічні процеси призвели до значного скорочення населення. Природний приріст тут--7 %о і є значно нижчим від середнього в Україні. Ускладнюють ситуацію і постійні міграції населення за межі регіону. Тривалі негативні демографічні процеси призвели до деформації вікової структури населення (1/3 населення — пенсіонери) і зростання демографічного навантаження.

Рівень урбанізації невисокий, частка міського населення в загальній чисельності населення району становить 58 %. У регіоні 28 міст, серед яких переважають малі. Найбільші міста району — Черкаси, Кіровоград, Олександрія, Умань, Сміла.

Економічно активне населення — 1,1 млн осіб. Основна частка трудових ресурсів району зайнята у матеріальному виробництві, проте рівень зайнятості невисокий — не перевищує 65 %. Рівень безробіття — 10 % — один з найвищих в Україні, а рівень доходів населення — низький, що створює соціальну напругу в регіоні. Етнічний склад населення досить однорідний. Українці становлять майже 90 %.

Трудові ресурси - частина населення, яка має необхідний фізичний розвиток, розумові здібності та знання для роботи в усіх сферах економічної діяльності. До складу трудових ресурсів включаються особи у працездатному віці, крім інвалідів I та II груп та громадян, що одержують пенсію на піль­гових умовах, які не працюють та особи пенсійного віку і підлітки, зайняті в галузях економіки. Соціальну суть категорії “трудових ресурсів” становлять люди у певних виробничих умовах, а економічну - робочий час, необхідний для виконання суспільно корисної праці.

 Рівень використання трудових ресурсів визначається:

• зайнятістю у громадському виробництві (відношення кількості працівни­ків, які беруть участь у громадському виробництві до їх загальної чисе­льності);

• ступеню повноти використання фонду робочого часу працівників у громадському виробництві;

• розміром сезонності праці.

 Останніми роками на селі спостерігаються негативні тенденції у вико­рис­танні трудового потенціалу. Участь населення у суспільному виробництві та осо­бистому підсобному господарстві супроводжується низьким рівнем про­дук­тивності праці. У сільськогосподарському виробництві України зай­ня­то 4,9 млн. чол., або 24,4% від загальної чисельності, що значно більше, ніж у розвинутих країнах світу, а продуктивність праці у 5-7 разів нижча. В га­лузях сільської соціальної інфраструктури працює 840 тис. чол. Масовим явищем в Україні стала праця на присадибних та содово-городніх ділянках, в якій беруть участь, за оцінками фахівців, понад 80 відсотків всіх сімей.

Зайнятість населення виступає одним з головних індикаторів трансформаційних процесів в економіці. Характерною особливістю сільського ринку праці на нинішньому етапі здійснення аграрної реформи є збереження тривалої негативної тенденції зростання обсягів як відкритого, так і прихованого безробіття серед сільського населення. Криза в останній впродовж десятирічного періоду призвела до різкого скорочення попиту на робочу силу як безпосередньо в сільській місцевості, так і за її межами.

Зайнятість - це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням осо­бис­тих та суспільних потреб, що приносять їм дохід (наявність оп­лачуваної ро­боти). Вона розрізняється за такими ознаками: трива­лі­стю робочого періоду та рівнем оплати (повна та неповна); кіль­кістю робочих місць, які займає кон­к­ретна особа (первинна та вторинна, повна та неповна); реєстрацію (зареєст­рована та незареєст­ро­вана).

 До населення, зайнятого у всіх сферах економічної діяльності, належать наступні категорії:

• громадяни, які  працюють за наймом на підприємствах, в установах, ор­га­ні­заціях незалежно від форм їх власності;

• особи, що самостійно забезпечують себе роботою (підприємці, фер­ме­ри), а також безоплатно працюючих членів сімей;

• працівники зайняті в органах влади, управління та громадських орга­ні­за­ці­ях, релігійні служителі;

• громадяни, які проходять службу в армії, військах, спецконтингентах;

• особи, що проходять професійну підготовку, підвищують кваліфікацію або навчаються в денних формах різних закладів освіти;

• особи, що виховують дітей, доглядають хворих, інвалідів та людей по­хи­­ло­го віку;

• іноземні громадяни, що працюють в Україні. 

Показник зайнятості  населення в усіх сферах економічної діяльності є інтегральним. Методика його розрахунку ґрунтується на системі показників, сфор­­мованих з різних джерел та ув’язаних за методологією, сферами охоп­лен­ня та періодичністю. Наявна інформаційна база дозволяє здійснювати такі роз­рахунки з ймовірною точністю по Україні в цілому, в тому числі по  адміністративних територіаль­них одиницях (область, район).

Дані про чисельність населення, зайнятого у галузях економіки, роз­раховується в середньому за рік на підставі даних підприємств та організацій (про чисельність працюючих за наймом тощо), матеріалів вибіркового обсте­ження населення з питань економічної активності (про чисельність зайнятих самостійною діяльністю та в особистому підсобному господарстві), вибір­ко­вого обстеження селянських (фермерських) господарств та дорахувань на чи­се­льність, виявлену під час вибіркового обстеження з питань неформальної зай­нятості. Це означає, що працівники, які фактично відпрацювали менше вста­нов­леної норми робочого часу (через відпустки з ініціативи адміністрації, тим­ча­сову непрацездатність тощо), перераховуються в еквівалент повної зай­нятості (повного робочого дня).

Працівники, які перебували в оплачуваних щорічних або додаткових відпустках та інших випадках збереження за ними повністю заробітної плати, включаються як такі, що повністю відпрацювали робочий час, тобто як цілі фізичні одиниці.

Розділ 2. Характеристика господарства регіону.