Іі. Методологічні підходи, принципи, критерії

Методологічні засади становлять:

- ідеї гуманістичної педагогіки та ідеї особистісно-зорієнтованого підходу до виховання (І.П. Смирнов, С.І. Кудинов, І.Б. Бех, Ш.О. Амонашвілі, О.В. Сухомлинський, О.Я. Савченко, Д. Роджерс та ін.);

- компетентнісний підхід (Л.М. Ващенко, В.І. Завезинський, В.Г. Кремінь, О.Я. Савченко, Андреев А.Л., Джон Равен);

- соціокультурний аспект підготовки вихованців до самореалізації (І.О. Ільїн, В.М. Бехтерєв, М.І. Пирогов, К.Д. Ушинський та ін.).

Оскільки дитячий будинок набуває рис повноцінного та повноправного навчального закладу, а «Перлинка» прагне бути саме таким повноправним загальноосвітнім навчальним закладом, він має розвиватися, базуючись на парадигмі школи майбутнього.

Методологічним підґрунтям Концепції є системно-цільовий, компетентнісний, особистісно-зорієнтований, діяльнісний та соціокультурний підходи щодо формування у вихованців готовності до особистісної та соціальної самореалізації.

Системно-цільовий підхід передбачає гармонійний взаємозв’язок та взаємодію навчання, виховання та соціального захисту, процесів соціальної адаптації та реабілітації вихованців, спрямований на формування готовності вихованців до особистісної та соціальної самореалізації.

Особливого значення у вихованні дітей-сиріт набуває особистісно-орієнтований підхід, коли в центрі процесу стоять інтереси дитини, її потреби та можливості.

Компетентнісний підхід до освіти та виховання – оволодіння вихованцями дитячого будинку – «життєвими навиками» - основний напрям в оновленому змісті навчально-виховного процесу, шлях до підготовки дітей до усвідомленої самостійної праці та житті в соціумі.

Діяльнісний підхід вимагає включення особистості в діяльність (залучення вихованців до всіх видів активної діяльності), коли закони фізичного і духовного розвитку, процеси, зміни, що відбуваються у внутрішньому світі кожної особистості, служать головним орієнтиром виховання.

Соціокультурний підхід полягає у включенні вихованця в систему суспільних відносин, де вони засвоюватимуть соціальні традиції (норми, зразки поведінки, погляди та ін.), які притаманні соціально-культурному та освітньому середовищу навчального закладу та суспільства.

Принципи (принципи роботи – провідні положення, які визначають сутнісні параметри життя та діяльності навчального закладу):

Гуманізм (визначення життя, прав та життєвого потенціалу, задатків та здібностей вихованців найвищою цінністю; пріоритетність загальнолюдських цінностей).

Демократизм (забезпечення реалізації прав та свобод дитини, дієвої участі вихованців і вихователів, громадськості у прийнятті управлінських рішень).

Доступність (комплекс освітніх та соціальних послуг для кожної дитини).

Рівність (однакові умови кожної дитини для отримання соціальних послуг, повної реалізації її духовних, соціальних та освітніх потреб, задатків, здібностей).

Системність (гармонійний взаємозв’язок та взаємодія навчання, виховання та соціального захисту (соціального обслуговування) вихованців; процесів їхньої соціальної адаптації та реабілітації. Інтеграції, індивідуалізації та ін.).

Синергійність (саморозвиток, опора на власний потенціал та ресурси розвитку).

Прогностична спрямованість (визначення та урахування в діяльності соціальних і освітніх перспектив: від закладу в цілому до кожного окремого вихованця).

Гнучкість та варіативність (методи, організаційні форми та засоби навчання, виховання, напрями та види практичної (трудової) діяльності вихованців).

Індивідуальний підхід (індивідуалізація та персоналізація навчання та виховання).

Безперервність навчання та виховання (створення навчально–виховного середовища: дошкільний заклад (на базі дитячого будинку); початкова та основна школа (на базі загальноосвітніх закладів міста); система додаткової освіти з виходом на професійну освіту).

Науковість (опора в діяльності на наукові досягнення в галузі педагогіки (у т.ч. на педагогічні інновації)).

Інноваційність (спрямованість на реалізацію та творення інноваційних освітніх методик, соціальних послуг для дітей-сиріт).

Інтеграція з наукою та виробництвом (пошук надійних партнерів та встановлення міцних зв’язків із закладами освіти й виробничими структурами для здійснення спільної освітньої і виробничої діяльності, трудового навчання та виховання).

Принцип творчості і успіху (виявлення творчості і досягнення успіху в будь-якій діяльності, сприяє формуванню позитивної «Я – концепція» стимулює процеси самовдосконалення, самовиховання і самореалізації).

Критерії:

· Прогностичність, обумовлена самою природою розвитку, бо орієнтується на майбутній стан об’єкта.

· Культуродоцільність.

· Єдність виховання, навчання і розвитку.

· Особиста зорієнтованість.

· Продуктивність, зорієнтована на отримання результату.

· Створення атмосфери успіху кожного вихованця в його діяльності.

· Виховання ставлення до самопізнання як до сили, що здатна за будь-яких обставин захистити дитину, допомогти їй знайти місце в житті.

· Свобода як умова самореалізації.

· Індивідуальний освітній простір навколо кожного вихованця.

· Створення сприятливого психологічного мікроклімату для кожного вихованця і педагога.