Тематичний «вогник»

Даним видом «вогника» є «розмова на певну тему, що характеризується деякою абстрагованістю, філософським або публіцистичним змістом» [2, с. 42].

Основу тематичного «вогника» складають технології диспуту, бесіди, дискусії або дискурсії*.

Для тематичного «вогника» добирається серйозна, об'ємна, суспільно значуща, актуальна тема «від якої (або, навпаки, до якої) ви почнете (поведете) свою розмову» [2, с. 42].

Ви можете говорити про романтиків, про Людину з великої літери, про героїв війни і про світ, про добро і зло, про любов і дружбу, про подвиги і славу, про молодь і права дитини тощо. Зрозуміло, теми «вогників» цим не вичерпуються, їх може бути безліч.

І звичайно ж, необхідно пов'язати обговорювану тему з життям вашого загону, вашого дитячого об'єднання, з тим, що відбувається у житті дітей і підлітків в той або інший момент.

Педагог може підготувати і провести цілу серію тематичних «вогників» для дітей свого загону, або організувати всі «вогники» як тематичні, включаючи «вогник» знайомства і «вогник» прощання. Потрібно тільки підібрати актуальну тему.

Освітній потенціал тематичного «вогника» великий, оскільки подібний «вогник» сприяє:

• глибшому осмисленню дітьми наявних знань і життєвого досвіду;

• формуванню ціннісного відношення до предмету обговорення;

• шанобливому ставленні до думки співрозмовника;

*дискурсія – колективне розмірковування над питанням, проблемою, що включає або не включає елементи суперечки, яка ведеться з метою пошуку оптимального рішення.

• формуванню світогляду, життєвій позиції людини;

• розвитку взаєморозуміння між членами групи (колективу);

• розвитку вміння формулювати думки і публічно їх висловлювати;

• вести колективний пошук істини.

Для того, щоб «вогник» пройшов вдало, педагогові (або іншим ведучим тематичного «вогника», адже ними можуть стати самі діти) необхідно врахувати ряд умов:

а) при виборі теми, відборі змісту і прийомів ведення розмови потрібно враховувати вікові особливості та потреби дітей;

б) учасники (як діти, так і сам вожатий) повинні володіти достатньою базою знань, життєвим досвідом для формулювання ідей, думок та їх обґрунтування;

в) на «вогнику» треба створити сприятливий мікроклімат, обстановку, що налаштовує до вільного висловлювання думок;

г) педагог (ведучий) повинен володіти технологіями дискусії і дискурсії;

д) діти повинні бути зацікавлені в обговоренні тієї чи іншої теми, проблеми.

У тематичному «вогнику» повинно бути обов'язково:

• різностороннє обговорення теми, проблеми;

• створення умов для активного висловлювання ідей, думок;

• дотримання всіма учасниками коректності ведення розмови.

Конфліктний «вогник»

Конфліктний «вогник», або «вогник-відверта розмова», – це особливий вид «вогника», який проводиться не більше 1 –2 раз на зміну.

У коммунарскій методиці «вогник-відверта розмова» була одним з найважливіших, оскільки на цьому «вогнику» не аналізувався день, справа, або ж конкретні вчинки, а обговорювався кожен член загону як особа, давалася суспільна характеристика, оцінка йому як людині, товаришеві, членові колективу» [2, с. 33].

Подібний «вогник» важкий як для дітей, так і для вожатого. Дітям нелегко подолати бар'єр психологічного комплексу «помилкового товариства». Для вожатого нелегко створити такий настрій, щоб «вогник» не перетворився на розбір персональних справ, не став судилищем, місцем зведення рахунків і взаємних звинувачень.

Необхідність у проведенні подібних «вогників» виникає, коли у загоні, у взаєминах дітей зароджується конфлікт, відбувається неординарний випадок, з'являється складна ситуація. Звичайно, вожатий намагається вирішити проблему різними шляхами: ретельніше продумує індивідуальну зайнятість дітей, спільну діяльність, організовує заняття разом з психологами тощо. І, зокрема проводить конфліктний «вогник», якщо приходить до думки, що такий «вогник» потрібний його загону.

За структурою даний «вогник» схожий з «відвертою розмовою», оскільки тут іде обговорення ситуації, дається оцінка вчинку, але не кожному членові загону, а безпосередньо проблемі, ситуації, причинам їх виникнення і можливим наслідкам.

