- •1. Ф., її предмет й передумови виникнення
- •2. Філософське розуміння світу.
- •3.Умови існування людини та її суспільно-історична сутність
- •4. Філософія – світоглядне значення. Типи структура та основні функції світогляду.
- •5.. Основні форми буття.
- •6.Види діяльності, їх характеристика.Діяльнісна сутність людини
- •7. Філософія в системі духовної культури.
- •8.Проблема субстанції в філософії
- •9.Антропосоціогенез. Природне і соціальне в людині.
- •10. Матеріалізм, його історичні типи.
- •11. Науково-філософське розуміння матерії.
- •12. Проблема сенсу життя, смерті та безсмертя людини (Камю „Миф о Сизифе”)
- •13. Ідеалізм, його істоичні типи.
- •14. Рух як атрибут буття. Основні характеристики та форми руху.
- •15. Поняття природи. Природа і суспільство.
- •16. Філософія Давньої Індії. (проблема людини).
- •17. Простір і час як атрибути буття.Субстанціональна і релятивістська концепції.
- •18. Свідомість як предмет філософського дослідження.
- •19. Філософія Давнього Китаю (проблема людини і суспільства і держави).
- •20. Людина: теорії походження і сутність. Тейяр де Шарден п. Феномен человека. Проблема походження та сутності людини.
- •21. Духовне життя суспільсьтва: сутність і структура.
- •22. Антична філософія, її відмінність від філософії країн Сходу. (космоцентризм).
- •23. Свідомість, її виникнення і структура.
- •24. Діалектика суспільного буття і суспільної свідомості.
- •25. Філософське вчення Платона («Тімей»).
- •26. Роль і місце звязків у розвитку матеріального і духовного світу.
- •27. Суспільна свідомість: поняття і структура.
- •28. Філософія Аристотеля («Метафізика»).
- •29. Діалектика і метафізика, їх історичні форми і функції.
- •30. Форми суспільної свідомості (Монтескє «о духе законов»)
- •31.Філософія Лукреція Кара.(„Про природу речей”).
- •32.Діалектика як вчення про розвиток і як метод пізнання.
- •33.Буття людини в соціокультурному середовищі. Відчуження та шляхи його подолання.
- •34.Філософія Середньовіччя.(апологетика, патристика, схоластика).
- •35.Категоріальність філософського мислення. Основні категорії філософії.
- •36.Особа і суспільство. Унікальність і самоцінність особи.
- •37.Західноєвропейська філософія епохи Відродження.
- •38.Закон єдності і боротьби протилежностей (Ленін „Філософські зошити”)
- •39.Індивідуальне і суспільне буття людини. Індивід, індивідуальність, особистість, особа.
- •40.Західноєвропейська філософія Нового часу („Новий органон” ф.Бекона)
- •41.Закон заперечення заперечення
- •42.Суспільство як об’єкт соціальної філософії. (Маркс „До критики політичної економії. Передмова”.)
- •43.Французький матеріалізм 18ст.
- •44.Практика, як основа життєдіяльності людини. Структура, види практики та її функції.
- •45.Джерела та рушійні сили суспільного розвитку. Специфіка суспільної детермінації.
- •46.Філософія і. Канта („Критика чистого розуму”)
- •47.Своєрідність філософського усвідомлення дійсності та особливості результатів філософствування.
- •48.Суспільне виробництво як соціально-філософська категорія.
- •49.Філософська система і метод г. Гегеля
- •50.Соціальна спрямованість філософського знання.
- •51. Матеріальне і духовне вир-во.
- •52. Матеріалізм і атеїзм л. Фейєрбаха («Основні положення філософії майбутнього»)
- •53. Теорія пізнання в системі філософського аналізу.
- •54. Походження та сутність держави. Енгельс Походження сімї , приватної власності, держави.
- •55. Осн.Зміст філ-ї марксизму(праця Енгельса «л.Фейєрбах і кінець нім.Клас.Філ-ї»)
- •56. Проблема пізнання. Основні гносеологічні концепції.
- •57. Сучасний науково-технічний прогрес, його концепції.
- •59. Агностицизм, його соціальні та гносеологічні корені.
- •60. Інформаційний (формаційний) та цивілізаційний підходи до періодизації всесвітньої історії (Поппер к. "Відкрите суспільство та його вороги").
- •61. Фрейдизм і неофрейдизм
- •62. Діалектика чуттєвого і раціонального в пізнанні
- •63. Мислення, воля і почуття в духовному світі людини. Шопенгауер а. «Мир как воля и представление»
- •64. Неопозитивізм про предмет і завдання філософії
- •65. Емпіричний і теоретичний рівні наукового дослідження
- •66. Необхідність і свобода в людській діяльності Бердяєв н.А. «Философия свободы»
- •67.Російська філософія XX ст.
- •68.Поняття науки. Основні пізнавальні та соціальні функції науки
- •69. Поняття цінності. Типи ціннісних орієнтацій
- •70. Еволюція релігійної філософії у XX столітті (неотомізм, тейярдизм)
- •71. Основні форми наукового пізнання
- •72. Сучасні системи цінностей.
