
- •1. Ф., її предмет й передумови виникнення
- •2. Філософське розуміння світу.
- •3.Умови існування людини та її суспільно-історична сутність
- •4. Філософія – світоглядне значення. Типи структура та основні функції світогляду.
- •5.. Основні форми буття.
- •6.Види діяльності, їх характеристика.Діяльнісна сутність людини
- •7. Філософія в системі духовної культури.
- •8.Проблема субстанції в філософії
- •9.Антропосоціогенез. Природне і соціальне в людині.
- •10. Матеріалізм, його історичні типи.
- •11. Науково-філософське розуміння матерії.
- •12. Проблема сенсу життя, смерті та безсмертя людини (Камю „Миф о Сизифе”)
- •13. Ідеалізм, його істоичні типи.
- •14. Рух як атрибут буття. Основні характеристики та форми руху.
- •15. Поняття природи. Природа і суспільство.
- •16. Філософія Давньої Індії. (проблема людини).
- •17. Простір і час як атрибути буття.Субстанціональна і релятивістська концепції.
- •18. Свідомість як предмет філософського дослідження.
- •19. Філософія Давнього Китаю (проблема людини і суспільства і держави).
- •20. Людина: теорії походження і сутність. Тейяр де Шарден п. Феномен человека. Проблема походження та сутності людини.
- •21. Духовне життя суспільсьтва: сутність і структура.
- •22. Антична філософія, її відмінність від філософії країн Сходу. (космоцентризм).
- •23. Свідомість, її виникнення і структура.
- •24. Діалектика суспільного буття і суспільної свідомості.
- •25. Філософське вчення Платона («Тімей»).
- •26. Роль і місце звязків у розвитку матеріального і духовного світу.
- •27. Суспільна свідомість: поняття і структура.
- •28. Філософія Аристотеля («Метафізика»).
- •29. Діалектика і метафізика, їх історичні форми і функції.
- •30. Форми суспільної свідомості (Монтескє «о духе законов»)
- •31.Філософія Лукреція Кара.(„Про природу речей”).
- •32.Діалектика як вчення про розвиток і як метод пізнання.
- •33.Буття людини в соціокультурному середовищі. Відчуження та шляхи його подолання.
- •34.Філософія Середньовіччя.(апологетика, патристика, схоластика).
- •35.Категоріальність філософського мислення. Основні категорії філософії.
- •36.Особа і суспільство. Унікальність і самоцінність особи.
- •37.Західноєвропейська філософія епохи Відродження.
- •38.Закон єдності і боротьби протилежностей (Ленін „Філософські зошити”)
- •39.Індивідуальне і суспільне буття людини. Індивід, індивідуальність, особистість, особа.
- •40.Західноєвропейська філософія Нового часу („Новий органон” ф.Бекона)
- •41.Закон заперечення заперечення
- •42.Суспільство як об’єкт соціальної філософії. (Маркс „До критики політичної економії. Передмова”.)
- •43.Французький матеріалізм 18ст.
- •44.Практика, як основа життєдіяльності людини. Структура, види практики та її функції.
- •45.Джерела та рушійні сили суспільного розвитку. Специфіка суспільної детермінації.
- •46.Філософія і. Канта („Критика чистого розуму”)
- •47.Своєрідність філософського усвідомлення дійсності та особливості результатів філософствування.
- •48.Суспільне виробництво як соціально-філософська категорія.
- •49.Філософська система і метод г. Гегеля
- •50.Соціальна спрямованість філософського знання.
- •51. Матеріальне і духовне вир-во.
- •52. Матеріалізм і атеїзм л. Фейєрбаха («Основні положення філософії майбутнього»)
- •53. Теорія пізнання в системі філософського аналізу.
- •54. Походження та сутність держави. Енгельс Походження сімї , приватної власності, держави.
- •55. Осн.Зміст філ-ї марксизму(праця Енгельса «л.Фейєрбах і кінець нім.Клас.Філ-ї»)
- •56. Проблема пізнання. Основні гносеологічні концепції.
- •57. Сучасний науково-технічний прогрес, його концепції.
- •59. Агностицизм, його соціальні та гносеологічні корені.
- •60. Інформаційний (формаційний) та цивілізаційний підходи до періодизації всесвітньої історії (Поппер к. "Відкрите суспільство та його вороги").
- •61. Фрейдизм і неофрейдизм
- •62. Діалектика чуттєвого і раціонального в пізнанні
- •63. Мислення, воля і почуття в духовному світі людини. Шопенгауер а. «Мир как воля и представление»
- •64. Неопозитивізм про предмет і завдання філософії
- •65. Емпіричний і теоретичний рівні наукового дослідження
- •66. Необхідність і свобода в людській діяльності Бердяєв н.А. «Философия свободы»
- •67.Російська філософія XX ст.