Звичайно, так або інакше, на «вогнику» відбуватиметься обговорення дій дітей, причетних до виникнення конфлікту. Також можливий дотик до надзвичайно складної якості індивідуальної самосвідомості дитини – її самооцінки. Тому подібний «вогник» готується з особливою ретельністю.

Важлива також тональність розмови. Слід завжди нагадувати, що обговорюють не людину, а й вчинок, підкреслюючи тим самим, що самої людини не прирівнюють до вчинку, що важливі ті мотиви, через які вчинок було здійснено.

Вожатому (а цей «вогник» веде тільки він!) необхідно чуйно ловити кожне слово і, за необхідністю повернути розмову в потрібне русло, не допускаючи принизливої критики, взаємних образ, з'ясування стосунків.

Подібний «вогник» завжди повинен закінчуватися на оптимістичній ноті, конструктивно, а це означає, що після виявлення всіх причин виникнення конфлікту, повинні бути продумані шляхи їхнього усунення, шляхи вирішення проблеми. Учасники повинні прийти до загальної думки: як діяти надалі, що робити всім і кожному. А кожен, в свою чергу, повинен усвідомити ступінь особистої відповідальності та можливі наслідки.

У конфліктному «вогнику» обов'язково повинно бути:	У конфліктному «вогнику» не повинно бути:
особлива тональність розмови;	розбору «персональних справ»;
«легенда», приклад або позначення зразкових шляхів виходу з ситуації, що склалася;	зведення рахунків, взаємних образ, неприборканої критики.
обговорення за принципом «вільного мікрофону»;
природність в організації і проведенні (у жодному випадку подібний «вогник» не повинен бути просто надуманий вожатим).

«Вогник» прощання

Це останній «вогник» у вашому загоні, до нього в думках готуються і діти, і вожаті за декілька днів до закінчення зміни. Особливому емоційному стану сприяє атмосфера майбутньої розлуки, все частіше звучать слова «останній», «завершальний», «прощальний».

Прощальний «вогник» має свою специфіку, що відрізняє його від усіх інших «вогників», свої особливості:

• «загін знаходиться на вищому щаблі свого розвитку як колектив. Близька розлука забарвлює взаємини в теплі і зворушливі тони» [2, с. 46];

• специфічне емоційне тло, на якому проходить «вогник» прощання. Останній «вогник» як «старт нового життя загону вже за межами табору. Створення саме такого емоційного настрою – одне з головних завдань «вогника» прощання» [2, с. 47];

• зміст розмови – це не просто відповіді на питання, що було гарного, поганого тощо. Це розмова про те, що зробив кожен представник загону, яким він став, що в нім змінилося, що і як буде у кожного з дітей після табору.

Але як побудувати такий «вогник», які методи, прийоми використовувати, в якому емоційному ключі повести розмову? Знайти відповіді на всі ці питання належить вожатому самому, оскільки прощальний вогник він також готує сам, це теж його подарунок загону.

Методичні рекомендації.

Якщо «вогник» прощання проводиться у вигляді тематичного «вогника», то це можуть бути форми «вогника»-мрії, «вогника»-фантазії. Все обговорення будується на аналізі значення минулих днів, проведених справ для «післятабірного» життя. На такому «вогнику» питома вага надається пісням, можна слухати музику, читати ліричні вірші, розповідати легенди, притчі.

На прощальному «вогнику» вручаються тільки значки або маленькі сувеніри на пам'ять від вожатого, від дітей один одному. Медалі, грамоти, дипломи, буклети тощо вручаються на підсумковому зборі загону.

Ч асто на прощальному «вогнику» загін домовляється про наступну зустріч і про листування. Це дуже відповідальний момент. Не кожній дитині вдається легко перенести момент розставання, на прощальному «вогнику» в дитині зароджується думка, що вона не залишиться наодинці. Вона зможе листуватися з дітьми і вожатими, ділитися думками, життєвими планами й особистими таємницями. Вона може зустрітися зі своїми друзями, приїхати в гості. Подібні думки допомагають легше сприйняти момент розлуки. А власне, чому тільки думки? Адже у багатьох випадках так і буває насправді.

