
- •1. Предмет, методи та завдання курсу«Історії економіки та економічної думки"
- •2. Етапи розвитку економічної історії як наукової дисципліни
- •3. Підходи та критерії до проблеми періодизації історії економіки як господарської практики
- •4. Методологія історико-економічних досліджень. Методи традиційної та нової економічної історії
- •5. Загальна характеристика господарської діяльності в умовах первісного суспільства та основні етапи її еволюції
- •6. Палеолітична та неолітична революції. Їх причини та наслідки
- •7. Економічна роль держави у Стародавньому Сході та характерні риси «азіатського» способу виробництва
- •8. Причини розпаду первіснообщинного ладу та особливості переходу до класового суспільства у різних народів та розвиток перших цивілізацій
- •9. Фази еволюції та варіації розвитку рабовласництва. Східне та античне рабство та їх відмінності
- •10. Особливості розпаду первіснообщинного ладу і формування класового суспільства в країнах Стародавнього Сходу
- •11. Економічний розвиток античного світу
- •12. Економіка Стародавньої Греції в період розквіту рабовласницького ладу
- •13. Розквіт рабовласницької системи у Стародавньому Римі в ііі ст. До н.Е.
- •14. Криза рабовласницької системи господарства (на прикладі Римської імперії)
- •15. Загальна характеристика феодального ладу та його періодизація
- •16. Розвиток феодального землеволодіння в Західній Європі (алод, бенефіцій, феод)
- •17. Характеристика основних господарських форм феодального ладу
- •18. Цеховий лад міського ремесла в середньовічній Європі
- •19. Передумови та економічні наслідки Великих географічних відкриттів
- •20. 'Революція цін" XVI ст., п суть, причини, наслідки та значення
- •21. Первісне нагромадження капіталу, його суть, джерела, методи та результати
- •22. Особливості процесу первісного нагромадження капіталу у провідних країнах світу
- •24. Голландія в XVI-XVII ст. Як країна первісного нагромадження капіталу
- •25. Англія XVI-XVIII ст. Як класична країна первісного нагромадження капіталу
- •26. Передумови, хід. Складові та наслідки аграрного перевороту в Англії
- •27. Промисловий переворот в Англії, його джерела, розвиток та соціально-економічні наслідки
- •28. Промисловий переворот та його особливості у Франції, Німеччині, сша.
- •29. Основні тенденції розвитку світової економіки на рубежі хіх-хх ст.
- •30. Причини втрати Англією світової економічної першості
- •31. Перетворення сша у провідну індустріальну державу світу
- •32. Причини швидкого промислового та економічного піднесення в Німеччині в останній третині XIX - на початку XX ст.
- •33. Причини вповільнення темпів економічного розвитку та промислового відставання Франції на рубежі хіх-хх ст.
- •34. Прогрес науки, техніки і технології виробництва в останній третині XIX- на початку XX ст.
- •35. "Прусський" та "американський" шляхи розвитку капіталізму в сільському господарстві
- •36. Економіка північноамериканських колоній, причини та наслідки війни за незалежність
- •37. Передумови громадянської війни в сша та її економічні наслідки
- •38. Економічні причини та наслідки Першої світової війни
- •39. Версальська система та її економічна суть
- •40. Плани Дауеса та Юнга, їх суть та мета
- •41. Світова економічна криза 1929 -1933 рр та шляхи виходу з неї. «Новий курс» ф.Рузвельта.
- •42. Особливості економічної кризи 1929-1933 pp. Для Німеччини, Англії, Франції
- •43. Становище провідних країн у світовому господарстві напередодні Другої світової війни
- •44. Економічні причини та наслідки Другої світової війни для світового господарства
- •45. Мета, суть, економічні наслідки плану Маршалла та програми Доджа Макаргура і відмінності між ними
- •46. Розпад феодалізму та ґенеза капіталізму в Японії. Початок "перетворень Мейдзі"
- •47. Основні тенденції економічного розвитку сша після Другої світової війни та причини зниження темпів зростання в 50-60-ті роки.
- •48. Структурні кризи та їх вплив на економічний розвиток сша в70-ті - на початку 80-х років. «Рейганоміка» та її результати.
- •49. Причини економічного піднесення фрн в 50-х роках XX ст.
- •50. Фактори економічного зростання Японії в 50-70-ті роки XX ст.
- •51.Причини економічного спаду в Японії на рубежі хх-ххі століть
- •52. Економічна суть Європейського Союзу, його виникнення, еволюція, розширення складу та перспективи розвитку
- •53. Тенденції розвитку американської економіки на межі тисячоліть.Становлення та розвиток постіндустріального суспільства та нової (постіндустріальної) економіки
- •54. Місце Франції у Європейському Союзі та світовому господарстві
- •55. Роль Великобританії у світовому господарстві на сучасному етапі
- •56. Економічна суть Європейського Союзу, його виникнення, еволюція, розширення складу та перспективи розвитку
- •57. Історичні умови виникнення, теоретико-гносеологічні корені та загальна характеристика класичної школи політичної економії
39. Версальська система та її економічна суть
Основним питанням конференції у Версалі була підготовка мирного договору з Німеччиною. Його було підписано 28 червня 1919 p., у п'яті роковини сараєвського вбивства, у Великому Версальському палаці (Версальський мир).
