Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Pitannya_do_DEK+ відповіді.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.64 Mб
Скачать
  1. Економічні закони і категорії політичної економії.

Економічна категорія — це найбільш загальні, логічні поняття, теоретичне вираження економічних явищ і процесів, які реально існують.

Сутність економічної категорії визначається такими критеріями:

– відображає не природні властивості речей і предметів, а характерну властивість певної системи (елементу, ланки) економічних відносин людей;

– має об'єктивний характер, оскільки відбиває об'єктивну дійсність;

– має історичний характер, оскільки значна частина категорій політичної економії на певному етапі розвитку суспільного виробництва відмирає.

Політичної економії широко використовує такі категорії: власність, товар, вартість, гроші, капітал, капіталістична економіка, ринок, наймана праця, заробітна плата.

Економічний закон виявляє суттєві, стійки і необхідні причинно-наслідкові зв'язки і взаємозалежності даного економічного процесу. Економічні закони, як і закони природи, мають об’єктивний характер, тобто виникають та існують незалежно від волі та свідомості людей, однак вони відрізняються від законів природи тим, що виникають лише в процесі економічної діяльності людей і діють не вічно.

Економічна наука класифікує економічні закони наступним чином:

всезагальні закони, які властиві будь-якому типу економічної системи (закон зростання потреб, закон продуктивності праці, закон відтворення);

особливі економічні закони — виражають такі особливості економічних відносин, які є спільними для декількох типів економічних систем. До них належать насамперед закони товарного виробництва і ринку;

специфічні економічні закони — діють лише в умовах певного економічного ладу, наприклад капіталістичного чи соціалістичного.

У сукупності всі ці закони формують систему законів економіки та закономірності її розвитку.

Економічні принципи — теоретичні узагальнення, що містять певні допущення, усереднення, які відображають загальні тенденції розвитку економічної системи. Як і економічні закони, вони також віддзеркалюють взаємозв’язки економічних явищ, але менш стійкі і мають менш обов’язковий характер.

Таким чином, ми вияснили, що економічна категорія — це узагальнююче поняття, яке виражає істотні сторони економічних явищ і процесів, відбиває глибинні процеси економічного розвитку, економічний закон — це стійкий, істотний, причинно-наслідковий зв’язок і взаємозалежність у явищах і процесах економічного життя, економічний принцип — узагальнення, яке лежить в основі певного економічного явища, становить його першооснову.

  1. Фактори суспільного виробництва та їх взаємодія.

Суспільне виробництво - це цілеспрямована діяльність людей по створенню матеріальних і нематеріальних благ (послуг), необхідних для їх існування і розвитку.

Основні риси виробництв:

  • завжди є суспільним виробниц­твом;

  • має безперерв­ний характер розвитку, постійно повто­рюється, тобто відтворюється

  • у процесі виробництва виникають економічні відносини між людьми;

  • є важливою складовою час­тиною тієї чи іншої соціально-економічної системи.

Благо - це все те, що може задовольняти потреби людини. Вони поділяються на економічні і неекономічні. Економічні блага створюються людиною, а неекономічні – даються природою.

Послуга це – діяльність, благо, що задовольняє потреби індивіда і може мати і не мати матеріальну форму.

Особливості послуги:

1)послуга полягає в певному корисному ефекті трудової діяльності.

2)послугу не можна накопичити чи транспортувати.

3)процес виробництва послуги збігається з моментом її споживання.

Найважливішими елементами процесу виробництва у будь – якому суспільстві є: праця, предмети праці, засоби праці (рис. 1.).

Праця - свідома доцільна діяльність людини, яка спря­мована на створення тих чи інших благ з метою задово­лення потреб. Праця виступає як процес функціонування робочої сили.

Робоча сила — це сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує у процесі праці. Інши­ми словами, робоча сила — це здатність до праці, а праця є про­цесом функціонування робочої сили.

Предмети праці — всі речовини природи, на які спрямова­на праця людини і які становлять матеріальну основу майбут­нього продукту.

Засоби праці — це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.

Сукупність предметів і засобів праці складають засоби ви­робництва, які є одним з елементів продуктивних сил.