- •68.Поняття науки. Основні пізнавальні та соціальні функції науки
- •69. Поняття цінності. Типи ціннісних орієнтацій
- •70. Еволюція релігійної філософії у XX столітті (неотомізм, тейярдизм)
- •71. Основні форми наукового пізнання
- •72. Сучасні системи цінностей.
- •73. Філософська думка Киівської Русі
- •74. Проблема наукового методу, методології і методики. (Декарт «Рассуждение о методе»)
- •75. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх розв'язання
- •76. Філософія Киево-могилянської академії (і.Гизель, г. Конинський, ф.Прокопович, с.Яворський та ін. )
- •77.Основні засоби і процедури наукового пізнання.Засоби:
- •78. Сутність суспільного прогресу та його критерії
- •79. Філософсько-етичні погляди г. Сковороди (Сковорода «Разговор п’яти путников»)
- •80. Філософські і загальнонаукові проблеми пізнаня
- •81. Проблема перспектив людства.
- •82. Соціально-філософські погляди м.Драгоманова, і. Франка, Лесі Українки.
- •83. Творчість як філософська проблема
- •84. Соціальне передбачення і прогнозування майбутнього. Методи і типи прогнозів.
- •85. Українська філософія радянської доби.
- •87. Т. Гоббс. «Левіафан, або матерія»
- •88. Філософія незалежної України.
- •89. Поняття істини. Процесуальність істини.
- •90. Бекон ф. Новий органон
32.Діалектика як вчення про розвиток і як метод пізнання.
Етимологічно «діалектика» означає вести вчену розмову, бесіду, діалог, зіткнення полярних суджень. У сучасному розумінні — це спосіб світорозуміння, теорія і метод пізнання.Гегель був першим, хто надав поняттю діалектика значення методу розумного пізнання, що пізнає світ в єдності протилежних визначень і тому в саморусі, саморозвитку.
Діалектика вчить про неосяжний зв'язок, що поєднує між собою всі речі, явища, процеси. Ці зв'язки проникають в їх сутність, тому вирвати явище з них неможливо, оскільки це позбавить нас глибокого і повного його розуміння.
Діалектика як вчення має свою структуру. її елементами є поняття, що обіймають структурні одиниці різних рівнів, планів, аспектів (принципи, закони, категорії). Щоб зрозуміти діалектику як систему знань, її складові, елементи.
Принципи діалектики — це її вихідні (загальні, універсальні) теоретичні положення, на основі яких відбувається синтез відповідних понять у наукову систему. Вони відображають основи буття й пізнання, виражають їх найфундаментальніші особливості й відношення; виконують нормативну і регулюючу функції, орієнтуючи і спонукаючи людей до дії; виводяться з пізнання й супроводжують його; є способом розгляду й розуміння предметів.
Основними принципами діалектики є принцип розвитку та принцип взаємозв 'язку. Є й інші.
Принцип взаємозв'язку вказує на те, що все в світі перебуває в постійному взаємозв'язку. Принцип розвитку вказує нате, що матерія не просто існує і рухається в просторі й часі, але й змінюється в певному напрямку (це ж стосується і духовного життя). Нове завжди зберігає зв'язок зі старим.
Категорії-це універсальні форми мислення, форми узагальнення реального світу, в котрих знаходять своє відображення загальні властивості, риси і відношення предметів обєктивної дійсності.
Категорії діалектики: - Одиничне — це окремий предмет, річ, явище, подія, факт, які характеризуються відповідними просторовими і часовими межами, відповідною визначеністю. - Загальне — це об'єктивно існуюча тотожність між предметами, речами, явищами, що властива багатьом предметам, речам і явищам у рамках конкретної якісної визначеності. Одиничне і загальне є єдністю протилежностей. Проміжною категорією між одиничним і загальним є поняття "особливе", яке відображає момент суперечливої єдності загального і одиничного. Причина – явище, яке передує іншому явищу і викликає його. Наслідок – явище, яке викликається певною причиною і є результатом її дій.- Сутність – сукупність істотних, необхідних, обовязкових властивостей, які утворюють якість предмета. - Явище – зовнішній прояв сутності, її виявлення.воно завжди доступне нашим органам чуття.Зміст – внутрішня організація, упорядкованість речі.Форма – зовнішнє обмеження змісту.Дійсність – все те, що реально існує, що має своє буття або в матеріальному або в духовному світі. Можливість – лише потенційна дійсність, тобто те, що може статися, а може іне статися за певних умов. Необхідність – те, що за певних умовнеминуче повинно статися і статися так, але не інакше. Випадковість – те, що за певних умов може статися.
Закони діалектики універсальні. Вони мають необмежену сферу своєї дії і свого виявлення, оскільки виражають зв'язки між явищами, що притаманні як світу загалом, так і окремим його сторонам, конкретним проявам. 3 Закони: Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін. Закон єдності і боротьби протилежностей.. Закон заперечення заперечення.