У прощальному «вогнику» обов'язково повинно бути:	У прощальному «вогнику» не повинно бути:
настрій оптимізму;	поспішної розмови;
атмосфера стриманого смутку (іноді на прощальних «вогниках» діти тихо плачуть, але вожатий не повинен допускати гучних ридань і істерик);	безпринципної роздачі нагород і формального обговорення (хай краще зовсім не буде обговорення, і кожна дитина сама вирішить: – гідна вона нагороди чи ні? Чому? Що можна зробити? Як можна допомогти? тощо);
ритуал вручення нагород (після обговорення кожної дитини);	нескінченного потоку сліз.
роздуми над подальшою перспективою (домовленість про зустріч, листування, побажання).

Отже, ми розглянули основні види «вогників», які є традиційними для таборів відпочинку у даний час. Звичайно, неможливо описати все те, що необхідно продумати педагогові, перш ніж вести своїх дітей на «вогник». Неможливо описати всі способи і методи, за допомогою яких ведеться тонка нитка розмови, у кожного вожатого в арсеналі є свої знахідки, думки, прийоми.

Загальні методичні рекомендації.

Отже, що повинен зробити педагог при підготовці до «вогників», що необхідно продумати, приготувати, про що поклопотатися:

1. Вибір теми, предмету розмови, визначення головної думки, основного висновку.

2. Збір змістовного матеріалу (збірки віршів, пісень, афоризмів, кінофільми, відеофільми, слайди, приклади з життя тощо).

3. Складання сценарного плану «вогника», групування матеріалу; вибір прийомів ведення розмови; визначення питань для обговорення, прийомів активізації мислення дітей.

4. Вибір і підготовка місця проведення, необхідного реквізиту.

5. Вибір способів попередньої підготовки кожної дитини і загону в цілому до майбутнього «вогника» (прогулянка, розповідь легенди, музична година, КТД, зустріч з цікавою людиною, написання листів тощо).

6. Визначення способів створення сприятливої атмосфери на «вогнику»: відповідне оформлення місця, розташування по колу (підготовка заздалегідь стільців, лавок, колод, матраців тощо), відповідне музичне оформлення, доброзичливий тон спілкування.

К рім того, для успішного проведення «вогника» вожатому необхідно:

• добре знати матеріал - те, про що він збирається говорити (дати, імена людей тощо);

• придумати цікаву форму, спосіб ведення розмови і прийоми активізації дітей;

• перед початком «вогника» оцінити дітей, їхній фізичний стан, настрій і відповідно цьому впевнитись у плані проведення справи (можливо змінити місце, тривалість, щось додати або прибрати у розмові);

• якщо «вогник» проводиться із залученням гостей, необхідно заздалегідь попередити цих людей (домовитися про місце, час, про предмет розмови) і підготувати самих дітей;

• по можливості приготувати заздалегідь невеликі сувеніри, подарунки-сюрпризи для всіх учасників «вогника»;

• оптимальна тривалість «вогника» — не більше 1-1,5 години.

• «пролог» — момент встановлення контакту, введення в тематику «вогника», у суть розмови, створення необхідної атмосфери;

• «інструкція» — повідомлення умов взаємодії, правил розмови, поведінки кожного учасника;

• «дія» — певна діяльність, власне, розмова на «вогнику»;

• «кульмінація» — позначення головного висновку, узагальнення сказаного, віддзеркалення моменту практичного виходу з ситуації;

• «рефлексія» — повернення до самопочуття, що панувало протягом «вогника»; до думок, висновків, які зробив кожен для себе [6, с. 28].

«Вогник» – це особливе спілкування дорослого і дитини. Все те, що відбувається на «вогнику» (колективне обговорення, колективний аналіз, самоаналіз, колективна розмова) є найбільшою силою дії. Тому так непросто придумати, організувати і провести «вогник». На одному головне одне, на іншому – інше. А може, головне – плани на майбутнє, або відверта розмова, або розмова на певну тему, або присутність особливого гостя. «Вогник» – завжди «вогник». І як не схожі «вогники» знайомства і прощання, початку, середини або кінця зміни!

Отже, можна зробити висновок, що виховна можливість «вогника», цієї дійсно педагогічної знахідки, може перетворитися на дійсність лише за умови системності його використання і дотримання основних його правил і традицій.

Запитання для самоперевірки:

1. Які педагогічні завдання ставляться перед різними видами вогників?

2. Які характеристики притаманні конфліктному «вогнику»?

3. Якими методичними порадами Ви б насамперед керувалися організовуючи прощальний «вогник»?

4. Яку роль, на Вашу думку, відіграють «вогники» у процесі організації сучасних оздоровчих закладів?