Задачі і завдання

1. Під час розгляду справи про обвинувачення Коцюби у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, у головуючого в судовому засіданні судді Павличка виник сумнів щодо кваліфікації дій підсудного. В одній з перерв у судовому засіданні він зателефонував судді апеляційного суду Федорчуку, поділився з ним своїми сумнівами, але чіткої відповіді від нього не одержав. Знаходячись під час перерви в кабінеті судді, він з іншими суддями цього суду продовжувв обговорювати це питання. В цей час до них зайшли прокурор і захисник Коцюби, які також прийняли участь в обговоренні питання щодо кваліфікації дій підсудного і висловили свої міркування. Так і не дійшовши єдиної думки, суддя продовжив засідання. Він заслухав судові дебати, останнє слово підсудного і вийшов до нарадчої кімнати для постановлення вироку. Оскільки постановлення вироку затягувалось, головуючий вийшов з нарадчої кімнати, зайшов до кімнати секретаря судового засідання і попросив її приготувати для нього чай. В цей час до нього підійшов прокурор і поцікавився, чи ще довго буде постановлятися вирок. Після того, як був постановлений і проголошений вирок, захисник засудженого адвокат Гикавка подав на нього апеляцію. Обґрунтовуючи неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого, він вказав також на порушення судом вимог ст. 322 КПК України і просив апеляційний суд змінити вирок, перекваліфікувавши дії засудженого на ч. 3 ст. 296 КК, та вказати головуючому суду Павличку на порушення процесуального закону, винісши про це окрему ухвалу.

1. Що слід розуміти під таємницею нарадчої кімнати і яке значення має дотримання вимог ст. 322 КПК України для постановлення законного і обґрунтованого вироку?

2. Чи можна вважати порушеною таємницю нарадчої кімнати, якщо:

а) суддя (один із суддів) виходив з нарадчої кімнати для вирішення питань, які не пов’язані з кримінальною справою?

б) якщо під час постановлення вироку в нарадчу кімнату заходили запасний засідатель або секретар судового засідання;

в) якщо під час наради суддів головуючий вів телефонні розмови з іншими особами щодо обставин справи?

г) якщо суддя (один з суддів), який брав участь у постановленні вироку, розповідав про висловлювані під час постановлення вироку міркування?

3. Чи вважається порушення таємниці нарадчої кімнати істотним порушенням вимог закону, що тягне обов”якове скасування вироку?

4. Яке рішення має прийняти апеляційний суд на скаргу захисника в описаній ситуації?

2. Під час обговорення в нарадчій кімнаті питання про те, яка міра покарання повинна бути призначена неповнолітньому підсудному Івашку, якого судді щойно визнали винним у вчиненні злочину, передбаченого п.п. "4" і "6" ч.2 ст. 115 КК, народні засідателі настоювали на обранні довічного позбавлення волі.

Головуючий в судовому засіданні суддя апеляційного суду Бубка роз'яснив, що таке рішення суду буде незаконним, оскільки відповідно до чинного кримінального закону України (ст. 64 КК) довічне позбавлення волі не може бути застосовано до осіб, які не досягли на час вчинення злочину повноліття. Проте народні засідателі не погодилися з таким розумінням і настоювали на постановленні обвинувального вироку з призначенням покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Враховуючи, що всі професійні судді, які брали участь у розгляді справи, дійшли висновку про необхідність призначення покарання підсудному у вигляді позбавлення волі на строк 15 років, суд постановив саме такий вирок. Народні засідателі відмовились його підписати.

1. Яким вимогам має відповідати вирок суду?

2. Який порядок наради суддів при постановленні вироку?

3. Який порядок складення вироку і його підписання?

4. Що таке окрема думка судді і яке вона має процесуальне значення?

5. Як має поступити головуючий в описаній ситуації?

3. Складіть письмову довідку про вступну частину вироку, вказавши в ній: які дані про особу підсудного мають бути вказані у вступній частині. При цьому врахуйте роз'яснення, які дав Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 29 червня 1990 р. (п.14).

Складіть письмову довідку про мотивувальну частину обвинувального і (окремо) виправдувального вироку. При цьому порівняйте ст. 324 і ст. 334 КПК та використайте п.п. 15,16-23 названої постанови Пленуму Верховного Суду України.

4. Зробіть правовий аналіз і дайте правильне вирішення такої ситуації.

