
- •1. Ф., її предмет й передумови виникнення
- •2. Філософське розуміння світу.
- •3.Умови існування людини та її суспільно-історична сутність
- •4. Філософія – світоглядне значення. Типи структура та основні функції світогляду.
- •5.. Основні форми буття.
- •6.Види діяльності, їх характеристика.Діяльнісна сутність людини
- •7. Філософія в системі духовної культури.
- •8.Проблема субстанції в філософії
- •9.Антропосоціогенез. Природне і соціальне в людині.
- •10. Матеріалізм, його історичні типи.
- •11. Науково-філософське розуміння матерії.
- •12. Проблема сенсу життя, смерті та безсмертя людини (Камю „Миф о Сизифе”)
- •13. Ідеалізм, його істоичні типи.
- •14. Рух як атрибут буття. Основні характеристики та форми руху.
- •15. Поняття природи. Природа і суспільство.
- •16. Філософія Давньої Індії. (проблема людини).
- •17. Простір і час як атрибути буття.Субстанціональна і релятивістська концепції.
- •18. Свідомість як предмет філософського дослідження.
- •19. Філософія Давнього Китаю (проблема людини і суспільства і держави).
- •20. Людина: теорії походження і сутність. Тейяр де Шарден п. Феномен человека. Проблема походження та сутності людини.
- •21. Духовне життя суспільсьтва: сутність і структура.
- •22. Антична філософія, її відмінність від філософії країн Сходу. (космоцентризм).
- •23. Свідомість, її виникнення і структура.
- •24. Діалектика суспільного буття і суспільної свідомості.
- •25. Філософське вчення Платона («Тімей»).
- •26. Роль і місце звязків у розвитку матеріального і духовного світу.
- •27. Суспільна свідомість: поняття і структура.
- •28. Філософія Аристотеля («Метафізика»).
- •29. Діалектика і метафізика, їх історичні форми і функції.
- •30. Форми суспільної свідомості (Монтескє «о духе законов»)
- •31.Філософія Лукреція Кара.(„Про природу речей”).
- •32.Діалектика як вчення про розвиток і як метод пізнання.
- •33.Буття людини в соціокультурному середовищі. Відчуження та шляхи його подолання.
- •34.Філософія Середньовіччя.(апологетика, патристика, схоластика).
- •35.Категоріальність філософського мислення. Основні категорії філософії.
- •36.Особа і суспільство. Унікальність і самоцінність особи.
- •37.Західноєвропейська філософія епохи Відродження.
- •38.Закон єдності і боротьби протилежностей (Ленін „Філософські зошити”)
- •39.Індивідуальне і суспільне буття людини. Індивід, індивідуальність, особистість, особа.
- •40.Західноєвропейська філософія Нового часу („Новий органон” ф.Бекона)
- •41.Закон заперечення заперечення
- •42.Суспільство як об’єкт соціальної філософії. (Маркс „До критики політичної економії. Передмова”.)
- •43.Французький матеріалізм 18ст.
- •44.Практика, як основа життєдіяльності людини. Структура, види практики та її функції.
- •45.Джерела та рушійні сили суспільного розвитку. Специфіка суспільної детермінації.
- •46.Філософія і. Канта („Критика чистого розуму”)
- •47.Своєрідність філософського усвідомлення дійсності та особливості результатів філософствування.
- •48.Суспільне виробництво як соціально-філософська категорія.
- •49.Філософська система і метод г. Гегеля
- •50.Соціальна спрямованість філософського знання.
- •51. Матеріальне і духовне вир-во.
- •52. Матеріалізм і атеїзм л. Фейєрбаха («Основні положення філософії майбутнього»)
- •53. Теорія пізнання в системі філософського аналізу.
- •54. Походження та сутність держави. Енгельс Походження сімї , приватної власності, держави.
- •55. Осн.Зміст філ-ї марксизму(праця Енгельса «л.Фейєрбах і кінець нім.Клас.Філ-ї»)
- •56. Проблема пізнання. Основні гносеологічні концепції.
- •57. Сучасний науково-технічний прогрес, його концепції.
- •59. Агностицизм, його соціальні та гносеологічні корені.
- •60. Інформаційний (формаційний) та цивілізаційний підходи до періодизації всесвітньої історії (Поппер к. "Відкрите суспільство та його вороги").
- •61. Фрейдизм і неофрейдизм
- •62. Діалектика чуттєвого і раціонального в пізнанні
- •63. Мислення, воля і почуття в духовному світі людини. Шопенгауер а. «Мир как воля и представление»
- •64. Неопозитивізм про предмет і завдання філософії
- •65. Емпіричний і теоретичний рівні наукового дослідження
- •66. Необхідність і свобода в людській діяльності Бердяєв н.А. «Философия свободы»
- •67.Російська філософія XX ст.
- •68.Поняття науки. Основні пізнавальні та соціальні функції науки
- •69. Поняття цінності. Типи ціннісних орієнтацій
- •70. Еволюція релігійної філософії у XX столітті (неотомізм, тейярдизм)
- •71. Основні форми наукового пізнання
- •72. Сучасні системи цінностей.
- •73. Філософська думка Киівської Русі
- •74. Проблема наукового методу, методології і методики. (Декарт «Рассуждение о методе»)
- •75. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх розв'язання
- •76. Філософія Киево-могилянської академії (і.Гизель, г. Конинський, ф.Прокопович, с.Яворський та ін. )
- •77.Основні засоби і процедури наукового пізнання.Засоби:
- •78. Сутність суспільного прогресу та його критерії
- •79. Філософсько-етичні погляди г. Сковороди (Сковорода «Разговор п’яти путников»)
- •80. Філософські і загальнонаукові проблеми пізнаня
- •81. Проблема перспектив людства.
