
- •1. Організація менеджменту персоналу на підприємстві
- •1.1. Стратегія та політика менеджменту персоналу організації
- •1.2. Організаційне проектування системи управління персоналом
- •1.3. Управління розвитком персоналу
- •1.4. Оцінювання персоналу. Мотивація і стимулювання праці персоналу
- •2. Економіка праці в організації
- •2.1. Управління продуктивністю праці на підприємстві (в організації)
- •2.2. Управління винагородою праці на підприємстві (в організації)
- •3. Аналіз виробничого середовища
- •3.1. Управління робочим часом працівників
- •3.2. Створення належних умов праці
- •3.3. Психологія управління персоналом
- •Висновки
- •Література
- •I. Фінансові результати
- •II. Елементи операційних витрат
- •Посадова інструкція менеджера з персоналу
- •I. Загальні положення
- •II. Завдання та обов’язки
- •III. Права
- •IV. Відповідальність
- •V. Повинен знати
- •VI. Кваліфікаційні вимоги
- •1. Загальні положення
- •2. Прийняття та звільнення працівників.
- •3. Основні обов'язки працівників
- •4. Основні права працівників
- •5. Основні обов'язки керівництва
- •6. Робочий час і його використання. Час відпочинку.
- •7. Заохочення за успіхи у роботі:
- •8. Стягнення за порушення трудової дисципліни.
3. Аналіз виробничого середовища
3.1. Управління робочим часом працівників
Одним із основних факторів, що впливає на продуктивність праці, є використання робочого часу. Зменшення втрат робочого часу і нераціональних його витрат веде до зростання продуктивності праці, ліпшого використання трудових ресурсів без додаткових заходів і витрат.
Основним джерелом даних для аналізу використання фонду робочого часу є статистична форма 3-ПВ «Звіт про використання робочого часу (за квартал, півріччя, 9 місяців, рік)». Додатково залучаються для аналізу дані табельного обліку, плановий (номінальний) баланс робочого часу, дані оперативного та вибіркового обліку (фотографії, самофотографії робочого дня окремих робітників, хронометраж операцій і робочих процесів, моментні спостереження в цехах і на дільницях).
Аналіз використання робочого часу доцільно проводити у двох напрямках:
виявлення втрат робочого часу;
виявлення непродуктивного використання робочого часу.
Використання робочого часу для всіх категорій робітників аналізується за допомогою таких двох показників:
середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період (місяць, квартал, рік);
середня тривалість робочого дня.
Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих за звітний період днів і годин одним працюючим і одним робітником, а також за інтенсивністю використання робочого часу. Під час аналізу необхідно визначити відхилення фактичних показників від планових або від аналогічних показників минулих періодів і встановити конкретні причини можливих відхилень. Такий аналіз необхідно проводити щодо кожної категорії працівників, кожного підрозділу і щодо підприємства в цілому за звітний період і в динаміці.
Аналіз витрат робочого часу на ТОВ «ТД Профіль України» у 2009-2011 рр. представлений у табл. 3.1.
Таблиця 3.1
Аналіз витрат робочого часу на ТОВ «ТД Профіль України» у 2009-2011 рр.
Показники |
2009 |
2010 |
2011 |
||||||
План |
Факт |
% від плану |
План |
Факт |
% від плану |
План |
Факт |
% від плану |
|
Річний фонд робочого часу: людино-годин |
96036
|
96193 |
1,00 |
96460
|
93864 |
0,97 |
96089
|
94024 |
0,98 |
людино-днів |
12031 |
12192 |
1,01 |
12031 |
11927 |
0,99 |
12031 |
11872 |
0,99 |
Річний фонд робочого часу на 1 працівника, годин |
1812 |
1815 |
1,00 |
1815 |
1779 |
0,98 |
1813 |
1774 |
0,98 |
Кількість днів, відпрацьована 1 працівником |
227 |
230 |
1,01 |
227 |
226 |
1,00 |
227 |
224 |
0,99 |
Середня тривалість робочого дня, год. |
7,98 |
7,89 |
0,99 |
7,99 |
7,87 |
0,98 |
7,99 |
7,92 |
0,99 |
Отже, згідно отриманим даним з табл. 3.1 відхилення затрат праці від планових показників незначне, а отже говорити про значні втрати робочого часу не має підстав. Найбільші втрати часу становили у 2010 році – 3%, але це пов’язано з тим, що певний період часу планова кількість середньооблікових працівників не відповідала фактичний кількості (нестача становила 2 особи). Як видно з аналізу середньої тривалості робочого дня, втрати робочого часу протягом робочого дня незначні – від 5 хвилин на день у 2009 році до 7 хвилин у 2010 році та до 4 хвили у 2011 році. Ці втрати були по причині запізнення з обіду та на роботу, та проведення телефонних розмов особистого характеру тощо.
Загальні втрати часу в середньому становили в середньому 19 (230*5/60) годин на рік на одного працівника у 2011 році ці втрати скоротились до 15 годин (224*4/60).
Вплив цілоденних, внутрішньозмінних і невиробничих втрат робочого часу призвів до втрати:
15*146,87 (середнього дина продуктивність праці) = 2203,05 грн, за рік
а на всіх робітників — 116,76 тис. грн. (2203,05*53/1000)
Отже, у зв’язку з погіршанням фактичних показників проти планових втрачено понад 795 робочих годин (53*15), що спричинило необхідність утримувати 0,45 посади фактично зайнятого робітника (795/1774) і призвело до зменшення товарообігу на 116,76 тис. грн.
Що стосується відпрацьованих днів, то у 2009 році мало місце перевищення кількості відпрацьованих днів перед запланованою, що пояснюється широко розповсюдженою практикою серед працівників чоловіків брати йти у відпустку лише на 14 днів (тобто на 2 тижня) (табл. 3.2).
Таблиця 3.2
Аналіз балансу робочого часу на одного ПВП
Показники |
План |
2009 |
2010 |
2011 |
Календарний фонд часу, днів, у т. ч.: |
365 |
365 |
365 |
365 |
|
10 |
10 |
10 |
10 |
|
104 |
104 |
104 |
104 |
Кількість робочих днів |
251 |
251 |
251 |
251 |
Невиходи на роботу, днів, у т. ч.: |
26 |
21 |
25 |
27 |
|
24 |
14 |
16 |
16 |
|
- |
2 |
4 |
5 |
|
- |
4 |
3 |
4 |
Втрати робочого часу, днів, у т. ч.: |
- |
- |
- |
- |
|
- |
- |
- |
- |
|
- |
1 |
2 |
2 |
Відпрацьовано, днів: |
227 |
230 |
226 |
224 |
В результаті таких дій працівниками підприємства використовувалась лише літня відпусток, так як на даному підприємстві (як і на більшості підприємств України) має місце тенденція до розподілу відпустки на частини для того, щоб всі працівники мали можливість піти у відпустку у літні місяці, тобто влітку кожний працівник йде у відпустку лише на два тижні, дні відпустки, що залишились працівник може використати протягом року.
Таким чином за рахунок скорочення тривалості відпустки не лише компенсуються дні хвороб та невиходу на роботу з дозволу адміністрації (свадьба, день народження, 1 вересня тощо) але іноді і збільшує середню кількість відпрацьованих 1 робітником днів на рік, як це було у 2009 році.