66. Необхідність і свобода в людській діяльності Бердяєв н.А. «Философия свободы»

Співвідношення історичної закономірності та свідомої діяльності людей треба розглядати в діалектичному взаємозв’язку, який розкривається в категоріях необхідності і свободи. Історична необхідність – це те, що закономірно випливає з дії об’єктивних законів розвитку суспільства. Вона впливає на дії, вчинки людей, які в подальшому, зворотно впливають на цю необхідність, відкриваючи шляхи для розширення своєї свободи. Свобода є продуктом історичного розвитку людства. Дії об’єктивних законів людина уникнути не може. Свобода не означає протиставлення суб’єкта цим законам або звільнення від них. Такий шлях до свободи є ілюзорним. Реальна свобода досягається шляхом пізнання і використання необхідності. Свобода людини, як підкреслював Енгельс, полягає не в уявній незалежності від законів природи і суспільства, а в пізнанні їх та вмінні використовувати у своїй діяльності. Абсолютна свобода неможлива не тільки тому, що людина включена у всезагальні зв’язки з природою і суспільством, а ще й тому, що завжди обмеженими є її власні можливості. Природні і соціальні умови завжди обмежували і будуть обмежувати свободу особи. Людина не може бути повністю незалежною від зовнішніх природніх і суспільних умов. Це означає, що людина завжди має лише відносну свободу. При цьому зрозуміло, що рівень її свободи залежить від міри свободи суспільства, в якому вона живе.

Однією з особливостей взаємозв’язку свободи і необхідності є те, що необхідність виступає основним елементом свободи, її об’єктивним змістом. Характеристика свободи як пізнаної необхідності складає сутність її гносеологічного аспекту. Однак свободу не можна зводити тільки до необхідності. Досягнення свободи пов’язане не лише з пізнанням дійсності, а й з активною практичною діяльністю людини. Історична необхідність, на відміну від необхідності в природі, реалізується в діяльності людей. Необхідність обмежує свободу діяльності і разом з тим утверджує її.

Бердяєв Н.А. «Философия свободы» - Основним положенням є свобода як першооснова світу. Свобода – обов’язок людини. Свобода первинна, її не можна не звідки вивести, в ній можна тільки бути. Бог народжується зі свободи – з Нічого. І та сама свобода, тобто Ніщо, містить в собі все, в тому числі добре і зле. Свобода – внутрішня суть людини. Тому це не її привілей, а її обов’язок. Людина відповідає за своє життя в світі. Вона не обирає добре чи зле, а творить його. Тому багато людей не люблять свободи, бояться і уникають її. Людина з її можливостями внутрішньої свободи кинута у сліпий механістичний світ, який робить з неї раба і губить її. Творчість – звільнення людини з обмеженого світу, прорив свободи через необхідність Це кінець цього світу і початок світу нового. Творчість народжується зі свободи - лише вільна людина може творити. Творчість людини – це її обов’язок перед богом, сенс життя. Бог чекає на творчість людини як відповідь на творчий акт Бога. В умовах сліпого світу творчій акт стає більш важким, і замість нового життя створю культурні продукти.