- •73. Філософська думка Киівської Русі
- •74. Проблема наукового методу, методології і методики. (Декарт «Рассуждение о методе»)
- •75. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх розв'язання
- •76. Філософія Киево-могилянської академії (і.Гизель, г. Конинський, ф.Прокопович, с.Яворський та ін. )
- •77.Основні засоби і процедури наукового пізнання.Засоби:
- •78. Сутність суспільного прогресу та його критерії
- •79. Філософсько-етичні погляди г. Сковороди (Сковорода «Разговор п’яти путников»)
- •80. Філософські і загальнонаукові проблеми пізнаня
- •81. Проблема перспектив людства.
- •82. Соціально-філософські погляди м.Драгоманова, і. Франка, Лесі Українки.
- •83. Творчість як філософська проблема
- •84. Соціальне передбачення і прогнозування майбутнього. Методи і типи прогнозів.
- •85. Українська філософія радянської доби.
- •87. Т. Гоббс. «Левіафан, або матерія»
- •88. Філософія незалежної України.
- •89. Поняття істини. Процесуальність істини.
- •90. Бекон ф. Новий органон
26. Роль і місце звязків у розвитку матеріального і духовного світу.
Завдяки зв'язкам можливе безмежне пізнання світу. Вирваний із зв'язків предмет перестає бути собою. Зв'язки завжди перебувають у єдності з рухом, взаємодією, розвитком. Самі зв'язки теж слід розглядати в розвитку, які проявляються і між речами, і між стадіями самої речі, мають нескінченну якісну різноманітність, специфіку.
Вони проявляються: - між формами існування матерії; -між формами руху матерії; - між структурними рівнями матерії; -між предметами і явищами в межах однієї форми руху. Вони залежать від характеру відношень між об'єктами, а тому мають такі форми: -внутрішні й зовнішні; -прямій непрямі; - суттєві і несуттєві; -стійкі й нестійкі; -безпосередні й опосередковані; -необхідні і випадкові; - одиничні й загальні іт.д.
За своєю природою і залежно від форм руху матерії зв'язки можуть бути: механічними, фізичними, хімічними, біологічними та соціальними. Зв'язки притаманні як матеріальним об'єктам, процесам, явищам, так і «ідеальним об'єктам» (думкам, ідеям, які виникають у процесі мислення як відображення зв'язків, які мають місце в об'єктивній дійсності).
Згідно із матеріалізмом зв'язки об'єктивного світу є визначальними, а їх відображення в нашій свідомості похідними. Ідеалізм вважає навпаки. Як наголошувалося, перший тип зв'язків досліджує об'єктивна діалектика, другий тип - суб'єктивна. Принцип взаємозв'язку є першим і основним правилом наукового дослідження загалом і матеріалістичної діалектики, зокрема. Виходячи з цього, різний тип зв'язків має різний функціональний характер. Одні характеризують відносну стійкість предметів, інші —перехід у нову якісну визначеність та ін.
27. Суспільна свідомість: поняття і структура.
З моменту виникнення свідомість (С) є суспільним явищем.
Під сусп.С розуміють сукупність ідей, теорій, поглядів, прагнень, переживань, емоцій, почуттів тощо, в яких відображається життя і діяльність людини суспільства (суспільне буття). Сусп.С виникла одночасно з сусп.буттям, вона є вторинною, бо залежить від суспільства. Сусп.С є лише відображення сусп.буття або усвідомленням сусп.буття.
Сусп.С – тривалий результат еволюції суспільства, вона не дається при народженні, а набувається в житті.
Розрізняють буденний та теоретичний рівні сусп.С.
Буденний – первісний. Він складається і формується безпосередньо в процесі виникнення людини, людства під впливом умов, обставин, в котрих вони перебувають. Він, як правило, формується стихійно, але сучасний період життє-діяльності показав, що владні структури роблять спробу керувати ним, цілеспрямовано впливати на формування сусп.С у вигідні для них напрямках. Будений рівень сусп.С умовно поділяється на:
1. емпіричні знання та індивідуальний досвід;
2. коло уявлень, прагнень, сподівань, переживань, які відображають реальний процес життєдіяльності індивіда та його побут.
Буденний рівень є фрагментарним, поверхневим, несистемним, забезпечує індивіда знанням на рівні зовнішнього (явища); цей рівень поряд з раціональними зернами включає своєрідні ілюзії, брехню, оману. Раціональне пов’язано з практичною сферою життєдіяльності індивіда, ілюзії – брак знань про навколишню дійсність. Цей рівень неспроможний розкрити сутність явищ навколишньої дійсності, встановити причинно-наслідкові зв’язки.
Теоретичний рівень – вищий рівень, з’являється в період появи класового суспільства, коли відбувся суспільний поділ праці на фізичну і теоретичну. Він умовно структуризується на наукові знання (категорії, принципи, закони, теорії тощо) і ідеологію.
Теоретичний рівені сусп.С – це системний, логічно обгрунтований рівень С. В ньому кожне з теоретичних положень підкріплюється відповідною орієнтацією. Знання упорядковуються, мають місце логічні зв’язки між ними і переходи до більш складніших постулатів. Цей рівень дає змогу індивіду пізнати сутність явищ, розкриваючи необхідне і закономірне в них. Стає можливе випрацьовування відповідних теорій, виявити причинно-наслідкові зв’зки серед явищ і процесів. Він забезпечує людину теоретичними поняттями, здійснює абстрагування і узагальнення, в процесі мислення людини відпрацьовуються абстракції, загальні поняття і категорії.
Теоретичний рівень сусп.С проявляється в сусп.психології, сусп.ідеології, релігії тощо
