33. Актуалізація неокласики в економічній думці (монетаризм, економічні теорії пропозиції та раціональних очікувань).

Суть теорії економіки пропозиції полягає в перенесенні акцентів з управління попитом на стимулювання сукупної пропозиції, зростання виробництва і зайнятості. Назва “економіка пропозиції” є похідною від головної ідеї прихильників цієї теорії – стимулювати пропозицію капіталів і робочої сили. Вона містить в собі обгрунтування рекомендацій економічній політиці і, в першу чергу, податковій. Пов'язуючи стагфляцію з надмірним рівнем оподаткування, прихильники теорії економіки пропозиції виступають за зниження податкового тиску на економіку. Вони пропонують відмовитися від системи прогресивного оподаткування, знизити податкові ставки на підприємництво, на заробітну плату і дивіденди. Теорія раціональних очікувань спирається на те, що економічні суб'єкти спроможні діяти раціонально. Аналізуючи економічну інформацію, вони здатні визначити майбутні зміни, економічні суб'єкти настільки раціональні, що можуть у своїх прогнозах враховувати не лише минулий досвід, а й майбутні зміни в економічній кон'юнктурі, в тому числі і зміни в економічній політиці держави. Маючи здатність передбачати майбутні зміни в економіці, вони спроможні приймати такі рішення, які найбільшою мірою відповідають їхнім інтересам. Саморегулювальна здатність економічних суб'єктів до раціональних дій може бути реалізована на практиці лише через ринковий механізм, тобто без державного втручання. Тому аналогічно класичній теорії теорія раціональних очікувань виходить із передумови, що всі ринки є висококонкурентними. На таких ринках заробітна плата і ціни високоеластичні одночасно як у напрямі зниження, так і в напрямі зростання.

34. Неоконсервативні реформи державного регулювання («рейганоміка», «тетчеризм»).

Основні складові “Рейганоміки”: - дерегулювання народного господарства (децентралізація; - лібералізація підприємницької діяльності, в тому числі адміністративна реформа;- скорочення податків та соціальних трансфертів;- значне збільшення виатків на ВПК; - регулювання грошової маси таким чином, щоб кількість грошей була оптимальною для економічного зростання; зокрема було підвищено позикову ставку, що зробило привабливим кредитування. Проте на початку 80-х років керівництво ФРС активно проводило антиінфляційну політику і курс долара відносно валютного кошика країн ЄЕС почав зростати (укріплюватись), що мало негативні наслідки для стану торговельного балансу США. З вересня 1985 р. для виправлення такого становища уряд США розпочав постійні контакти з урядами інших економічно розвинутих країн, зокрема клубом “Великої сімки” з метою координації валютної політики і спільних дій на валютних ринках. Проте, вже в кінці 80-х рр. успіхи в сфері технологій сприяли переходу від раніше передових галузей виробництва сталі і взуття до нових – виробництво передових електронних продуктів: комп’ютерна техніка, програмне забезпечення тощо. У сполученні із низькою інфляцією та низьким рівнем безробіття економіка швидко розвивалась, росли доходи корпорацій, які викликали підйом на біржовому ринку

“Тетчеризм”(1979-1990 рр.). Політика виходу англійської економіки з кризи за допомогою втілення неоліберальної концепції отримала назву „тетчеризм”, Маргарет Тетчер (голова уряду консерваторів), слідування принципам монетаризму. Основні складові політики “тетчеризму”:

- Лібералізація економіки; - Жорстка економія у витратах державного бюджету; - Зниження інфляції шляхом скорочення витрат на держапарат ;- “Менеджеризація” державного апарату. В якості радників для розробки чи здійснення тих чи інших заходів залучались менеджери приватних корпорацій, в тому числі іноземних. - Відновлення стимулів для розвитку підприємництва: скорочення податків та збільшення податкових пільг; - Розвиток економічної свободи особистості створення можливостей для кожної людини стати власником акцій приватизованих підприємств, власником житла (приватизація та реприватизація державних підприємств) В результаті тисячі фірм збанкрутувало; промисловості приходилося розвиватися в умовах спаду, високих облікових ставок і без державної підтримки. Проте головною проблемою залишалось катастрофічне зростання безробіття. Починаючи з 1982 року Тетчер змушена була істотно пом’якшити жорсткість свого фінансового курсу і вже з середини 80-х років економічна ситуація в Англії покращилась. Політика „тетчеризму” та винайдення родовищ газу (1967 р.) і нафти (1975 р.) в Північному морі посилило позиції Великобританії у світовій економіці. Проте, з розпадом Британської колоніальної імперії, Англія втратила статус наймогутнішої країни; займає 3-є місце в Західній Європі, після ФРН і Франції. Висновки: Обидві країни США та Великобританія у 80-х роках почали активно застосовувати політику сучасного монетаризму, засновану на жорсткій кредитно-грошовій дисципліні, обмеженні соціальних трансфертів та держзакупівель, надмірному дистанціюванні держави від бізнесу та суспільства загалом тощо. Як засвідчив історичний досвід монетрана доктрина розвитку на початку дала відчутний позитивний економічний ефект. Проте, з часом, наростання соціальної напруги в суспільстві, порушення рамкових засад конкурентного середовища та помітне наростання інфляційної навіси зародили підґрунтя щодо застосування еклектичних методів державного регулювання економікою.