4. Господарство та соціально-економічні відносини у країнах Стародавнього Сходу.

Причиною виникнення перших держав Сходу є винайдення іригаційного (зрошувального) землеробства. Підтриманню стабільності іригаційної системи сприяли деспотизм, релігія, звичаї, закони та виникнення класового розподілу суспільства (рабовласники, раби, селяни). Рабовласники володіли рабами, великими земельними наділами, худобою, знаряддями праці, золотом. Раби нічого не мали. Селяни володіли маленькими земельними наділами, знаряддями праці, незначною кількістю худоби.

Землероб в Єгипті створював своєю працею більше продуктів, ніж добував мисливець.

Ґрунти долини Нілу давали хороший врожай, особливо після приливу річки, коли у землі залишався родючий іл. Спритні і талановиті землероби почали об’єднувати інших людей навколо ідеї побудови зрошувальної системи, а самі поступово відходили від землеробства, формуючи тим самим прошарок управлінців

Крім того, розвитку землеробства в країнах Стародавнього Сходу сприяли винайдені єгиптянами та хеттами приблизно на початку 2 тис. років до н.е. технології плавлення заліза Найдавніша культура Месопотамії – шумерська (4-3 тис. до н.е.) – внесла такі досягнення у світову цивілізацію: зародження писемності (малюнки-піктограми, які відбивались технікою клинопису на глиняних дощечках), винайдення міді та способів її обробітку, перша піраміда зі сходами

В Стародавньому світі відбулось формування торговельної спеціалізації; з’явились купці-професіонали. Так, Індія славилась килимами, золотом, прикрасами, слонами та виробами зі слонової кістки, коралами, перлами; Китай – зброєю, шовком, виробами з бронзи, фарфором, чаєм; Єгипет – зерном, овочами і фруктами, верблюдами, прянощами, ліками; регіон Месопотамії – рабами, кіньми, міддю. Торгівля велася слабо через морські піратства, війни та натуральний характер господарювання.

5. Особливості господарського розвитку Стародавніх Греції та Риму.

Господарство Стародавньої Греції розвивалось на господарській та духовній основі країн Стародавнього Сходу, починаючи з кінця 3 тис. – 2 ст. до н.е.

Причини розквіту господарства: - широке використання величезної кількості рабів в господарстві країни (джерела рабства – війни, борги збіднілого населення);

- колонізація (8-6 ст. до н.е.) - захоплення сусідніх земель (Рим, країни Африки та басейну Чорного моря); причинами колонізації були: нестача землі (острівно-хребтовий тип країни зумовив дефіцит земельних угідь), концентрація землі в руках родової знаті, нестача ресурсів (металів), пошук ринків збуту та намагання контролювати торговельні шляхи; - інтенсифікація сільського господарства (введення трипілля, застосування мінеральних добрив, вирощування прибуткових культур);

- розвиток ремесла - широке розповсюдження ергастерій (ремісничих цехів з рабами) – відомі і до сьогодні грецька кераміка та будівництво міст, театрів, стадіонів того часу;

Причини розквіту Стародавнього Риму:

- набула апогею класична форма рабства, за якої раби - це живе знаряддя праці, яке є обов’язковим елементом будь-якого господарства; територіальна експансія (колонізація) – експропрійовані (захоплені) землі від Атлантичного океану на заході і до Месопотамії на схід, в тому числі Греція, Єгипет; - інтенсифікація (зростання продуктивності на основі якісних перетворень) сільського господарства – винайдення водяного млину, колісного плугу, розвиток системи колонату, агротехнічних наук;

- розвиток ремесел – створення колегіальних об’єднань ремісників за професіями (колегіумів) сприяло поширенню кооперації і спеціалізації виробництва, зокрема Рим славився своїми лазнями, каналізаціями, дорогами, громадськими спорудами (Колізей), скульптурами, зброєю, тощо; - розвиток форм обміну: зародження товарного обміну із загальним еквівалентом – худобою (наприклад, 1 віл = 10 овець = 100 фунтів міді), потім – грошового обміну (спочатку користувались грецькими монетами, далі карбували власні - аси, динарії, ауерси);

- розвиток торгівлі – виникнення постійних ярмарків (кожний 9 день – «нундіна») та спеціалізованих ринків, розповсюдження морських та караванних торгових зв’язків; - поява прототипів простих векселів - сінграфів, хірографів. - обмеження лихварства - римлян-лихварів звали аргентаріями (від лат. argentum - срібло), табуляріями чи менсаріями (від лат. tabula - дошка, mensa - стіл).