19. Відображення економічних теорій в українській думці (ф. Прокопович, г. Сковорода, т. Степанов, і. Вернадський, д. Журавський, в. Каразін).

Феофан Прокопович (1681-1736 рр.) – уродженець м. Києва, православний проповідник, філософ, поет та державний діяч (приймав участь у розробці багатьох реформ, наказів та розпоряджень Петра І).

Економічні вчення Прокоповича викладені в працях «Слово о власті і честі царській» (1718 р.), «Духовний регламент» (1721 р.), «Правда волі монаршої у визначенні нащадка держави своєї» (1722 р.), в яких автор: - захищає абсолютизм (абсолютну монархію) та наводить основні його принципи:

а) принцип всенародної корисності, за яким єдиною метою та причиною існування інституту державної влади є принесення народу користі (забезпечення добробуту і безпеки, світське і духовне навчання);

б) принцип централізації влади, спрямований проти залишків феодальної роздробленості;

- зазначав, що довершеність тієї чи іншої форми державного устрою для кожної нації є різною (для однієї найкращою є демократія, для іншої - монархія);

- критикує схоластичну теологію, католицькі забобони, ідеї томістів (послідовників вчення Томи Аквінського);

- обґрунтовує необхідність церковної реформації у забезпеченні просвітництва народу

Економічні погляди Г.Сковороди як відображення економічних теорій в українській думці.

Григорій Сковорода (1722-1794 рр.) – уродженець с. Чернухи Київської губернії, філософ-богослов, поет, байкар, пісняр, педагог. Основні економічні положення викладені в працях «Начальная дверь ко християнському добронравію» (1766 р.), «Наркісс. Разглагол о том: узнай себе» (1766 р.), в яких автор:

- повстав проти мертвої церковної схоластики та духового гноблення з боку церкви;

- розвивав демократичні ідеї (визнавав права особистості, рівність професій та людей);

- вважав, що сенс життя полягає у творенні добра людям («Найбільша кара за зло – це робити зло, а найбільша нагорода за добро – це робити добро»), а істинне щастя – знаходиться в середині кожного (проте не всякий здатний його побачити, бо засліплений світом);

- зазначив, що буття небесне і земне підпорядковується вічному Плану, зміст якого втілено у слові Божому;

- весь світ складається з двох натур: видима (тварина) і невидима (Бог), де невидима створює видиму натуру та пронизує її своєю благодаттю; зміст існування видимої натури є віра, яка відкриє таїнства божественного начала та стане дверцятами у школу розуміння вічності;

- наводить ланцюг правильного світосприйняття: «Знання у вірі, віра у страху (прогнівити Бога), страх у любові (страх втратити любов від Бога), любов у дотриманні заповідей Бога, дотримання заповідей призводить до любові к ближньому, любов до ближнього усуває заздрість (найбільш небезпечне людське відчуття) і т.д.»;

Поширення ідей економічного лібералізму в українській економічній літературі (Т. Степанов).

Степанов Тихон Федорович (1795-1847 рр.) – уродженець м. Воронеж, економіст, юрист, професор Харківського університету (з 1832 р.).

Серед великого числа наукових праць Степанова найбільш відомими є журнальна публікація «Вступна лекція політичної економії» (1837 р.) та перший підручник з політекономії в Російській імперії «Записки о політичній економії» (1837-1848 рр.), побудований на ідеях класичного напрямку політекономії (А. Сміта, Д. Рікардо, Ж.Б. Сея та ін.).

Основні економічні ідеї:

- природа, праця і капітал – перші джерела багатства;

- виклав власне трактування змісту політекономії – це наука, що розкриває закони фізичного життя держав;

- критикував теорію народонаселення Т. Мальтуса, вважаючи, що в світі завжди буде баланс між природними ресурсами і населенням, що відповідає законам гармонії;

- «Освіта - це світло моральне. Щоб люди і народи могли успішно досягти мети свого добробуту, потрібно, щоби вони, наскільки можна, більше користувалися цим світлом»;

- податки накладати слід на тих, хто отримує прибутки, а не стягати їх подушно, як це робилося в Російській імперії;

Ідеї економічного лібералізму в українській економічній літературі (І. Вернадський).

Вернадський Іван Васильович (1821-1884 рр.) – уродженець м. Києва, економіст, громадський діяч, засновник і редактор журналів «Экономический указатель», «Указатель политико-экономический», «Указатель экономический, статистический и промышленный» і «Экономист». Основні праці вченого: «Романське начало і Наполеоніди» (1855 р.), «Нарис історії політичної економії» (1858 р.), «З приводу статистичних конгресів і адміністративної статистики загалом» (1863 р.).

Основні ідеї:

- звільнення кріпаків;

- пропагування принципів та ідей класичного напрямку політекономії, зокрема манчестерської школи політекономії;

- створення земельних банків на Україні;

- розширення прав жінок (створення робочих місць та зрівняння у зарплаті з чоловіками);

- визнання шкідливого впливу на довкілля процесів індустріалізації та урбанізації.