Питання для перевірки

1. Принципи прогнозування

2. Методи прогнозування

3. Принципи планування

4. Перспективне і поточне планування

5. Види оперативного планування

Тема 9. Обґрунтування виробничої програми підприємства Теоретичні відомості

За умов товарного виробництва та ринкової економіки виготовлена продукція, виконана робота надана послуга є товаром, котрий має не лише споживну вартість, а й вартість (мінову вартість). Міру задоволення потреб ринку можна охарактеризувати, виходячи насамперед із показників обсягу товарів певної номенклатури та асортименту в натуральному вигляді.

Номенклатура продукції - це перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачено планом виробництва продукції. Асортимент - це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відпо­відними техніко-економічними показниками (за типорозмірами, по­тужністю, продуктивністю, дизайном тощо).

Розрізняють натуральні вимірники обсягу продукції: фізичні, умовно-натуральні, нормативно-трудові; вартісні: валова, товарна, реалізована і чиста продукция.

Виробнича програма - це конкретна сукупність завдань щодо обсягу виробництва продукції визначеної номенклатури та асорти­менту, а також належної якості, на певний календарний період (місяць, квартал, рік, кілька років).

Розробка виробничої програми здійснюється в 2 етапи:

На першому етапі відбувається визначення планового обсягу виробництва в розрізі номенклатури та товарного асортименту продукції в натуральних і грошових вимірниках (на основі вивчення попиту на ринку, обсягах державного замовлення, портфелі замовлень на продукцію). Балансовий метод розробки виробничої програми передбачає узгодження розрахунків споживання і виробничих можливостей підприємства. Оптимізаційний метод розробки виробничої програми передбачає розрахунок обсягу виробництва, якому відповідає отримання найбільш можливого прибутку.

На другому етапі здійснюється ресурсне обґрунтування виробничої програми (визначен­ня загальної потреби в трудових, матеріальних та інвестиційних ресурсах необхідних для виробництва запланованого обсягу продукції з урахуванням заходів щодо підвищення ефективності їхнього використання)

Питання для перевірки

1. Загальна характеристика продукції

2. Етапи розробки виробничої програми

3. Методи розробки виробничої програми підприємства

Тема 10. Персонал підприємства, продуктивність і оплата праці Теоретичні відомості

Персонал – це сукупність працівників різних професіонально-кваліфікаційних груп, що зайняті на підприємстві і входять до його облікового складу.

Виробничий персонал поділяється на: робітників, керівників , спеціалістів і службовців.

Чисельність керівників, спеціалістів, службовців визначається на основі затвердженого на підприємстві штатного розпису, в якому встановлюється кількість працівників по кожній з вказаних груп згідно з діючими нормативами чисельності.

Важливим моментом в обчисленні чисельності робітників підприємства є правильне встановлення дійсного (корисного) фонду часу роботи одного середньооблікового робітника. Цей фонд визначається шляхом складання балансу робочого часу середньооблікового робітника.

У цьому балансі явочне число днів виходу визначається шляхом віднімання від номінального фонду робочого часу в днях (календарний фонд мінус кількість вихідних і святкових днів) кількості цілоденних невиходів. Фактичну тривалість робочої зміни визначають відніманням від номінальної тривалості робочої зміни в годинах кількості годин скорочення робочої зміни.

Рух персоналу на підприємстві характеризується за допомогою коефіцієнтів:

а) коефіцієнт обороту персоналу з прийому (К_оп):

К_оп =

де Ч_n - чисельність прийнятих на роботу за відповідний період, чол.;

Ч_cc - середньооблікова чисельність працівників у цьому ж періоді, чол.;

б) коефіцієнт обороту персоналу з вибуття(К_оз):

К_оз=

де Ч_{зв. заг} - загальна чисельність звільнених за відповідний період з будь-яких причин, чол..;

в) коефіцієнт плинності (К_пл):

К_пл=

де Ч_зв - чисельність звільнених за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни або з інших причин, не пов'язаних з виробництвом, чол.

Основою організації заробітної плати на підприємствах є тарифна система, яка містить такі елементи: тарифні ставки, тарифна сітка, тарифно-кваліфікаційні довідники, надбавки й доплати.

Підприємства самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, а державні тарифні ставки можуть служити орієнтиром у процесі організації оплати праці.

На підприємствах найчастіше використовують дві форми оплати праці: погодинну і відрядну.

Погодинна форма передбачає оплату праці залежно від відпрацьованого часу і рівня кваліфікації:

3_п.пог = Ф_міс × С_г грн.,

де Ф_міс - фактично відпрацьований за місяць час, год./міс.;

С_г - годинна тарифна ставка за розрядом робітника, грн.

Відрядна форма передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів:

де Р_і - відрядна розцінка за виготовлення одного виробу і-го виду, грн./шт.;

N_фі - фактична кількість виробів і-го виду, виготовлених робітником за певний час (найчастіше місяць), шт.;

n - кількість видів виробів.