54. Місце Франції у Європейському Союзі та світовому господарстві

90-ті роки пройшли під знаком попередньої економічної політики Ж. Ширака. Серед заходів, спрямованих на ліквідацію кризи початку 90-х років, слід зазначити розширення громадських робіт і житлового будівництва, стимулювання зростання виробництва і стримання зростання безробіття. Було введено низку податкових пільг з метою стимулювання довгострокових вкладів громадян, забезпечення доступу до цільових кредитів на капітальне і житлове будівництво. Для боротьби з безробіттям випущено державну позику, яка зібрала 110 млрд франків. У 1993 р. реалізовано одну з найбільших у Західній Європі програм приватизації, що суттєво поліпшило державні фінанси.

Значний вплив на економічний розвиток Франції справляє інтеграція її економіки в Європейське Економічне Співтовариство і світову господарську систему. У межах Європейського Союзу (ЄС) Франція спеціалізується на експорті малолітражних автомобілів, жіночого одягу, взуття, білизни. Вирівнювання економічної структури зробило Францію рівноправним партнером у цьому об'єднанні.

55. Роль Великобританії у світовому господарстві на сучасному етапі

Досягнуті успіхи "тетчеризму" стосовно умов Великобританії були свідченням здатності капіталістичної системи трансформуватися і пристосовуватись до нових соціально-економічних умов. Основні напрями здійснення структурних змін економіки країни збережено і в 90-х роках, незважаючи на "зжимання" соціокультурного потенціалу суспільства. Останнє викликане нерівномірністю зростання доходів різних верств населення. Від цієї політики доходи 20 % багатого населення зростали в середньому на 4,7 % у рік, тоді як у 20 % бідних — всього на 0,2 %. У результаті середній дохід 20 % багатих на початку XXIст. був у 17 разів вищий ніж 20 % бідних.

Великобританія є могутньою торговельною державою, що входить до п’ятірки країн золотого трильйону. Ця країна є також членом «Великої вісімки» країн світу, Великобританія входить до 10 країн-лідерів за рівнем ВВП, посідаючи 5 місце і поступаючись лише США, Китаю, Японії і Німеччині. Рівень ВВП Великобританії становить $2,345 млрд. дол. За рівнем ВВП на душу населення ця країна займає 12 місце, поступаючись Люксембургу, Норвегії, Катару, Ісландії, Швейцарії, Данії, Ірландії, США, Швеції, Нідерландам, Фінляндії, обсяг ВВП на душу нас. становить 39213 дол. на 1чол. У 2001-2003 році темпи зростання ВВП країни уповільнились через загальний світовий спад, але у 2006 році спостерігалось пожвавлення зростання ВВП до 2,6%.У 2003 році ВВП країни становив 1 ,779 млрд. дол.., у 2004 -1, 901.5657, у 2005 році 1, 9787561 млрд. дол.

56. Економічна суть Європейського Союзу, його виникнення, еволюція, розширення складу та перспективи розвитку

Система регіонального регулювання в Європейському Союзі пройшла тривалий шлях еволюції, зумовлений загальним процесом конвергенції соціально-економічних країнових моделей, який в сучасних умовах включав з одного боку процес стандартизації соціально-економічних показників розвитку регіонів рівнів NUTS-1, NUTS-2, NUTS-3 з метою конкретизації їх активності (депресивності), з другого – уніфікацію цілей, спрямованих на конвергенцію різних за ієрархією територій та розробку ефективних механізмів та інструментів регіонального зближення. Поліструктурний характер європейського регіоналізму має прояв на місцевому рівні насамперед через співфінансування регіональних грантів, програм, компенсації відсоткових ставок, дотацій на створення нових робочих місць та багатьох інших європейських ініціатив через системну дію структурних фондів і Фонду Згуртування. Аналіз існуючих зараз в Євросоюзі тенденцій дозволив спрогнозувати на рівні наднаціональних структур, що упродовж наступних семи років (2007-2013 рр.) в ЄС будуть переглянуті концептуальні підходи до компліментарної моделі трансрегіональної кооперації, уникнення споживацького відношення деяких регіонів до використання фінансових ресурсів консолідованого бюджету. Поруч із заявленими успіхами європейської регіональної політики вона не позбавлена певних хибів і прорахунків, зумовлених наявністю в ЄС маргінальних та маргіналізованих регіонів в Південній Італії, Північній Греції, а також в Іспанії, Португалії, заморських департаментах Франції, а з 2004 р. – у більшості країн ЦСЄ, системна дія національних та наднаціональних структур в яких не тільки не призвела до вирівнювання економічної ситуації в них (рівень виробництва ВВП на душу населення, рівень безробіття), а й у деяких випадках навіть погіршила їх стан, що викликало дистанціювання у їх відносинах з іншими регіонами NUTS-2 при наявності позитивної в цілому конвергентної динаміки ЄС, яка свідчить про значний успіх європейської регіональної політики.