Мета діяльності фінансової служби – це забезпечення фінансової стабільності, створення стійких передумов для економічного росту і отримання прибутку.
Зміст фінансової роботи :
забезпечення і ефективне керівництво фінансовими ресурсами підприємств;
організація взаємовідносин з фінансово – кредитною системою та іншими суб’єктами ринкової економіки;
раціональне використання, збереження і зміцнення основного і оборотного капіталу;
забезпечення своєчасності платежів по зобов’язаннях.
Основні напрями фінансової роботи:
Фінансове планування.
Оперативне планування.
Контрольно – аналітична робота.
Задачі фінансового планування:
Розробка проектів фінансових і кредитних планів.
Визначення потреби в оборотному капіталі.
Розробка плану капітальних вкладень.
Складання касових планів.
Виявлення джерел фінансуваання господарської діяльності.
Складання плану реалізації продукції.
Визначення планової суми прибутку по кварталах.
Розрахунок рентабельності.
Завдання оперативної роботи:
Забезпечення платежів до бюджету у визначені строки та інших виплат.
Забезпечення фінансування планових витрат.
Оформлення кредитів у відповідності із договорами.
Ведення щоденного оперативного обліку(реалізація продукції, прибуток від реалізації та інші показники фінансового плану).
Результат фінансової діяльності залежить від ефективності контрольно – аналітичної роботи: контроль за використанням капіталу(власного, позичкового), контроль за використанням банківських кредитів.
Організаційна структура керівництва підприємством:
Розмежування функцій фінансового менеджера:
Організаційні форми підприємництва
Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.
Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.
1. Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.
2. Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається цим Кодексом та іншими законами.
3. Щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька діяльність не є основною, положення цього Кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.
Установчі документи
1. Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.
2. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
3. У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.
4. Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
Положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів у випадках, визначених законом.
5. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.