Фактори виробництва це всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духов­них благ.

В економічній науці поряд з поняттям "фактори виробниц­тва" використовується і така категорія як "ресурси виробниц­тва". Вони становлять сукупність природних, капітальних і людських сил, які потенційно можуть бути використані в про­цесі виробництва. Фактори виробництва, на відміну від ресурсів, це вже реально використані в процесі виробництва ресурси. Інак­ше кажучи, фактори виробництва — це "працююч іресурси".

В економічній науці є різні підходи до класифікації факторів виробництва.

Так, марксистська теорія поділяла всі фактори виробництва на дві великі групи: особистий фактор виробництва

речовий фактор виробництва.

Під особистим фактором виробництва розуміють робочу силу як сукупність фізичних та інтелектуаль­них здібностей людини до праці.

Під речовим фактором вироб­ництва розуміють сукупність засобів праці, предметів праці та природних умов.

Однак такий розподіл факторів виробництва не визнається сучасною економічною наукою. У другій половині XIX ст. ряд західних економістів всупереч марксистській класифікації ввели в науковий обіг три фактори виробництва: працю, капітал, землю, кожен із них створює його власнику певний вид доходу.

На початку X X ст. засновник нео­класичної теорії А. Маршалл поряд з названими трьома фактора­ми визначив четвертий— підприємницькі здібності щодо органі­зації та управління виробництва.

Сучасна вітчизняна і світова економічна наука до факторів суспільного виробництва відносить:

  1. землю

  2. працю

  3. капітал

  4. підприємницькі здібності

  5. інформацію

  6. науку

7) екологію

Земля – як фактор виробництва розглядається в 3 аспектах: в промисловості, як місце де розміщують об’єкти торгівлі і виробництва, в с/г як предмет праці, а також як ресурс.

При цьому сама земля в цій сукупності факторів розглядає­ться як основоположний фактор виробництва, що має ряд спе­цифічних ознак:

  • земля є кількісно обмеженим фактором вироб­ництва;

  • земля є невідтворюваним фактором виробниц­тва;

  • земля, на відміну від інших факторів виробниц­тва, є фізично непереміщуваним фактором виробництва;

  • земля як фактор виробництва при належ­ному її використанні на основі досягнення науково-технічного прогресу та агротехніки має здатність не зношуватись фізично та не старіти морально;

  • земля широко використовується і в несільськогосподарському виробництві як територія для будівництва виробничих будівель, розміщення транспортних та інших ко­мунікацій, добування корисних копалин та ін.

Праця як фактор виробництва є фізичною та інтелектуаль­ною діяльністю людини, спрямованою на виробництво еконо­мічних благ і надання послуг.

Людський капітал — сформований у результаті інвестицій і накопичений людиною певний запас знань, навичок, здібнос­тей, мотивацій і стан здоров'я, які доцільно й ефективно вико­ристовуються в тій чи іншій сфері суспільного виробництва.

Капітал - сукупність технічних, матеріальних засобів, що використовуються для виробництва товарів чи послуг. Цей фактор виявляється в основному в двох формах: нату­рально-речовій та грошовій. Натурально-речовий склад капіта­лу представлений машинами, станками, обладнанням, споруда­ми, транспортними засобами, сировиною, матеріалами, які за діяні у процесі виробництва. Крім того, капітал виступає у ви­гляді певної суми грошей, необхідної підприємцю, який розпо­чинає свою діяльність, для придбання матеріально-речових еле­ментів виробництва та наймання робочої сили.

Підприємницькі здібності – це специфічні фактори виробництва, що відображають діяльність людини стосовно поєднання та ефективного використання всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та отримання прибутку.

Інформація - система збирання, обробки та систематизації різноманітних знань людини з метою використання їх у різних сферах життєдіяльності.

Наука - специфічна форма людської діяльності, спрямована на отримання і систематизацію нових знань про природу, суспільство і мислення.

Екологічний фактор - система спеціальних видів трудової діяльності та витрат, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів, охорону навколишнього середовища, а також на його відтворення.