32.Діалектика як вчення про розвиток і як метод пізнання.

Етимологічно «діалектика» означає вести вчену розмову, бесіду, діалог, зіткнення полярних суджень. У сучасному розумінні — це спосіб світорозуміння, теорія і метод пізнання.Гегель був першим, хто надав поняттю діалектика значення методу розумного пізнання, що пізнає світ в єдності протилежних визначень і тому в саморусі, саморозвитку.

Діалектика вчить про неосяжний зв'язок, що поєднує між собою всі речі, явища, процеси. Ці зв'язки проникають в їх сутність, тому вирвати явище з них неможливо, оскільки це позбавить нас глибокого і повного його розуміння.

Діалектика як вчення має свою структуру. її елементами є поняття, що обіймають структурні одиниці різних рівнів, планів, аспектів (принципи, закони, категорії). Щоб зрозуміти діалектику як систему знань, її складові, елементи.

Принципи діалектики — це її вихідні (загальні, універсальні) теоретичні положення, на основі яких відбувається синтез відповідних понять у наукову систему. Вони відображають основи буття й пізнання, виражають їх найфундаментальніші особливості й відношення; виконують нормативну і регулюючу функції, орієнтуючи і спонукаючи людей до дії; виводяться з пізнання й супроводжують його; є способом розгляду й розуміння предметів.

Основними принципами діалектики є принцип розвитку та принцип взаємозв 'язку. Є й інші.

Принцип взаємозв'язку вказує на те, що все в світі перебуває в постійному взаємозв'язку. Принцип розвитку вказує нате, що матерія не просто існує і рухається в просторі й часі, але й змінюється в певному напрямку (це ж стосується і духовного життя). Нове завжди зберігає зв'язок зі старим.

Категорії-це універсальні форми мислення, форми узагальнення реального світу, в котрих знаходять своє відображення загальні властивості, риси і відношення предметів обєктивної дійсності.

Категорії діалектики: - Одиничне — це окремий предмет, річ, явище, подія, факт, які характеризуються відповідними просторовими і часовими межами, відповідною визначеністю. - Загальне — це об'єктивно існуюча тотожність між предметами, речами, явищами, що властива багатьом предметам, речам і явищам у рамках конкретної якісної визначеності. Одиничне і загальне є єдністю протилежностей. Проміжною категорією між одиничним і загальним є поняття "особливе", яке відображає момент суперечливої єдності загального і одиничного. Причина – явище, яке передує іншому явищу і викликає його. Наслідок – явище, яке викликається певною причиною і є результатом її дій.- Сутність – сукупність істотних, необхідних, обовязкових властивостей, які утворюють якість предмета. - Явище – зовнішній прояв сутності, її виявлення.воно завжди доступне нашим органам чуття.Зміст – внутрішня організація, упорядкованість речі.Форма – зовнішнє обмеження змісту.Дійсність – все те, що реально існує, що має своє буття або в матеріальному або в духовному світі. Можливість – лише потенційна дійсність, тобто те, що може статися, а може іне статися за певних умов. Необхідність – те, що за певних умовнеминуче повинно статися і статися так, але не інакше. Випадковість – те, що за певних умов може статися.

Закони діалектики універсальні. Вони мають необмежену сферу своєї дії і свого виявлення, оскільки виражають зв'язки між явищами, що притаманні як світу загалом, так і окремим його сторонам, конкретним проявам. 3 Закони: Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін. Закон єдності і боротьби протилежностей.. Закон заперечення заперечення.