16. Філософія Давньої Індії. (проблема людини).

(2500-2000 р.д.н.е.) Зміст відображено у Ведах – стародавній пам’ятці індійської літератури, написані віршами і прозою.

До складу Вед входять Самхіти – 4 збірки віршованих гімнів, молитов і заклинань; Брахмани – коментар до текстів Вед, де тлумачиться одвічний смисл ритуалу; Упанішади – трактати релігійно-філософського плану. Принципи, закладені у Ведах є основою таких світоглядних систем як брахманізм, буддизм, джайнізм.

Характерною особливістю стародавньоіндійської філософії є те, що в ній простежується органічний процес переходу від міфологічно-релігійного світогляду до філософії.

Аналіз перших філософських систем даршан (філософія) можна прослідкувати в школах йога, санкх’я, веданта, чарвака-локаята тощо. Ці школи характеризуються неоднорідністю, а її основою є ставлення до Вед. Ті даршани, які визнають авторитет Вед (санкх’я, н’яя, вайшешика, йога, міма-нса, веданта), назив. астіка, а ті, що не визнають (чарвака-локаята, буддизм) – настіка.

Філософські ідеї школи йога виходять з своєрідного з’ясування питання про сутність відношення душі і тіла, духовного і тілесного. Сутність цього відношення у безперервному самовдосконаленню душі і тіла шляхом самозаглиблення людини у свій внутрішній світ, що реалізується через безпосереднє бачення, переживання.

Світогляд санкх’я базується на уяві, що в світі існують 2 самостійних начала: пракріті (першопричина світу об’єктів) і пуруша (“Я”, дух, свідомість). Пуруша пасивна, але наділена свідомістю, що становить її сутність. Всесвіт виник завдяки дії пуруші на пракріті. Санкх’я як філософська школа має свою систему категорій – це начало існування (органи чуття, розум, душа, дух…), а також пракріті і пуруша.

Школа міманса визнає реальність зовнішнього світу і заперечує роль Бога у його створенні; рішуче заперечує нереальність або ілюзорність світу. Світ вцілому вічний і незмінний, не має ні початку, ні кінця, хоча окремі речі в ньому здатні змінюватись, виникати і гинути. Визнаючи багатоманітність світу, зводять його до декількох категорій, таких як субстанція (основа всіх якостей, що існує у дв’яти модифікаціях: земля, вода, повітря, вогонь, ефір, душа (Атман), розум, час і простір).

Школа веданта представляє об’єктивно-ідеалістичну систему. Бере свій початок з вчення Упанішад. Основою є обгрунтування Брахмана (Бога), який є єдиною основою буття. Людська душа (Атман) ототожнена з Брахманом і його емпіричними втіленнями.

Школа вайшешика характеризується найбільш тісним зв’язком з природно-науковими уявленнями тодішнього суспільства. Вони розробляли такі традиції, як поєднання фізичних елементів – землі, води, світла, повітря тощо; уявлення, що всі предмети і явища дійсності (включаючи свідомість і мислення) є продуктом первинних атомів. За вайшешиком все існуюче обіймають 7 категрій: субстанція, якість, дія, загальне, особливе, притаманне, заперечення або небуття. Основною категорією є субстанція, яка виявляє сутність речей. Предметом пізнання є об’єктивно існуючий світ, який пізнається через сприйняття, висновок, пам’ять, інтуіцію тощо.

Чарвака-локаята не визнає Веди, не вірить у життя після смерті, заперечує існування Бога. Вирішуючи вічну проблему смислу життя, вбачає його в щасті. А щастя розуміє як насолоду, що має добуватися через діяльність людини, людина сама має це щастя створити.