4. Розрахунок точності визначення висот пунктів полігонометричного ходу

На об’єкті робіт висоти пунктів запроектованого полігонометричного ходу 4 класу визначаються з ходів геометричного нівелювання IІІ або IV класу, прокладених між вихідними реперами.

Хід нівелювання ІV класу буде опиратися на вихідні репери Гр.рп. №82, IІІкл. та Cn.рп. №186, ІІІ кл.

Траса ходу нівелювання IІІ класу буде пролягати від Гр.pп№82, IІІ кл. до пункту тріангуляції Фукс. Далі хід нівелювання проходить вздовж полігонометричного ходу до пункту тріангуляції Кунукс, і далі до Гр.рп№186, ІІІ кл.

Для розрахунку точності визначення висот пунктів полігонометричного ходу можна використати співвідношення

де - гранична нев’язка нівелірного ходу, - середня квадратична похибка в найслабшому місці ходу після зрівнювання.

Для нівелювання IV класу маємо

де L – довжина ходу, км.

Похибку визначення висоти найслабшого пункту ходу обчислимо за формулою

Запроектований нівелірний хід ІV кл. має довжину 13,13км. Тоді

Висновок: Висоти пунктів полігонометрії 4 класу будуть визначатися з похибкою меншою, ніж 44,9 мм.

5. Прив’язування планово-висотних опорних точок

Для планової прив’язки опознаків використовують методи:

а) Полігонометричні ходи 1 та 2 розрядів і теодолітні ходи, прокладені між пунктами тріангуляції й полігонометрії 4 класу.

б) Прямі, обернені, комбіновані і полярні засічки (переважно на відкритій місцевості). Інструкція допускає визначення точок прямою і комбінованою засічками не менше ніж із трьох, а оберненою засічкою зі спостережень не менше ніж із чотирьох пунктів опорної мережі. Для прямої засічки кут між напрямками в точці, що визначається, повинен бути не меншим ніж 30 і не більшим за 150 .

в) висоти опорних знаків визначають нівелюванням, що опирається на вихідні репери та пункти полігонометрії 4 класу, які є фактично реперами після нівелювання їх геометричним нівелюванням ІІІ чи ІV класу.

Загальний перелік опорних знаків:

ОПВ - 2, 3, 5, 8, 11,14 - хід полігонометрії 4-го класу;

ОПВ – 1, 4, 7, 8 - хід полігонометрії 1-го розряду;

ОПВ – 3, 6,9,12, - хід полігонометрії 1-го розряду;

ОПВ – 15,18- хід полігонометрії 2-го розряду;

ОПВ – 17 – пряма засічка;

ОПВ – 10 – обернена засічка;

ОПВ – 15,16 –GPS-методом;

Згідно інструкції гранична похибка положення пунктів планової знімальної мережі, серед них і ОПВ, відносно пунктів геодезичної основи не мають перевищувати 0,1мм у масштабі карти. Якщо масштаб 1:5000, то на місцевості похибка становитиме 0,5 м.

Вважаємо, що =1м. - це похибка в положенні найслабшого пункту ходу. Тоді гранична похибка нев’язки ходу дорівнюватиме

Враховуючи відоме співвідншення

то

де Т- відносна похибка ходу.

Згідно із формулою допустима довжина ходів полігонометрії 2 розряду дорівнює

[S]=5 000 1 м = 5 000 м = 5 км,

а теодолітних ходів

[S]=2 000 1 м = 2 000 м = 2 км.

Запроектовані ходи мають довільну форму. Для спрощення розрахунку вважаємо ці ходи витягнутими, а СКП в кінці ходу обчислюємо за формулою:

де [S] – виміряна на карті довжина ходу прив’язки.

Для полігонометрії 2 розряду =10", а величина залежить від вибраного світловіддалеміра. Кути будуть вимірюватися теодолітом Theo 010B, а довжини ліній світловіддалеміром.

В теодолітному ході , а похибку розраховують за формулою