2. Предмет, методи та функції політичної економії. Місце політичної економії в системі економічних наук.

Об'єктом політичної економії є економічне життя суспільства, тобто його економіка, а економіка — це суспільне виробництво.

Політекономія – це вивчення законів, що регулюють виробництво (спосіб поєднання ресурсів), обмін (виробник – споживач), розподіл (доходи підприємства, робітників), і споживання матеріальних життєвих благ(використання доходу) і нематеріальних у людському суспільстві.

Тобто вивчення виробничих відносин з цього приводу.

Політекономія – має бути наукою про економіку як цілісну систему, в якій все пов’язане, взаємообумовлене й субординоване.

Об’єкт досліджується на мікро - , макро – і глобальних рівнях.

Макрорівень охоплює господарство країни в цілому.

Глобальний рівень – розглядає міждержавні об’єднання та світове господарство.

Мікрорівень – розглядає домогосподарство, фірму.

Люди як носії економічних відносин водночас є носіями системи інших суспільних відносин: політичних, національних, сімейних, ідеологічних, з якими економічні відносини теж пов'язані і взаємодіють. Політична економія досліджує економічні відносини обов'язково в їх зв'язку і взаємодії з іншими суспільними відносинами та інститутами.

Предметом політичної економії є економічні відносини людей в їх єдності і взаємодії з продуктивними силами та політичними, ідеологічними, соціальними інститутами суспільства.

Вона, пізнаючи закони, показує, як люди і суспільство мають здійснювати кінцевий вибір рідкісних ресурсів, як найкраще виробляти різні товари та послуги, розподіляти і обмінювати їх з метою досягнення максимального задоволення потреб людини.

Під час вивчення економіки важливе значення має розмежування двох її складових. Перша отримала назву „економіка позитивна”, друга — „економіка нормативна”.

Позитивна політична економія передбачає проведення такого аналізу, в процесі якого розкриваються об’єктивні основи економічного розвитку і дається наукове обґрунтування функціонування певної економічної системи. Позитивна політична економія має справу з фактами об’єктивної дійсності та уникає суб’єктивних оцінних суджень.

Нормативна політична економія — така, що спирається на оцінні судження людей стосовно того, якою має бути економічна система суспільства.

Отже, ми з’ясували, що предметом політекономії виступають виробничі відносини, що виникають між людьми в процесі функціонування суспільного виробництва, об’єктом вивчення політекономії є суспільне виробництво, а основними функціями — пізнавальна, методологічна, практична, виховна, прогностична.

Метод економічної теорії – це сукупність прийомів, засобів і принципів, за допомогою яких досліджуються категорії і закони функціонування та розвитку економічних систем.

Політична економія застосовує як загальнонаукові, так і специфічні для даної науки методи пізнання економічних явищ і процесів.

Загальнонаукові методи:

– діалектичний метод — базується на використанні законів і принципів філософії, сутність яких полягає у пізнанні економічних явищ і процесів у їхньому взаємозв’язку та взаємозалежності, у безперервному розвитку, у розумінні того, що накопичення кількісних змін зумовлює зміни якісного стану, що джерелом розвитку є єдність і боротьба протилежностей;

– структурно-функціональний метод — розглядає будь-яке економічне явище як системне з обов'язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів. Однією з ознак системи є її цілісність. Цей метод зосереджує свою увагу на функціональних зв'язках між структурними елементами системи та кількісних характеристиках їх;

– емпіричний метод. За цим методом усі науки — емпіричні. Це означає, що вони базуються на фактах, тобто на спостереженнях, що піддаються перевірці через відомі факти або певні явища.

– формаційний метод — дозволяє розкрити соціально-економічний характер капіталістичного, соціалістичного та інших суспільств. Існують також інші загальні методи пізнання.

До спеціальних (конкретних) методів пізнання належать:

– наукова абстракція — полягає в поглибленому пізнанні реальних економічних процесів шляхом виокремлення основних, найсуттєвіших сталих сторін певного явища, очищених (абстрагованих) від всього випадкового, неістотного, одиничного. Результатами застосування методу наукової абстракції є формування понять, економічних категорій, виявлення і формування законів.

– індукція і дедукція. Індукція — це метод пізнання, коли на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне. Дедукція означає перехід від загального до окремого. Метод індукції і дедукції забезпечує діалектичний зв’язок одиничного, особливого і всезагального.

Також політична економія використовує такі методи: статистичні спостереження; моделювання процесів; економіко-математичні методи; принципи єдності логічного і історичного; аналіз і синтез; метод порівнянь; терміни і поняття; узагальнення, припущення та спрощення; графіки і таблиці; поєднання якісного та кількісного аналізу; збирання та узагальнення фактів.

Завершальною ланкою методу політекономії виступає суспільна практика — процес пізнання реальної дійсності починається з практики й завершується практикою, яка визначає істинність або хибність теоретичних положень. Значна роль в економічному аналізі належить соціально-економічному експерименту, в якому особливе місце відводиться економічним реформам.

Політекономія виконує такі основні функції:

1) пізнавальну — полягає в розкритті сутності економічних законів та категорій і форм їх вияву, механізму їхньої дії;

2) методологічну — політекономія виступає як теоретичний фундамент цілого комплексу економічних;

3) практичну — зводиться до наукового обґрунтування економічної політики держави, розробки рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціонального господарювання;

4) виховну (ідеологічну) — вона покликана формувати новий тип економічного мислення, сучасний світогляд людини;

5) прогностичну — виявляться у розробці наукових основ передбачення перспектив соціально-економічного розвитку в майбутньому.

Таким чином, політична економія використовує різноманітний інструментарій для дослідження економічного життя суспільства: загальні методи та різні конкретні способи і прийоми, а саме: метод наукової абстракції, індукція і дедукція, принципи єдності логічного і історичного, статистичні спостереження, моделювання процесів та інші.

Політична економія є фундаментальною базою усього комплексу економічних наук — галузевих, міжгалузевих і функціональних.

Галузеві економічні науки — економіка промисловості, сільського господарства, будівництва, торгівлі.

Міжгалузеві економічні науки — економічна географія, демографія, теорія управління, економіка природокористування.

Функціональні економічні науки — фінанси, кредит, прогнозування, маркетинг, менеджмент.

Однак найбільш тісно політична економія пов’язана з іншими теоретичними економічними науками, тобто з мікроекономікою та макроекономікою.

Також політична економія пов’язана з історико-економічними (історія, економічна історія, історія економічних вчень), інформаційно-аналітичними (статистика, інформатика), соціально-політичними (філософія, соціологія), природничими (математика, фізика) науками.

Політична економія досліджує природу, глибинну суть економічних явищ і процесів, базисні соціально-економічні відносини і господарську поведінку людей у певній економічній системі.

Разом з тим, тільки спираючись на знання конкретних економічних наук, а також на здобутки інших соціально-політичних наук (соціології, філософії, політології, права, історії) політична економія спроможна об’єктивно висвітлити суть та закономірності розвитку економічних систем.