В мотивувальній частині обвинувального вироку в справі про обвинувачення Копиленка Ф. П. у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 КК України, суд вказав: "Підсудний Копиленко Ф. П. винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав. Проте вина його підтверджується показаннями свідків Якуби П.Г., Петренка Л.К. та Федорової 3., які були очевидцями побиття підсудним потерпілого і спричинення йому тілесних ушкоджень. Цю обставину підтверджують також свідки Гуренко П.Д. та Яблонська Л.В., які хоч і не були допитані в судовому засіданні, але дали показання на досудовому слідстві. Ці показання підсудній, як і інші дані про його вину, не міг спростувати. Пояснення підсудного про те, що тілесні пошкодження потерпілому завдані ним в стані необхідної оборони є голослівними. В підтвердження цього факту він не привів жодних доказів. Вина ж його, крім перелічених доказів, підтверджується і висновком судово-медичної експертизи.

Виходячи з наведеного, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, визнає Копиленка Ф. П. винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 КК України".

1. Чи правильно складена мотивувальна частина вироку в описаній ситуації? В чому її недоліки?

2. Для обгрунтування своєї відповіді використайте роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, дані в Постанові від 29 червня 1990 р. (п.п. 15-17).

5. Складіть письмову довідку про резолютивну частину вироку обвинувального і окремо – виправдувального. Крім того, вкажіть, як у вироку суду (в його мотивувальній і резолютивній частинах) мають знайти відображення такі обставини:

1. Підсудний обвинувачувався у вчиненні кількох злочинів, які передбачені різними статтями кримінального закону. В ході судового слідства обвинувачення у вчиненні деяких з них не підтвердилось.

2. Підсудний обвинувачувався у вчиненні декількох злочинів, які кваліфіковані однією нормою кримінального закону (наприклад, декілька крадіжок). В ході судового слідства обвинувачення у вчиненні деяких з них (однієї) не підтвердилось.

3. Підсудний вчинив один злочин, який помилково був кваліфікований за декількома статтями кримінального закону (наприклад, умисне вбивство, вчинене учасниками банди (ст. 257 і ст. 115 КК України).

4. В ході судового слідства суд визнав необхідним кваліфікувати окремі епізоди злочину за статтею закону, за якою підсудному не було пред'явлено обвинувачення (наприклад, дії обвинуваченого кваліфіковано за ч. 1 ст. 185 КК, а суд вважає, що окремі епізоди необхідно кваліфікувати за ст. 364 КК України).

Для обґрунтування своєї відповіді використайте роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, дані в постанові від 29 червня 1990 р.

6. Гриньків Ф. І. обвинувачувався в тому, що, їдучи на закріпленому за ним автомобілі по вулиці, де знаходилось багато пішоходів, проявив необачність – не зауважив, як з правого боку за ходом автомобіля до нього наблизився Паньків А. Була ожеледь і при гальмуванні (спереду на віддалі біля 5 м. був пішохідний перехід) автомобіль закинуло і задня частина кузова вдарила потерпілого. Від одержаних тілесних ушкоджень останній помер. Провівши судове слідство, суд дійшов висновку, що Гриньків не порушив правил вуличного руху, і виніс виправдувальний вирок за недоведенням участі підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Суд також відмовив у задоволенні цивільного позову, заявленому дружиною померлого Паньківа.

1. Чи суд правильно визначив підставу виправдання підсудного?

2. За якими підставами може бути постановлено виправдувальний вирок?

3. Чи впливають підстави виправдання на вирішення цивільного позову у кримінальній справі?

7. Томаша, якого звинувачували у розкраданні майна на суму 6000 грн. та у службовій недбалості із заподіянням шкоди на суму 15000 грн., вироком місцевого суду було виправдано, відповідно, за відсутністю у його діях складу злочину та недоведеністю його участі у вчиненні злочину. Заявлений до Томаша цивільний позов суд залишив без розгляду.

Чи правильно поступив суд у даній ситуації?

8. Одночасно з вироком суд постановив окремі постанови щодо потерпілих Максимова та Михайлова. У них суддя зазначив, що 20 грудня 2006 р. потерпілі не з’явилися без поважних причин на судове засідання, а 24 грудня відмовились давати показання і порушували порядок у судовому засіданні. Окремі постанови було надіслано адміністрації за місцем роботи потерпілих.

Чи правильно поступив суд у даній ситуації?