За Версальським мирним договором з Німеччиною:
· Німеччина визнавалася винною у розв'язанні світової війни;
· Вона втрачала свої колонії, деякі її території передавалися сусіднім державам;
· накладалися військові обмеження та репарації за збитки, завдані країнам Антанти;
· Ельзас та Лотарингія поверталися Франції, управління Саарською областю передавалося на 15 років Лізі Націй;
· Данциг (Гданськ) було оголошено «вільним містом»;
· Польщі поверталася частина територій, загарбаних Німеччиною (Познань, деякі райони Прусії й Померанії);
· Данії передавався Північний Шлезвіг;
· до Бельгії відійшли округи Ейпен, КДальнеді, Морене.
Порівняно з 1914 p. німецька територія зменшилася на 12,5%. Загальна військова повинність у Німеччині скасовувалася. її сухопутна армія не повинна була перевищувати 100 тис. чол. й призначалася для підтримки порядку всередині країни. Німеччині заборонялося мати підводний флот, великі надводні кораблі, військову авіацію та важку артилерію. Німецький генштаб розпускався. Німецька територія по лівому березі Рейну та смуга завширшки 50 км. по правому - оголошувалася Рейнською демілітаризованою зоною. Загальна сума репарацій була встановлена на Лондонській конференції у 1921 p. й становила 132 млрд. золотих марок. Франція мала одержати 52% цієї суми, Великобританія - 22%, Італія -10%, Бельгія - 8%. З метою гарантії виконання Версальського договору країни Антанти окупували Рейнську зону терміном на 15 років.
Мирні договори з союзниками Німеччини були укладені за зразком Версальського.
Сен-Жерменський мирний договір з Австрією було підписано 10 вересня 1919р., колишня Австро-Угорська імперія перестала існувати. Частина Південного Тіролю переходила до Італії, Чехія й Моравія ставали частиною новоутвореної держави Чехословаччина, Буковина передавалася Румунії. Закарпатську Україну було передано до складу Чехословаччини. Договором визнавалася незалежність Австрії, але заборонялося її об'єднання з Німеччиною.
Нейїський з Болгарією - 27 листопада 1919р., частина території Болгарії відійшла до Югославії та Румунії.
Версальська система мирних договорів закріплювала територіальні зміни, які відбулися в результаті першої світової війни й розпаду Німецької, Османської та Австро-Угорської імперій. Франція здобула перевагу на Європейському континенті. Англія закріпила провідні позиції на Близькому Сході й панування на морі. Контроль над Лігою Націй фактично перейшов до Англії та Франції. США поступово втрачали свій вплив в Лізі Націй.
40. Плани Дауеса та Юнга, їх суть та мета
Для Німеччини, як і для США, економічна криза 1929 —1933 pp. була катастрофічною. Досягнувши за допомогою плану Дауеса в промисловому виробництві довоєнного рівня, країна знову опинилася в глибокій господарській розрусі. Вже в 1932 p. виробництво скоротилося на 50%. Банкрутами стали понад ЗО тис. дрібних виробників. Половина невеликих підприємств не працювала. Лише на 25 % були завантажені автомобільна, машинобудівна, на 20 % — будівельна, металургійна галузі. Одночасно криза руйнувала сільське господарство. Розорялися малі та великі ферми, їхні доходи не досягали й 30 % від рівня 1929 p. В 1928 —1932 pp. було продано з торгів 560 тис. га селянської землі. У країні налічувалося майже 8 млн безробітних. Назрівав соціальний вибух. Німеччина не мала змоги сплачувати репарації.
План Дауеса у цих умовах виявився неефективним. Стурбовані економічним і політичним становищем Німеччини, уряди США, Великобританії, Франції та інших країн вирі» шили надати їй допомогу. Під керівництвом американського банкіра Юнга був, вироблений новий репараційний план для Німеччини. Його було затверджено на Гаазькій конференції в січні 1930 p. Згідно з "планом Юнга" передбачалось зниження розмірів щорічних репарацій та платежів, скасування всіх форм і видів контролю над економікою і фінансами Німеччини. План дав змогу достроково припинити окупацію Рейнського регіону в 1930 p. Розмір щорічних репараційних платежів з Німеччини зменшувався порівняно з планом Дауеса на 20 % і встановлювався на найближчі 37 років у сумі 2 млрд марок. У 1931 p. Німеччина, підтримана американським президентом Г. К. Гувером, посилаючись на труднощі, пов'язані з великою депресією 1929—1933 pp., відмовилася від сплати воєнних репарацій. З того часу "план Юнга" практично припинив своє існування, а в 1932 p. його було остаточно скасовано на Лозанській конференції. Господарська розруха тривала. Лише наприкінці 1933 — на початку 1934 p. почалася помітна стабілізація економіки Німеччини.