2. Графічно-розрахункова частина курсового проекту.

2.1Вихідна геодезична основа.

Геодезичною основою для великомасштабних знімань є:

• державна геодезична мережа׃ поанова-GPS-мережі ,тріангуляція, трилатерація та полігонометрія 1, 2, 3 класів і нівелювання І, ІІ, ІІІ, ІV класів;

• геодезична мережа згущення׃планова-GPS-мережа ,тріангуляція, трилатерація та полігонометрія 4-го класу та 1-го і 2-го розрядів, та висотна-технічне нівелювання;

• геодезична знімальна мережа׃планово-висотна мережа або окремі пункти.

Середня густота державної планової геодезичної мережі 1-3 класів для знімань у масштабі 1:5000 на об’єкті робіт становить: один пункт тріангуляції (полігонометрії) на 20-30 км². і один репер на10-15 км².Густота пунктів мереж згущення на забудованій території доводять до чотирьох на 1 км², а на незабудованій – до одного пункту на 1 км². Знімальна основа доводиться до густоти, що забезпечує виконання знімання.

Вимоги до полігонометрії(інструкція 1)

№№ з/п	Показники	4 клас	1 розряд	2 розряд
1	Гранична довжина ходу, км: окремого між вузловою і вихідною точками між вузловими точками	14,0 9,0 7,0	7,0 5,0 4,0	4,0 3,0 2,0
2	Граничний периметр полігону, км	40	20	12
3	Довжина сторін ходу, км: найбільша найменша оптимальна	3,00 0,25 0,50	0,80 0,12 0,30	0,50 0,08 0,20
4	Кількість сторін у ході, не більше за	15	15	15
5	Гранична відносна нев’язка, не більше за	1:25 000	1:10 000	1:5 000
6	Середня квадратична похибка виміряного кута (за нев’язками у ходах і в полігонах), кутові секунди, не більше ніж	3	5	10
7	Кутова нев’язка ходу або полігону, не більше ніж (n – кількість кутів)

2.2. Проектування планово – висотних опорних точок.

Аерофотознімання місцевості на об’єкті для створення карти масштабу 1 : 5 000 виконується в масштабі 1 : 8 800 (згідно завдання). Роблю розрахунки технологічних елементів аерознімальних робіт. Елементами є: базис фотографування , віддаль між маршрутами , кількість знімків у маршруті та кількість маршрутів. Переводжу розмір рамки трапеції масштабу 1:10 000 у розміри карти масштабу 1:25 000:

а.) Визначення відстань між осями маршрутів:

. (1)

Q – поперечне перекриття;

Q =35 %;

l – розмір сторони аерофотознімка дорівнює 18 см;

m – знаменник масштабу зальоту (m=8800)

Висновок: Відстань між осями маршруту становить 1029.6 м.

б.) Визначення базису фотографування:

- це відстань на місцевості між центральними точками сусідніх знімків.

(2)

P – поздовжнє перекриття (Р=66%)

Висновок: Базис фотографування становить 538.56 м.

Щоб відкласти на карті величини Вх та Ву в сантиметрах треба отримані за формулами (1) та (2) значення поділити на 250м (в 1см на картв 250м на місцевості). За вісь першого маршруту приймаю північну сторону рамки трапеції масштабу 1: 10 000. Від неї в межах трапеції масштабу 1: 10 000 по східній та західній сторонах рамки відкладаю відрізки Вy в сантиметрах та з’єдную їх.

На північному і південному маршрутах наношу центральні точки знімків чрез віддаль Вх у сантиметрах. Центральну точку першого знімка на маршруті суміщаю з точкою перетину маршруту з західною стороною рамки трапеції масштабу 1: 10 000.

в.) Визначення кількості маршрутів на ділянці:

(3)

D – віддаль в метрах між північною і півднем ділянки масштабу 1 : 10 000.

D = с = 18.536 * 250 = 4634 м.

Висновок: На ділянці буде 6 маршрутів.

г.)Визначення кількості знімків в одному маршруті та загальної кількості знімків на всю смугу фотографування:

знімків в одному маршруті (4)

.L = a₂*250 = 18,308*250 = 4577 м

L – довжина маршруту на ділянці в метрах

(Для обчислення довжини беруть довжину південної сторони трапеції масштабу 1 : 10 000.)

Висновок: Для кожного маршруту необхідно зробити 12 знімків.

д.) Загальну кількість знімків N на всю ділянку обчислюють за формулою:

= 1,25×12 6 = 90 знімків. (5)

Висновок: Для виконання аерознімальних робіт необхідно 90 знімки.

е.)Смугу – зону поперечного перекриття знімків. .) Для нанесення на карту зон поперечного перекриття між сусідніми маршрутами необхідно відкласти по західній та східній сторонах рамки трапеції від осі маршруту відрізок l’, що дорівнює половині розміру знімка l у масштабі карти (l’ відкладаю від осі верхнього маршруту вниз, а від осі нижнього маршрути – вгору ). З’єднавши за допомогою лінійки нанесені точки прямими, заштриховую створену цими лініями

Довжину відрізка l у сантиметрах (для відкладання на карті) обчислюю за формулою:

3,168 см (6)

l – розмір сторони знімка в см = 18 см;

m – знаменник масштабу зальоту = 8 800:

M – знаменник масштабу карти =25 000.

Ширину смуги фотографування D_ш в маршруті на місцевості обчислюю за формулою:

D_ш= m×l= 8800×18=1584,00 м

У запроектованих зонах поперечного перекриття аерознімків я вибирав й позначав планово – висотні опознаки (ОПВ). Їх вибирав вздовж знімальних маршрутів. Для масштабу 1:5 000 із перерізом рельєфу через 1м і масштабу зальоту 1:8 800 опознаки розмістив у зонах поперечного перекриття через 4-5 базисів фотографування. Ними можуть бути чіткі, легко розпізнавальні контури (роздоріжжя, ріг сільськогосподарського угіддя, окреме дерево та інші елементи ситуації).

Якщо в зонах перекриття немає однозначно розпізнавальних контурів то опознаки намічав у потрібних місцях, вважаючи, що перед зальотом вони будуть маркуватися .

Опис опознаків

ОПВ1,ОПВ2,ОПВ4,ОПВ5,ОПВ6,ОПВ7,ОПВ8,ОПВ9,ОПВ10,ОПВ11,ОПВ12, ОПВ14 − роздоріжжя.

ОПВ3,ОПВ15- поодинокі дерева.

ОПВ13-маркують на місцевості.