- •82. Соціально-філософські погляди м.Драгоманова, і. Франка, Лесі Українки.
- •83. Творчість як філософська проблема
- •84. Соціальне передбачення і прогнозування майбутнього. Методи і типи прогнозів.
- •85. Українська філософія радянської доби.
- •87. Т. Гоббс. «Левіафан, або матерія»
- •88. Філософія незалежної України.
- •89. Поняття істини. Процесуальність істини.
- •90. Бекон ф. Новий органон
50.Соціальна спрямованість філософського знання.
Соціальна філософія – один з розділів загальної філософії, а на сучасному етапі тлумачиться як самостійна філос. галузь, що досліджує суспільство в цілому, проблеми суспільства, сусп. розвитку, соц. відносин людини тощо.
В центрі філос. думки завжди розглядались проблеми “суспільство-людина”, їх зв’язки, відносини; присвячено велику кількість праць.
В сучасній філософії є ряд концепцій суспільства, зокрема постбуржуазного суспільства (Ліхтхай), посткапіталістичного, постцивілізаційного (Боуолдін), технотропного, постнефтяного тощо. Автори в тій чи іншій мірі прагнуть дати своє розуміння суспільства. В його аналізі вони виходять з різних сфер життєдіяльності, і переважну більшість – з наук.
Натуралістичний підхід (Платон, Демокріт, Монтеск’є, Дідро) вважав, що суспільство мало чим відрізняється від природи, розвивається за її законами. Вони виходять з того, що природні фактори (клімат, родючість ґрунтів, наявність природних ресурсів) визначають характер розвитку суспільства.
Соціал-дарвінізм вважає, що можна пояснити соціум з допомогою біологічних законів. Близькі до цих позицій і погляди органічної школи (ХІХ-ХХст.). Так Евенс, Вормс та ін. Вважали, що суспільство як біологічний організм для нормального розвитку потребує простору, їжі, ресурсів. Ці ідеї в подальшому трансформувалися в геополітичні концепції (Радцель, Хаусгофер). Тобто в дослідженні суспільства мають місце спроби як матеріаліст., так і ідеаліст. позицій витлумачення його природи.
До появи марксизму панував ідеалістичний підхід – пояснення сусп. розвитку іде через ідеї, думки, теорії розумної еліти, окремих видатних персоналій (Ідеї правлять світом. Негідні ідеї породжують негідне суспільство, і щоб створити гідне суспільство, необхідно приділяти максимум зусиль освіті тощо).
На противагу ідеалістичним поглядам матеріалізм виходить з того, що визначним в розвитку суспільства є економіка, оскільки завдяки їй здійснюється задоволення потреб і інтересів людини, суспільства, відбувається виробництво (марксизм).
Спосіб виробництва матеріальних благ визначає соціальну, політичну і духовну сферу суспільства; змінюється спосіб виробництва, змінюється і суспільство.
Народ як головний виробник матеріальних благ і цінностей є дійсним творцем історії. Історія розвивається закономірно, тут діють певні закономірності, тому суспільство – це не хаос, а система суспільних відносин. Вони складаються незалежно від волі, свідомості людини і в своїй сукупності складають економічний базис суспільства, який визначає надбудову – ідеологічні відносини, соц. організації, інститути, ідеї, думки, погляди. Варто зазначити, що обидві концепції мають раціональне зерно, але є неповні. Тому їх слід розглядати разом.
Суспільство як природно-історичний феномен обумовлюється як природним, так і соціальними чинниками. Тому їх слід розглядати комплексно.
51. Матеріальне і духовне вир-во.
Поняття сусп. вир-во ввів Маркс. Праця – цілеспрямована дія-ть людей, у процесі якої вони перероблюють та пристосовують предмети природи для задоволення своїх потреб. – це спосіб життєдіяльності виробників. під категорією СВ слід розуміти вир-во самої людини, матеріальних благ, а також форм спілкування. Сис-ма СВ скл: носії життя, засоби до життя та соц.умов існування носіїв життя. Життєві сили забезпечують не лише здатність до саморозвитку кожного індивіду, а й здатність до духовного роз-ку інших людей шляхом передачі досвіду. У продуктивні сили вир-ва людини входять життєві засоби, за допомогою яких реалізується процес відтворення та роз-ку людських сил, це предмети споживання: їжа, одяг… Духовне вир-во є однією із сторін вир-ва людських сил – це вся дія-ть людей з вир-ва, розподілу, споживання, зберігання духовних цінностей., це ідеї, наукові знання, вир-во яких здійснюється за допомогою соц.інститутів. Духовне вир-во охоплює освіту, моральне, релігійне виховання, різні форми залучення людей до духовної кул-ри через сис-му закладів, ЗМІ, орг-й. Матер.вир-во- об‘єктивнореальне (все те, що існує незалежно від свідомості). Осн. матер. вир-ва є с/х, промисловість. Ідеальні об‘єкти не можуть існувати без матер. носіїв. Власник засобів матер. вир-ва стає власником дух. вир-ва. Для задоволення своїх потреб люди взаємодіють з природою, саме тут у прцесі цієї взаємодії формується СВ, яке історично виступає обов’язковою передумовою життєдіяльності людини. МП – есть процесс трудовой деятельности людей который с помощью соответствующих средств осуществляет преобразование природы с целью создания материальных благ направленных на удовлетворение чел потребностей. Источник МП – это потребности людей. Потребность – это состояние организма, личности, соц группы, общества в целом, которая выражает их зависимость от условий их существования. Следовательно потребности – это побудительная сила для осуществления МП.