
- •Аналіз драми а.П. Чехова «Три сестри»
- •Тема та ідея драматичного твору
- •Конфлікт
- •Композиція
- •Архітектоніка п’єси
- •Сюжет і фабула драматичного твору
- •Драматична дія
- •Дійові особи
- •Жанрові особливості драматичного твору
- •Функцій діалогів та монологів у п’єсі
- •Особливості авторських ремарок
- •Сценічна історія та сучасна інтерпретація
- •Висновок
Драматична дія
Загальний смисловий малюнок драми «Три сестри» виконаний трохи інакше, аніж в перших трьох діях, де події існують в руслі наміченої моделі. Відносна рівновага між зовнішнім і внутрішнім світом і спостерігається вже в авторському коментарі до першої дії. У описі примітна відсутність кордону між двома запланованими типами простору, реалізованими в будинку і на подвір’ї, тому авторське відчуття «сонячно, весело» є спільним для них.
Ремарки, що передують другій та третій дії, також фіксують внутрішню точку зору автора і одночасно відзначають звуження зовнішнього простору персонажів.
Звуження художнього простору в драмі супроводжується новим явищем. Більш значне смислове навантаження починає виконувати звук.
Дійові особи
Всього в п’єсі задіяні 14 осіб, яких можна поділити на головних, другорядних та епізодичних героїв.
Головними героями є:
Прозоров Андрій Сергійович — старший в сім’ї. Андрій мав за мету вивчитися в московському університеті і отримати посаду викладача та й навіть професора. Посада робітника земської управи просто обурювала його. Але життя внесло свої корективи — Андрій добровільно пішов на цю посаду. Не зовсім обдуманий шлюб також не додавав йому впевненості, оскільки йому не вдалося створити міцної родини.
Ольга — старша з сестер. Працює в гімназії вчителькою, згодом її обирають директором. Найбільше з усіх сумує за померлим батьком. Ольга нещаслива в коханні і згодна кинути все, аби тільки знайти достойного чоловіка.
Маша — середня сестра. Невдалий шлюб вибив її з арени основних подій, але раптова поява Вершиніна дає жінці надію на майбутнє. Під кінець драми Маша знову втрачає віру в життя. Вона постійно наспівує собі під ніс пісеньку покладену на вірш «У лукоморья дуб зеленый», хоча й не розуміє навіщо.
Ірина — наймолодша з сестер. Найенергійніша й найсильніша поміж усіх, оскільки при будь-яких труднощах не втрачала впевненості в собі. Мабуть, цим вона й подобалась не дуже надійним чоловікам. Навіть вбивство нареченого спонукало її на благородну справу.
Всіх головних героїв об’єднує одна мета — повернутися до Москви, бо там «життя кипить» і лише там можна цілком реалізуватись освіченій людині.
До другорядних персонажів відносяться:
Наталія Іванівна — спершу дуже вразлива й сором’язлива, в кінці драми вона перетворюється в справжнього домашнього тирана. Попри всі її намагання бути дворянкою, в ній відчутні нотки «міщанства». Сестри Прозорови неодноразово це підкреслювали.
Вершинін Олександр Гнатович — командир артилерійської батареї, що знав батька Прозорових. Ніколи не втрачав віри в світле майбутнє, хоча й сам не намагався прикласти якихось зусиль для його побудови. Покинув кохану Машу, бо не зміг відмовитися від військового рангу.
Тузенбах Микола Львович — барон, що кохає Ірину. Заради коханої жінки відмовився від військового звання. Їх шлюб повинен був урятувати конфлікт, логічно завершити його, але не судилося — барона на дуелі вбиває Солоний, через ревнощі.
Кулигін Федір Ілліч — чоловік Маші, котрий дуже розчарував жінку. Завжди поводить себе як сліпий і неначе не бачить того, що дружина його більше не терпить й взагалі — кохає іншого.
Солоний Василь Васильович — постійно поводить себе як дурник, хоча друзі про нього дуже гарної думки. Прозорови його не терплять й неодноразово наголошують, що він зайвий у її компанії. Не дивлячись на це, Солоний дуже ніжно освідчується Ірині, але отримує різку відмову, що спонукає його до вбивства свого суперника.
Чебутикін Іван Романович — старий лікар, що кохав матір Прозорових. Головна його біда: алкоголізм, під впливом якого він пригнічує себе й взагалі втрачає відчуття реальності.
Федотік Олексій Петрович та Роде Володимир Карлович — молоді підпоручики, що кожною своєю появою трошки нейтралізують драматичність подій.
Другорядні герої тим, чи іншим чином впливають на дії й думки головних.
Епізодичні персонажі:
Ферапонт — старий сторож з земської управи. Постійно набридав Андрію зі своїми документами й підписами. Трохи глухий й живе в своєму уявному світі.
Анфіса — старенька жінка, яка все життя виховувала Андрія та сестер. Під кінець життя отримала свою долю щастя, переїхавши з Ольгою до нової квартири.
Найнезначніші, але все ж найщасливіші персонажі драми.