Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Pitannya_do_DEK+ відповіді.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.64 Mб
Скачать
  1. Економічний вибір в умовах обмеженості ресурсів.

Згідно закону зростаючих потреб - потреби людства € безмежні, а ресурси є обмеженими. Велика кількість цілей в умовах обмеженості ресурсів ставить проблему економічного вибору - вибору найкращого із альтернативних варіантів їх використання, при якому досягається максимальне задоволення потреб при даних затратах.

Перед кожним суб’єктом господарювання; людиною, фірмою, суспільством в цілому виникають проблеми: що, як, скільки і для кого виробляти, тобто як визначити умови і напрямки використання обмежених ресурсів. Мікроекономіка при цьому не тільки намагається зафіксувати те, що є, але й розробляє найкращі варіанти розв’язання проблем, що виникають, проблем раціонального ведення господарства. Все суспільство ніби приймає участь у грі з чітко визначеними правилами. При цьому передбачається, що економічний агент - розумний (раціональний) індивід, який добре навчений, має глибокі загальні і професійні знання, а також значний практичний досвід. Його метою є досягнення максимальних результатів при даних затратах на ресурси або мінімізація затрат при досягненні поставленої цілі.

В мікроекономіці передбачається, що кожний господарюючий суб’єкт намагається максимізувати:

  • споживач - задоволення своїх потреб;

  • підприємства (фірми) - прибуток;

  • держава - рівень добробуту населення.

  1. Корисність в теорії поведінки споживача: кардиналістський та ординалістський підходи.

Метою споживання товарів і послуг є задоволення потреб людини.

Економічні потреби - це ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності, яке характеризується відчуттям нестачі певних благ і бажанням володіти ними, щоб подолати це відчуття.

Корисність - це здатність певних товарів і послуг задовольняти людські потреби в процесі їх споживання. Корисністю наділені для споживача лише досяжні для нього блага. Виділяють поняття об’єктивної та суб’єктивної корисності.

Якщо благо задовольняє певну потребу будь-якого суб’єкта, то цей товар чи послуга володіє об’єктивною корисністю (наприклад, спрага задовольняється лише рідиною).

Якщо задоволення потреб залежить від індивідуальних смаків і переваг споживача, то дане благо наділене суб’єктивною корисністю.

Поняття корисності {V - иііііїуї) вперше використав англійський філософ і соціолог Джеремі Бентамі.

У мікроекономіці склалися два підходи до пояснення поведінки споживача:

  • кардиналістський (кількісний);

  • ординалістський (порядковий).

Кардиналістська модель поведінки споживача виходить з того, що корисність може вимірюватися кількісно за допомогою умовної одиниці - «ютиля». Маючи на меті максимізацію корисності, споживач оцінює споживчу властивість кожного товару в ютилях і вибирає товари з найбільшим числом ютилів.

Величина корисності залежить не тільки від властивостей блага, але й від його кількості, тобто, визначається функціонально.

Загальна величина задоволення, яку отримує споживач від всіх спожитих благ, називається сукупною корисністю (777). Залежність сукупної корисності від кількості спожитих благ відображає функція:

де У... - кількості споживаних благ. Для випадку споживання одного блага {X) функція сукупної корисності має вигляд: Тії =/(Х).

Для оцінки зміни сукупної корисності при нарощування споживання блага X застосовують поняття „гранична корисність”.

Гранична корисність (МЦ) - це додаткова корисність, отримана від споживання додаткової одиниці блага, або приріст сукупної корисності при зміні кількості блага на одиницю:

АШ

Шх =

АХ

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]